3. Правова характеристика промислового шпигунства та підкупу покупців конкурента
Захист від недобросовісної конкуренції вже більше століття вважається
частиною системи охорони промислової власності. її визнання у такій
якості було вперше зроблене ще у 1900 році на Брюссельській
дипломатичній конференції [28] і в подальшому розвинуто при перегляді
Паризької конвенції з охорони промислової власності, коли в текст
Конвенції була внесена стаття 101315, яка у своєму первісному варіанті
зазначала: "Громадяни країн, що приєдналися до Конвенції (статті 2 і 3),
користуються у всіх країнах Союзу охороною, наданої власним громадянам
проти недобросовісної конкуренції". Після змін, внесених на наступних
конференціях Конвенції, текст Стокгольмського акту (1967 р.) Паризької
конвенції включає такі вимоги [20]:
1. Країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, котрі
приймають участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної
конкуренції.
2. Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт
конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових
справах.
3. Зокрема, підлягають забороні:
- усі дії, здатні будь-яким чином викликати змішування по відношенню до
підприємств, продуктів промислової або торгової діяльності конкурента;
- помилкові твердження під час здійснення комерційної діяльності,
здатні дискредитувати підприємство або продукти, промислову чи торгову
діяльність конкурента;
- вказівки або твердження, використання котрих при здійсненні
комерційної діяльності можуть ввести суспільство в оману щодо характеру,
способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування або
кількості товару.
У коментарі до Типового закону для країн, що розвиваються, по товарних
рних
знаках, найменуванням фірм і недобросовісній конкуренції наступні 12
видів діяльності віднесені до недобросовісної конкуренції:
- підкуп покупців конкурента з метою залучення їх на свою сторону як покупців;
- промислове шпигунство чи підкуп службовців конкурента з метою
розвідування ділової або комерційної таємниці;
- використання чи розкриття без дозволу зведеного технічного «ноу-хау» конкурента;
- підштовхування службовців конкурента до порушення договорів з найму чи до звільнення з роботи в конкурента;
- погроза на адресу конкурентів подати позов за порушення патенту чи товарного знаку, якщо така погроза робиться недобросовісно з метою
скорочення товарного обігу конкурента і для перешкоди конкуренції;
- бойкотування торгівлі для перешкоди конкуренції або її запобігання;
- демпінг, тобто продаж нижче собівартості, з метою перешкодити
конкуренції, якщо демпінг призводить саме до такого наслідку;
- створення враження, що пропонуються незвичайно сприятливі умовит покупки, якщо це не відповідає дійсності;
- рабське копіювання товарів, послуг, реклами і інших характеристик
комерційної діяльності конкурента;
- заохочення конкурента до невиконання контракту чи використання такого для своєї мети;
- реклама, що містить порівняння з товарами чи послугами конкурента;
- порушення положень законів, що не мають прямого відношення до
конкуренції, з метою одержання шляхом такого порушення несумлінної
переваги над іншими конкурентами.
Зазвичай права промислової власності, закріплюються, наприклад, у
патентах і одержуються шляхом подачі відповідної заявки до патентного
відомства. Такі дії наділяють патентовласника виключними правами по
відношенню до об'єкта охорони. У той самий час захист від несумлінної
конкуренції ґрунтується не на наданні прав, а на твердому переконанні
суспільства, що дії, які йдуть врозріз із загальноприйнятою чесною
комерційною практикою і неприпустимими. Однак, чесна гра на ринку не
може забезпечуватись виключно шляхом охорони прав промислової власності. У світі існує широке коло недобросовісних дій, таких, які виникають
через рекламу, що вводить в оману споживача або через порушення
комерційної таємниці тощо. Усі ці конкретні дії зазвичай, не
розглядається законами в галузі охорони промислової власності.
У деяких випадках недобросовісної конкуренції простежується зв'язок між цими двома видами охорони. Наприклад, у багатьох країнах взагалі
заборонено використання товарних знаків, які не були зареєстровані [6].
