ПРОГРАМНІ ЗАПИТАННЯ на контрольну роботу
Структурна схема системи зв’язку.
Призначення і структурна схема радіопередавача.
Призначення та структурна схема радіоприймача прямого підсилення.
Призначення та структурна схема радіоприймача супергетеродинного типу.
Призначення, принцип роботи детектора АМ сигналів.
Призначення, принцип роботи детектора ЧМ сигналів.
Призначення, принцип роботи кільцевого перетворювача частоти.
Призначення, принцип роботи диференційної системи
Загальна характеристика діапазону ультракоротких радіохвиль.
Принцип та особливості радіорелейного зв’язку.
Принцип та особливості тропосферного зв’язку.
Структурна схема радіорелейної станції.
Структурна схема системи БКСП. Принцип каналоутворення.
Методи частотного та часового ущільнення каналів.
Канали зв’язку апаратури систем передачі.
Рівні передачі та прийому сигналів.
Залишкове згасання каналу ТЧ.
Частотна характеристика залишкового згасання каналу ТЧ.
Амплітудна характеристика і коефіцієнт гармонік каналу ТЧ.
Призначення, ТТХ, структурна схема радіорелейної станції Р-405М.
Призначення, основні ТТХ, структурна схема передавача діапазону МХ Р-405М.
Призначення, основні ТТХ, структурна схема передавача діапазону ДМХ Р-405М.
Призначення, основні ТТХ, структурна схема приймача діапазону МХ Р-405М.
Призначення, основні ТТХ, структурна схема приймача діапазону ДМХ Р-405М.
Структурна схема системи зв’язку.
Під системою зв'язку розуміють сукупність технічних засобів, призначених для передачі інформації, включаючи відправника та одержувача повідомлень.
Відправником та одержувачем повідомлень можуть бути як людина, так і різного роду технічні пристрої, що забезпечують формування, реєстрацію, зберігання та використання повідомлень. Повідомлення можуть бути у вигляді мови, літерно-цифрового тексту, зображення, показань приладів тощо.
Для передачі по каналу будь-який вид повідомлення Р(t) повинен бути перетворений у первинний електричний сигнал (t). При цьому між повідомленням та сигналом повинна бути однозначна відповідність, щоб при зворотному перетворенні в пункті прийому можна було отримати передане повідомлення. Перетворення повідомлення в сигнал здійснюється за допомогою кодера, а зворотне перетворення – за допомогою декодера. Наприклад, мовні повідомлення перетворюються в електричний сигнал за допомогою мікрофона, який в цьому випадку виконує функцію кодера, як декодери з приймального боку використовуються телефони.
Електричний сигнал (t) є низькочастотним первинним сигналом, він не може бути переданим безпосередньо на великі відстані. Тому за допомогою модулятора або маніпулятора у передавачі формується радіосигнал S(,t), який далі підсилюється і розповсюджується через вільний простір (лінію зв'язку) до приймального пристрою. У приймальному пристрої з отриманого радіосигналу S(,t), попередньо підсиленого у ПРЧ, в демодуляторі виділяється первинний електричний сигнал (t), який перетворюється у декодері у повідомлення P(t).
Через наявність завад, а також спотворень в апаратурі та на лініях зв'язку повідомлення на виході приймального пристрою P(t) відрізняється від переданого P(t).
Завади n(t) додаються до сигналу і тому називаються адитивними. До них належать: атмосферні, індустріальні, космічні, від сусідніх радіостанцій, створені супротивником, а також власні шуми радіоприймального пристрою.
2. Призначення і структурна схема радіопередавача.
Радіопередавач призначений для передачі інформації за допомогою радіохвиль. Радіохвиля являє собою електромагнітне поле високої частоти і є особливою формою матерії. Радіопередавач складається з передавача й передавальної антени.
У передавачі відбуваються три основні процеси:
генерація коливань високої частоти (ВЧ);
посилення коливань ВЧ до необхідної потужності;
управління одним з параметрів коливання ВЧ (амплітудою, частотою або фазою) відповідно до переданої інформації.
Процес управління коливаннями несучої частоти, які передаються НЧ повідомленням називається модуляцією.
Побудова схеми радіопередавача залежить від його призначення, виду модуляції та інших особливостей, однак у будь-якому РПДП повинні бути два канали проходження електромагнітних коливань:
перший – управляючих (модулюючих), які відображають на собі інформацію, яка передається;
другий – високочастотних незатухаючих коливань.
Окрім названих каналів РПДП у своєму складі містить джерела живлення та систему управління, блокування та сигналізації (УБС).
Посилення коливань високої частоти (немодульованих і модульованих) у передавачі здійснюється підсилювачами потужності. Їх називають також генераторами із зовнішнім збудженням. По режимах роботи підсилювачі можна розділити на три основних типи: буферні підсилювачі, підсилювачі-помножувачі й вихідні підсилювачі. У найпростішому передавачі перші два типи підсилювачів можуть бути відсутні, а вихідний підсилювач може одночасно бути й помножувачем частоти.
Структурна схема радіопередавача
ПУС
антенний
комутатор
ПП
збуджувач
ЧМ
Система
УБС
джерело
живлення
Збуджувач - формує радіосигнал (несучу) заданого виду роботи на робочій частоті – fроб.
Підсилювач потужності (ПП) - забезпечує підсилювання сформованого у збуджувачі сигналу до потужності , яка забезпечує задану дальність зв’язку.
Пристрій узгодження та симетрування – забезпечує узгодження вихідного опору ПП та вхідного опору антени, а також забезпечує живлення симетричних антен від несиметричного виходу ПП.
Антенний комутатор (АК) – забезпечує комутацію вибраної антени на вихід РПД.
Джерело живлення формує напруги живлення не тільки для забезпечення роботи модулятора, але і всього РПД.
6. Система управління, блокування та сигналізації (УБС) забезпечує управління радіопередавачем (увімкнення та вимикання живлення, вибір режиму та виду роботи та ін.), задану послідовність вмикання та вимикання напруг живлення, а також безпеку обслуговуючого персоналу.
Канал модулюючих сигналів утворений підводящими лініями, по яких на вхід збуджувача подаються первинні електричні сигнали, які відображають інформацію для передачі.
Канал високочастотних незатухаючих коливань включає в себе збуджувач, ПП, ПУС, АК.
Основні показники передавача:
1. Діапазон робочих хвиль передавача.
2. Потужність передавача.
3. Коефіцієнт корисної дії передавача.
4. Стабільність частоти передавача.