14)Поняття, типологія та функції політичних партій

Політична партія — це організована група однодумців, яка представляє інтереси частини народу і ставить за мету їх реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її реалізації. Зачатки політичних партій у вигляді станових угруповань сформувалися ще в рабовласницькому та феодальному суспільствах. Формування політичних партій у сучасному розумінні відбувається наприкінці XVIII — початку XIX ст. і пов'язане з виникненням у Європі й Америці парламентів та парламентаризму як форми і принципу організації та здійснення державної влади. Протопартіями стали депутатські клуби і фракції в парламенті, орієнтовані на інтереси різних кіл нової (буржуазної) економічної та політичної еліти. Американський політолог Дж. Л. Паламбара виокремлює 4 основні риси, які характеризують політичну партію: 1) ідеологія; 2) організація; 3) мета; 4) членство. Основними шляхами виникнення сучасних партій є: 1) шлях знизу— партія виникає з певних об'єднань; 2) шлях зверху — партія виникає внаслідок об'єднання навколо лідерів. Розрізняють декілька критеріїв класифікації політичних партій: 1. З огляду на соціальну базу: — буржуазні; — дрібнобуржуазні; — селянські; — пролетарські тощо. 2. За ідеологічними особливостями: — консервативні; — ліберальні; — соціалістичні; — соціал-демократичні; — комуністичні. 3. За ставленням до суспільних перетворень: — реформаторські; — радикальні; — консервативні. 4. За політичним темпераментом: — ліві або партії змін, які виступають за революційні зміни в суспільстві й орієнтують на соціальний захист трудящих, соціально орієнтовану економіку та поглиблення демократизації в суспільстві; — праві або партії порядку, які виступають за збереження засад сучасного суспільства. Ядром типології партій є типологія, розроблена в середині XX ст. М. Дюверже: 1. Кадрові партії (організаційно неоформлені) — характеризуються відсутністю інституції офіційного членства, жорсткого організаційного зв'язку пересічних пар-тійців та керівництва. Тут немає квитків, членськихвнесків тощо. Головне в діяльності таких партій — виборча боротьба, «полювання за голосами виборців», а головна мета — перемога на виборах. Основною силою у здійсненні політики партії є професійні партійні чиновники. Класичний зразок — республіканська і демократична партії США, консервативна партія Великобританії. 2. Масові партії (організаційно сформовані) — характеризуються наявністю централізованого партійного апарату, який формується з функціонерів, що професійно займаються політичною діяльністю, чіткою організаційною структурою і наявністю організованого зв'язку керівних органів з низовими організаціями, оформленим членством, квитками, внесками, обов'язковістю статутних вимог та партійною дисципліною. Класичний приклад — лейбористи в Англії. Пізніше цю класифікацію доповнили француз Ж. Шарло та американець Дж. Сарторі. 3. Універсальні партії (партії виборців)— виникають навколо одного загальнонаціонального лідера, здатного об'єднати різні прошарки населення, що мають неспів-падаючі, але близькі інтереси. До таких партій найбільш тяжіють соціал-демократичні. До основних функцій політичних партій належать: 1. соціальна, або функція представництва соціальних груп у політичній сфері; 2. ідеологічна — розробка та пропаганда партією певних ідеологічних концепцій та цінностей; — політична: а) функція політичної рекрутизації, або залучення до політичної партії; б) функція електоральна, або боротьба за проведення виборчої кампанії; — інтегративна, або функція забезпечення зв'язку між державою та громадським суспільством.