- •Форма навчання – денна
- •Чернігів - 2012 Тема 6. Особливості спілкування та взаємодії особистості
- •Перше питання Загальні питання проблеми спілкування
- •Друге питання Види спілкування
- •Форми спілкування
- •Стратегія і тактика спілкування
- •Рівні ділового спілкування
- •Стилі спілкування
- •Третє питання Перешкоди у спілкуванні.
- •Вихід із ситуації утрудненого спілкування можливий
- •Бар'єри спілкування
- •Види комунікативних бар'єрів
- •Причини виникнення
- •Причини виникнення
- •Причини виникнення
- •Причини виникнення
- •Причини виникнення
- •Четверте питання Невербальна комунікація та її особливості
- •Питання до семінарського заняття
- •Питання для підготовки до заліку з курсу Соціальна психологія”
- •Список основної та додаткової літератури для підготовки до заліку:
Державна пенітенціарна служба України
Чернігівський юридичний коледж
Цикл педагогіки та психології
Курс: Соціальна психологія
Методичні рекомендації
для організації самостійної роботи з навчальної дисципліни «Соціальна психологія» на період проведення карантинних заходів з 24.02.2012 по 10.03.2012
Форма навчання – денна
Підготував: викладач циклу педагогіки
та психології
майор внутрішньої служби
Майборода І.А.
Чернігів - 2012 Тема 6. Особливості спілкування та взаємодії особистості
План
1.Загальні питання проблеми спілкування
2.Види спілкування
3.Перешкоди у спілкуванні
4.Невербальна комунікація та її особливості
Методичні рекомендації для підготовки до теми.
Вивчення даної теми передбачає ознайомлення з поняттям спілкування та структурою
спілкування, основними сторонами спілкування; розгляд характеристик різних видів спілкування у повсякденному житті особистості;
Спілкування - це найважливіша категорія соціально-психологічної науки. В певному розумінні соціальну психологію можна розглядати повністю через призму спілкування, бо всі сторони соціальних процесів опосередковано спілкуванням. Явища спілкування породжують такі феномени як сприйняття і розуміння людьми одне одного, лідерство і керівництво, згуртованість, конфліктність та ін.
Від народження до смерті людина перебуває у просторі відносин і різноманітних взаємодій з іншими людьми. Ці взаємодії надзвичайно багатоликі за своїми цілями, формами і умовами протікання. Так, люди можуть взаємодіяти в парах або малих групах, безпосередньо або опосередковано - через засоби зв'язку, масової комунікації, різні види мистецтва. Вступати в соціальний контакт можуть окремі люди і цілі народи, зв'язок між партнерами може бути емоційним, діловим, соціально-формальним.
Спілкування є багатомірним явищем. Про це свідчить хоч би різноманіття характеристик, які використовуються при його описі: пряме, безпосереднє, опосередковане, особистісне, міжособистісне, ділове, офіційне, рапортне, резонансне, масове та ін.
Різні види та форми спілкування, доповнюючи один одного, створюють в сукупності цілісну систему спілкування, яка є одним із найскладніших соціальних феноменів.
В буденності, яка функціонує за законами здорового глузду, кожен більш-менш уявляє, що таке спілкування, проте в науці не кожен автор, що аналізує це поняття, дає йому конкретне визначення, виявляє його сутність.
Перше питання Загальні питання проблеми спілкування
Спілкування –зв’язок між людьми в результаті якого здійснюється вплив один на одного. Спілкування це потреба в іншій людині. За допомогою спілкування людина організовує інші види діяльності, обмін інформацією, виробляється програма дій взаємовпливів. У процесі спілкування формуються, проявляються, реалізуються різні види міжособистісних взаємовідносин.
Модель комунікативного процесу ( Лассуєл):
Хто (передає) – комунікатор;
Що (передається) – повідомлення;
Як (здійснюється передача) – канал;
Кому (направлено повідомлення) – аудиторія;
З яким результатом передається – ефективність.
У спілкування можуть вступати не тільки окремі індивіди а й цілі групи. У залежності від цього розрізняють:
- особистісне
- групове
- міжгрупове – контакт двох груп.
Структура спілкування ( Г.М.Андрєєва):
Комунікативна – обмін інформацією;
Інтерактивна – обмін знаннями та діями;
Перцептивна – процес сприйняття та встановлення контактів.
Зміст – інформація, що передається від однієї живої істоти до іншої( потреби, емоції, досвід, знання).
Мета – це те, заради чого у людини виникає даний вид активності ( мати попереджає про небезпеку у тварин).
У спілкуванні проявляються такі основні його функції:
Інформативно-комунікативна — з нею пов'язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї.
Регулятивно-комунікативна — відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.
Афективно-комунікативна — відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можуть реалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються усі можливі засоби переконання.
Засоби спілкування – способи кодування, передачі, переробки та розшифровки інформації, яка передається у процесі спілкування від однієї живої істоти до іншої.( дотики, органи чуття, мова та інші знакові системи).
У залежності від змісту, мети та засобів спілкування можна виділити наступні види спілкування.
Види спілкування:
у залежності від змісту:
матеріальне – обмін предметами чи продуктами господарства;
когнітивне – обмін знаннями, розширення кругозору;
кондиційне – обмін психічними або фізіологічними станами (підняти або зіпсувати настрій);
мотиваційне – обмін цілями, інтересами, мотивами, потребами ( актуалізація потреб, установка до дії);
діяльне – обмін діями та операціями.
у залежності від засобів спілкування:
безпосереднє – за допомогою органів спілкування (голос, руки, голова, тулуб);
опосередковане – спец., засоби (телефон, аудіо - відео носії).
пряме – особистісні контакти та безпосереднє сприйняття11;
відносне –здійснюється за допомогою посередників ( скажімо, переговори між конфліктуючими сторонами на державному, груповому та сімейному рівнях).
ділове–суспільна продуктивної діяльність; особисте – проблеми внутрішнього характеру (пошук сенсу життя , внутрішній конфлікт.)
інструментальне – не стимулюється власною потребою, спілкування заради задоволення;
цільове слугує засобом задоволення специфічної потреби а саме потреби у спілкуванні;
у залежності від мети спілкування:
біологічне – для підтримання та розвитку організму;
соціальне – встановлення та розвиток інтерперсональних та соціальних відносин особистісного росту індивіда.
Результатом спілкування є взаємовплив однієї людини на іншу.