2.2.Компетенція митних органів щодо здійснення фіскальної функції

Підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади передбачає не тільки раціональну побудову їх системи, а й найбільш повне, доцільне за сутністю та чітке за формою визначення компетенції кожного з них. Не є винятком у цьому сенсі й митні органи.

Визначення компетенції системи митних органів і окремо взятого митного органу та її юридичне закріплення має важливе науково-практичне значення, оскільки відсутність чіткої регламентації прав і обов’язків митних органів та їх посадових осіб може призвести до порушення законності, зниження рівня виконавської дисципліни, безвідповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків, прийнятих рішень. Для митних органів проблема визначення компетенції має особливе значення, оскільки вони реалізують цілий комплекс різноманітних за характером функцій, до яких належить і фіскальна функція. Відповідно до законодавства митні органи мають державно-владні повноваження, реалізація яких передбачає самостійне здійснення правотворчої та правозастосовної діяльності. Проте самостійні вони тільки в певних межах, які регламентуються державою шляхом надання митним органам відповідної компетенції. Компетенція є одним із визначальних елементів правового статусу будь-якого органу виконавчої влади і може бути визначена лише за умови попереднього з’ясування мети й завдань, що стоять перед митними органами, а також аналізу функцій, реалізація яких покладається на них у той чи інший період функціонування держави та суспільства. З огляду на це практичне значення має дослідження компетенції митних органів.

У юридичній літературі немає єдиного загальновизнаного визначення поняття «компетенція органу виконавчої влади». Деякі науковці розуміють компетенцію як систему державно-владних повноважень щодо здійснення державної влади [36, с.101]. Інші – як юридичне відображення сукупності функцій та повноважень відповідно до сфери суспільного життя [14 с. 121]. Існує думка, що компетенція – це коло питань, передбачених нормативним правовим актом, яке уповноважений вирішувати державний орган [53, с. 199], або ж предмети ведення, коло повноважень, а також територіальні межі цих предметів ведення та повноважень [64, с. 42]. Ю.О.Тихомиров визначає компетенцію як законно покладений на уповноважений суб’єкт обсяг публічних справ [58, с. 55]. Не вступаючи в дискусію з приводу поняття компетенції, зазначимо: подальший теоретичний аналіз цього поняття спонукав В.Б.Авер’янова до висновку про те, що за своєю природою компетенція органів виконавчої влади – це юридичне відображення (опосередкування) покладених на них функцій у спеціальних, так званих компетенційних (або статусних), нормативно-правових актах шляхом закріплення цілей, завдань і необхідного для їх реалізації комплексу прав та обов’язків, тобто державно-владних повноважень. Таке розуміння поняття компетенції органу виконавчої влади цілком можна використати для змістовної характеристики фактичної діяльності митних органів щодо реалізації ними митної політики держави, адже воно якнайповніше відображує усі складники цієї організаційно-правової категорії.

Б.М. Лазарєв у свій час вдало сформулював, що, «визначаючи компетенцію кожного із органів управління, держава тим самим здійснює «поділ праці» між ними. При цьому вона піклується про те, щоб були охоплені управлінням усі ті сфери життя суспільства, які потребують такого управління, і щоб при цьому не було непотрібного паралелізму та дублювання в роботі різних ланок аппарату» [36, с.2]. Поділ праці означає не тільки заборону для органу виходити за межі наданої йому компетенції, а й заборону для інших органів держави втручатись у сферу діяльності даного органу, якщо інше не передбачено законом. Ці теоретичні положення знайшли своє практичне втілення у ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи держави здійснюють свої повноваження у встановлених межах і відповідно до законів України. Крім того, більш конкретний їх прояв можемо зустріти, аналізуючи систему принципів правового регулювання, що міститься у ст. 4 МК України, де одним з таких принципів є принцип виключної компетенції митних органів щодо здійснення митної справи.

Держава окреслює компетенцію митних органів шляхом видання правових норм, що, як правило, містяться в численних нормативних джерелах. Отже, для того щоб мати більш-менш повне уявлення про компетенцію того чи іншого митного органу, необхідно проаналізувати значну кількість нормативних актів з різною юридичною силою. Найбільш типовими є ситуації, коли компетенція визначається на рівні кодексу чи закону, а також у підзаконних нормативних актах. Безумовно, найбільш доцільним з огляду на реалізацію принципу законності є визначення компетенції в кодифікованому акті чи спеціальному законі. Проте слід зазначити, що досить часто питання компетенції митних органів, їх структурних підрозділів відображаються у підзаконних, зазвичай відомчих нормативно-правових актах, посадових інструкціях посадових осіб митних органів. Причому непоодинокі випадки, коли підзаконні правові акти містять норми, що наділяють митні органи додатковими повноваженнями. Прикладом надання додаткових повноважень митним органам є повноваження щодо здійснення фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які були надані митним органам відповідно до Указу Президента України “Про деякі заходи з перерегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 р. № 817/98, доповнені та уточнені в Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), затвердженого постановою КМ України від 21липня 2005 р. № 619, а реалізуються відповідно до Порядку взаємодії митних і податкових органів при організації та проведенні спільних планових і позапланових перевірок суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого спільним наказом ДПА України та Держмитслужби України від 29 липня 2004 р. № 439/551. При цьому в компетенційному законодавчому акті, яким є МК України, митні органи таких повноважень не мають.