Це вважається протиправним на підставі загальних принципів в галузі
охорони проти недобросовісної конкуренції. У ряді країн таке недозволене використання відоме як видавання одного товару за інший. Приклад такого роду можна знайти і в галузі винахідницької діяльності. Наприклад, якщо винахід не розкривається і не розглядається комерційною таємницею, здійснення третьою стороною визначених дій по відношенню до цієї комерційної таємниці заборонено і трактується як протиправне. Більш того, здійснення визначених дій по відношенню до винаходу, що не був ених дій по відношенню до винаходу, що не був обнародуваний і не запатентований або у відношенні якого термін патенту вже минув, у ряді особливих випадків також може трактуватися як протиправне, наприклад, при його "рабській імітації"". Розв'язання питання, що с недобросовісним чи нечесним, у значній мірі визначається економічними і соціальними реаліями у конкретному місці й у конкретний момент часу. Законодавство у галузі недобросовісної конкуренції залежить від мінливих обставин і реалій сьогодення. З одного боку, воно може визначити міцні правові рамки, а з іншого боку – досить гнучку норму для формулювання і застосування заходів. Законодавство може коректуватися у світлі конкретних та постійно мінливих соціальних і економічних умов у тій чи іншій країні. Крім того, воно може служити ефективним засобом боротьби проти визначених законодавством видів недобросовісних дій, що створюють проблеми в галузі торгівлі.
Задача
На ринку України з’явився у продажу апельсиновий напій “ФАНТАзія”, розлитий у пластикові прозорі пляшки, виробником якого є СП “Логос”. Довідавшись про це, компанія “Кока-Кола” звернулася до СП “Логос” з позовом про припинення порушення прав інтелектуальної власності і відшкодування завданих збитків. Свої вимоги вона аргументувала тим, що домінуючою частиною назви напою “ФАНТАзія”, розташованої на етикетці напою у дві строки, є слово “ФАНТА”, і лише уважно придивившись до етикетки, можна розгледіти іншу частину “зія”, виконану маленькими буквами у другій строчці.
СП “Логос”, не вбачаючи у своїх діях порушень прав інших осіб, позовні вимоги не визнало, а подібний дизайн етикетки пояснило зручністю читання і розміщення назви напою на пляшці. До того ж СП “Логос” вирішило зареєструвати знак “ФАНТАзія” і подало заявку до Державного департаменту інтелектуальної власності з метою отримати охоронний документ.
Компанія “Кока-Кола” вважає, що ніхто не може отримати право інтелектуальної власності на знак “ФАНТАзія” для безалкогольних напоїв, оскільки знаки “Fanta” і “Фанта” зареєстровані на території України.
На думку патентного повіреного, до якого звернулися за консультацією, торгівельна марка Компанії “Кока-Кола” підлягає охороні на території України навіть без реєстрації, оскільки апельсиновий напій “Фанта” реалізується на ринку України з 1996 р.
Яке рішення повинен прийняти суд? Які дії визнаються порушенням права на торгівельну марку? Які існують способи захисту порушених прав?
Чи змінилося б рішення, коли б СП “Логос” використовувало знак “ФАНТАзія” чи “ФАНТА” для тканини?
Яке рішення повинен прийняти суд? Які дії визнаються порушенням права на торгівельну марку?
Суд прийняв рішення Заборонити використання торгівельну марку «Фантазія»
Промислові зразки охороняються в усіх країнах Союзу.
(1) Умови подання заявки та реєстрації товарних знаків визначаються в кожній країні Союзу її національним законодавством.
(2) Проте знак, заявлений громадянином країни Союзу в будь-якій іншій країні Союзу, не може бути відхилений чи визнаний недійсним на підставі того, що він не був заявлений, зареєстрований чи відновлений в країні походження.
(3) Знак, який належним чином зареєстрований в будь-якій країні Союзу, розглядається як незалежний від знаків, зареєстрованих в інших країнах Союзу, включаючи країну походження.
(1) Країни Союзу зобов'язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним.
(2) Для подання вимоги про скасування такого знака надається строк не менше п'яти років, що вираховується від дати реєстрації знака. Країни Союзу мають право встановити строк, протягом якого може вимагатися заборона застосування знака.
(3) Строк не встановлюється для подання вимоги про скасування чи заборону застосування знаків, зареєстрованих чи таких, що використовуються недобросовісно.
Які існують способи захисту порушених прав?
