Фізіологічні основи почуттів
Емоції та почуття становлять складну реакцію організму, в якій беруть участь майже всі відділи нервової системи. Природа емоцій і почуттів, як і решти психічних процесів, рефлекторна. Фізіологічним механізмом емоцій як таких є діяльність підкоркових нервових центрів – гіпоталамусу, лімбічної системи, ретикулярної формації. Але кора великих півкуль головного мозку відіграє провідну роль у проявах емоцій і почуттів, здійснюючи регулювальну функцію стосовно підкоркових процесів, спрямовуючи їх діяльність відповідно до усвідомлення людиною своїх переживань.
Між корою та підкорковими центрами нервової системи постійно відбувається взаємодія. Підкорка, вважав І.Павлов, позитивно впливає на кору великих півкуль як джерело їх сили, тонізує кору мозку, надсилаючи до неї потужні потоки подразнень. Кора регулює на збудження, що йдуть з підкорки, і під її дією деякі з цих збуджень реалізуються в діяльності та поведінці, а інші гальмуються залежно від обставин і станів особистості. Підтримка або порушення стійкості нервових зв’язків викликають різні емоції та почуття.
За І.Павловим, однією з фізіологічних підгрунть почуттів є динамічні стереотипи, тобто утворені за життя системи тимчасових нервових зв’язків.
«Тут виникають почуття важкості та легкості, бадьорості та стомленості, задоволення і прикрості, відчаю тощо. Мені здається, що часто такі почуття при зміні звичайного способу життя, при припиненні звичайних занять, при втраті близьких людей… мають певне фізіологічне підґрунтя значною мірою саме у зміні, у порушенні старого динамічного стереотипу й у складності становлення нового», - вважав І.Павлов.
У виникненні та перебігу почуттів велику роль відіграє друга сигнальна система в її взаємодії з першою. Слово змінює наш настрой, збуджує захоплення, глибокі переживання. Кращим показником цього є почуття, що викликається поетичними творами. Усвідомлюючи ситуацію, що викликає певні почуття, та самі почуття, людина може зменшити силу переживань, стримувати, регулювати їх, але зовнішнє вираження емоцій, внутрішній емоційний і почуттєвий стан при цьому зберігаються.
Форми переживання почуттів
Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються переважно соціальними чинниками, але не можна ігнорувати у з’ясуванні їхньої природи й деяких природжених особливостей людини. Багатство емоційних станів виявляється у формі настроїв, афектів, стресів, фрустрацій, пристрастей.
Настрій
Афектами називають емоційні процеси, які швидко овладевающими людиною і бурно протікають. Вони характеризуються значними змінами свідомості, порушенням контролю за діями, втратою самообладання, а також зміною всієї життєдіяльності організму. Афекти короткочасні, так як відразу викликають величезну затрату сил: вони схожі на спалах почуттів, вибух, налетевший шквал. Якщо звичайна емоція – це душевні переживання, то афект – буря.
Розвиток афекту характеризується різними стадіями, які змінюються. Охвачена афективною спалахом ярості, жаху, розгубленості, дикого захоплення, відчаю, людина в різні моменти неоднаково відображає світ, різноманітним чином виражає свої переживання, в різній мірі володіє собою і регулює свій рух.
На початку афективного стану людина не може не думати про предмет свого почуття і про те, що з ним пов’язане, несвідомо відволікається від всього стороннього, навіть важливого. Виразні рухи стають все більше і більше безотчтними. Сльози і плач, сміх і викрики, характерні жести і міміка обличчя, часте і утруднене дихання створюють звичну картину наростаючого афекту. Від сильного напруження руйнуються дрібні рухи. Індуктивне гальмування все більш захоплює кору півкуль, що призводить до дезорганізації мислення; збудження наростає в підкоркових вузлах. Людина відчуває потяг віддатись почуттю, що переживається: страху, гніву, відчаю тощо. Стриматись, не втратити контроль над собою на цій стадії може кожна здорова людина. Тут важливо відтянути початок афекту, затормошити його розвиток. Загальновідомий народний засіб: якщо хочеш стриматись, спробуй порахувати про себе хоч би до десяти.
На подальших стадіях афекту, якщо вони наступають, людина втрачає контроль над собою, здійснюючи вже безсвідомі дії, які потім буде соромно згадати і які іноді пригадуються як крізь сон. Гальмування охоплює кору і гасить систему тимчасових зв’язків, в яких закріплений досвід людини, його культурні і моральні устои. Після афективного спалаху наступає розбитість, упадок сил, байдуже відношення до всього, іноді сонливість.
Особливу форму переживання почуттів, близьку за своїми психологічними характеристиками до афекту, але за тривалістю протікання приближену до настрою, представляють стресові стани, чи емоційний стрес. Емоційний стрес виникає в ситуаціях небезпеки, образи, сорому, загрози тощо. Далеко не завжди досягається інтенсивність афекту, стан людини в стані стресу характеризується дезорганізацією поведінки і мови, проявляється в одних випадках в безпорядній активності, в інших – в пасивності, бездіяльності в обставинах, коли потрібно діяти рішуче. Разом з тим, коли стрес виявляється незначним, він може сприяти мобілізації сил, активізації діяльності. Небезпека ніби подстегивает людину, заставляє його діяти сміло і мужньо. Поведінка індивіда в стресових станах суттєво залежить від типу нервової системи людини, сили чи слабкості його нервових процесів. Ситуація екзамену зазвичай добре виявляє стійкість людини так званими стресогенною дією. Одні студенти губляться, виявляють «провали пам’яті», не можуть зосередитись на змісті запитання, інші на екзамені виявляються більш зібраними і активними, ніж в повсякденних обставинах.
Фрустрація – це своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності у стані безнадійності, втрати перспективи. Розрізняють такі види фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Фрустрація виникає в результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, де людина не має підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка людини, яка зачіпає її особисто – її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, - спричинює стан фрустрації. Він виникає у людей з підвищеною збудливістю, недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.
Пристрасті – це сильні, стійкі, тривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямку, у зосередженні їх на одній меті. Пристрасть – це суттєва сила людини, що енергійно прагне до свого предмета. Вона породжує неослабну енергію у прагненні до мети. Пристрасть виявляється у найрізноманітніших сферах людського життя та діяльності – у праці, навчанні, науці, спорті, мистецтві. Вона має вибірковий характер і виявляється не лише в емоційній, а й пізнавальній, вольових сферах, у наполегливості.
Розрізняють пристрасті позитивні та негативні. Навіть позитивна пристрасть, якщо вона заважає діяльності, навчанню, стає негативною. Коли учень, захоплюючись читанням або спортом, пропускає уроки, недосипає, то це захоплення з позитивної пристрасті перетворюється на негативну. Пристрасть до алкоголю, куріння згубно позначається на праці та житті людини.
Позитивні пристрасті – захоплення працею, навчанням – є тією силою особистості, яка спричинює велику енергію в діяльності, сприяє продуктивності праці.