Переходячи безпосередньо до реалізації фіскальної функції митними органами, загальновідомим є той факт, що фінансова політика Держмитслужби України спрямована на забезпечення повноти справляння податків і зборів під час здійснення експортно-імпортних операцій та їх своєчасне перерахування до державного бюджету, а також на раціональний та обґрунтований підхід до використання державних коштів, що асигнуються на утримання і розбудову системи .

Пріоритетний напрямок діяльності митних органів України – це стягнення і спрямування у повному обсязі до державного бюджету митних платежів.

Митні платежі - податки та збори (обов'язкові платежі), що справляються при переміщенні товарів через митний кордон України та нараховуються у ВМД.

Митні платежі складаються з ПДВ, акцизного збору, мита, митних зборів та єдиного збору. Базою для нарахування мита та митних зборів є митна вартість. Митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетину товарами митного кордону України в порядку, визначеному чинним законодавством[1]. Показовий факт: останні шість років українська митниця повністю виконує і перевищує бюджетні зобов’язання при чому весь час з наростанням, окрім 2009 року. За 2009 рік митними органами перераховано до державної скарбниці 83116 млн. грн. На 13,5% менше за 2008 рік. Показник розпису доходів бюджету, встановлений для митних органів на 2009 рік у сумі 98983,4 млн. грн., не виконано. Загальна недоплата склала 15867 млн. грн. Для порівняння – за 2008 рік наповнення Держбюджету склало 96476 млн. грн.[43].За рахунок чого досягається таке суттєве збільшення митних надходжень до державного бюджету? Перш за все, це результат здійснення ефективної митно-тарифної політики, спрямованої на захист вітчизняного товаровиробника, посилення митного контролю за експортно-імпортними операціями та принциповою зміною технології обігу грошових коштів.

У процесі опрацювання концепції розбудови та модернізації митної системи України фінансова політика була визначена як один з пріоритетних напрямків роботи. Фінансова стратегія митної служби базується на нестандартних, прогресивних методах, спрямованих на наповнення державного бюджету, прискорення обігу грошових коштів, на економію державних ресурсів. При цьому Службою поступово впроваджено систему переходу на більш ефективне управління фінансами.

1-й етап. Централізація розрахунків. Для забезпечення повноти надходжень митних платежів змінено систему розрахунків між митними установами та учасниками зовнішньоекономічної діяльності.

Упровадження централізованої системи розрахунків за митними платежами дало змогу Службі здійснювати суворий контроль їх проходження на всіх етапах, максимально прискорити їх перерахування до бюджету. Впроваджено єдину схему справляння платежів, відповідно до якої:

1. учасник зовнішньоекономічної діяльності здійснює на рахунок митної установи попередню оплату за митне оформлення;

2. протягом трьох банківських днів після оформлення митної декларації митниця перераховує отримані платежі па транзитний рахунок Служби в Національному банку, і вже на наступний день кошти надходять до бюджету.

2-й етап. Створення єдиної системи банківського обслуговування та контролю за рухом коштів (ЄСБОК). Неабиякий ефект у впровадженні надійного контролю за проходженнями митних платежів дало створення єдиної системи банківського обслуговування установ та організацій митної служби ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

До створення цієї системи у 1996 р. митні установи обслуговувалися в п'яти різних банках. Розпорошеність рахунків, різний рівень технічного оснащення, відмінність програмного забезпечення ведення банківських операцій не давали змоги оперативно контролювати проходження митних платежів і забезпечувати повноту і своєчасність надходження коштів до державного бюджету.

Створення ЄСБОК забезпечило контроль за проходженням митних платежів, повноту надходження коштів до державного бюджету і стабільну роботу українських митниць. За умовами співробітництва між Державною Митною службою і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" у митних установах створено і функціонує 144 безбалансових відділень банку та приписних кас. Банк відкрив понад 2000 нових робочих місць, створив єдину систему технічного забезпечення та комп'ютерного зв'язку між усіма митними установами.

3-й етап. Використання частини банківських прибутків від обігу бюджетних коштів для інвестування митної системи. Відповідно до умов тендеру банк інвестує частину свого прибутку в розвиток митної інфраструктури, перш за все шляхом участі у створенні системи супутникового зв'язку для забезпечення технологічних потреб митної служби [34;46].

Керівництво Державної митної служби України відповідально ставиться і до раціонального використання коштів, що асигнуються державою на утримання митних органів. Такий підхід з одночасним упровадженням відповідних організаційних заходів дав можливість повною мірою відстоювати економічні інтереси галузі, підтримувати її авторитет гаранта взятих зобов'язань щодо своєчасних та повних розрахунків з фондами соціального страхування, пенсійним та чорнобильським, за комунальні й інші послуги, енергоносії та оренду [42].

Таким чином, ще раз препевняюсь в тому, що фіскальна (економічна, податкова) функція митних органів розглядається як основоположна, всеохоплююча, пріоритетна, реалізація якої в умовах існування виваженої митної політики держави та за допомогою раціонального використання інструментів впливу здатна істотно підвищити темпи розвитку і стабілізації національної економіки.