Порушенням прав на торговельну марку є неправомірні дії будь-яких осіб, що обмежують виключне право власника торговельної марки. Законодавство щодо торговельних марок містить норми, відповідно до яких заборонено: • використання ідентичного (тотожного) із зареєстрованою торговельною маркою позначення для однорідних товарів та послуг, щодо яких надано правову охорону; • використання схожого до ступеня сплутання позначення, включаючи ризик поєднання позначення та зареєстрованої марки в уяві споживача; • використання ідентичного або схожого до ступеня сплутання позначення для неоднорідних товарів та послуг, якщо мова йде про добре відому у країні марку і використання такого позначення може недобросовісним чином вплинути на розрізнювальну здатність добре відомого знака. Поняття «використання» включає певні дії, визначені спеціальним законодавством країни. Навмисне порушення прав на торговельну марку включає поняття контрафакції. На вимогу власника торговельної марки порушення може бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власникові торговельної марки заподіяні збитки. Власник торговельної марки може також вимагати усунення з товару або його упаковки незаконно використаної марки або позначення, схожого з нею до ступеня сплутання, або знищення виготовлених зображень марки та позначень, схожих з нею до ступеня сплутання. Вимагати поновлення порушених прав власника торговельної марки може також ліцензіат, якщо інше не передбачено ліцензійним договором. Захист прав на торговельну марку може здійснюватися в цивільному, адміністративному, кримінальному порядку. Порушенням прав власника торговельної марки визнають несанкціоноване виготовлення, застосування, пропозицію до продажу, продаж, інше введення в господарський оборот або збереження з цією метою торговельної марки, товару, позначеного цією маркою, або позначення, схожого з нею до ступеня сплутання, щодо однорідних товарів. Порушенням прав власника торговельної марки є як несанкціоноване використання іншими особами тотожного позначення товарів, так і використання позначень, схожих із зареєстрованою торговельною маркою. Порушення прав на торговельну марку може завдати різні види збитків її власникові. Правовласник може зазнати збитків, а порушник його права незаконно збагатитися. У разі продажу правопорушником товарів низької якості може бути завдано шкоди діловій репутації правовласника. Втрата репутації може потягнути за собою зниження обороту та вимагати великих витрат на відновлення репутації. Усі збитки підлягають відшкодуванню.
Які існують способи захисту порушених прав?
Порушенням прав власника зареєстрованої торговельної марки є будь-яке посягання на його права, у тому числі здійснення без згоди власника дій, що вимагають його згоди, а також підготовка до вчинення таких дій.
Неюрисдикційна – передбачає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту своїх виключних прав на торговельну марку, які здійснюються ними самостійно, без звернення до державних або інших компетентних органів. При цьому маються на увазі тільки законні способи захисту, такі, як, наприклад, повідомлення порушника про існування виключних прав і пропозиція вирішити суперечку шляхом переговорів.
Юрисдикційна – передбачає діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав або прав, що оспорюються. Суть такої форми захисту полягає в тому, що особа, права якої порушені неправомірними діями, може звернутися за захистом своїх прав у спеціально уповноважені державні органи - суд, Антимонопольний комітет і ін.
Цивільно-правова – найбільш поширена процедура вирішення спорів щодо виключних прав на торговельні марки. Головна мета - не покарання порушника, а відновлення прав і компенсування збитків. У зв'язку із цим законодавство України встановило досить широкий спектр способів захисту:
визнання виключного права;
визнання недійсним договору відносно прав на торговельну марку;
припинення дій, що порушують право, у тому числі усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати;
відновлення положення, що існувало до порушення права;
компенсування збитків і інші способи компенсування матеріального збитку;
компенсування морального (нематеріального) збитку;
визнання незаконним рішення державного органу.
Підставою для притягнення порушника до цивільно-правової відповідальності є звернення власника виключних прав з позовом у суд.
Кримінально-правова процедура вирішення спорів передбачає притягнення порушника до кримінальної відповідальності. Однак, щоб кваліфікувати правопорушення на торговельну марку як кримінальний злочин, необхідно, щоб йому були властиві такі ознаки злочинного діяння, як неодноразовість або нанесення матеріальних збитків у великих або особливо великих розмірах. При цьому суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом із прямою формою вини.
Кримінально-правова відповідальність передбачає такі види покарання, як штраф, виправні роботи, позбавлення волі, конфіскація майна.
Адміністративно-правова процедура зводиться, переважно, до звернення особи, права якої порушені, із заявою в Антимонопольний комітет України. Таке звернення можливо у випадку кваліфікації порушення прав на торговельну марку як акту недобросовісної конкуренції. У зв'язку із цим Антимонопольний комітет уповноважений виносити наступні рішення:
визнання факту недобросовісної конкуренції;
припинення недобросовісної конкуренції;
накладення штрафів;
конфіскація товарів з неправомірно використаним позначенням і копій виробів іншого суб'єкта господарювання (підприємця).
Рішення Антимонопольного комітету може бути оскаржене в суді.
Чи змінилося б рішення, коли б СП «Логос» використовувало знак «ФАНТАзія» чи ФАНТА для тканини?
Відповідно до ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»
Використанням знака визнається:
нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
А свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:
зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;
зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
Тобто використання товарного знака для для тканини дозволяється.