Основні емоційні стани та їх зовнішній вираз
Переживання почуттів в формі емоцій, афектів, настрою, стресових станів, як правило, супроводжується більш чи менш помітними зовнішніми проявами. До них належать виразність рухів обличчя (міміка), жестикуляція, пози, інтонації, розширення чи звуження зіниць. Ці виразні рухи в одних випадках відбуваються безсвідомо, а в інших – під контролем свідомості. в останньому випадку вони можуть свідомо використовувати в процесі спілкування, виступаючи в якості невербальних комунікаційних засобів. Стиснутими кулаками, поглядом прижмурених очей, загрозливою інтонацією людина демонструє оточуючим своє негодование.
Можна виділити наступні основні емоційні стани, кожний із яких має свій спектр психологічних характеристик і зовнішніх проявів.
Інтерес – позитивний емоційний стан, який сприяє розвитку навиків і вмінь, придбанням знань, мотивуюче навчання.
Радість – позитивний емоційний стан, пов’язаний з можливістю достатньо повного задоволення актуальної потреби, ймовірність чого до цього моменту була невелика чи невизначена.
Здивування – емоційна реакція, яка не має чітко вираженого позитивного чи негативного знаку на обставини, які виникли раптово. Здивування гальмує всі попередні емоції, направляючи увагу на об’єкт, який його викликав, і може переходити в інтерес.
Страждання – негативний емоційний стан, пов'язаний з отриманням достовірною чи к____ такою інформацією про неможливість задоволення важливих життєвих потреб, які до цього моменту представлялись більш чи менш ймовірними, частіше всього протікають в формі емоційного стресу. Страждання має характер астенічної емоції.
Гнів – емоційний стан, негативний по знаку, як правило, протікає в формі афекту і викликає
Страх – негативний емоційний стан, який з’являється при отриманні суб’єктом інформації про можливий ущерб для його життєвого благополуччя, про реальну чи уявну небезпеку, яка йому загрожує. На відмінну від емоцій страждання, яка викликається прямим блокуванням важливих потреб, людина, переживаючи емоцію страху,
Сором – негативний стан, який виражається в усвідомленні невідповідності власних думок, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням оточуючих, але і власним уявленням про подобающем поведінці і зовнішньому облике.
Великий англійський естествоиспитатель Чарлз Дарвин видвинул предположение, що виразні рухи, які супроводжують почуття людини, виникли від інстинктивних рухів її тваринних предків.
Почуття людини за виникненням пов’язані з безумовними рефлексами, тим не менш носять суспільний характер. Корінна відмінність почуттів людини і тварин виявляється, по-перше, в тому, що вони в людей складніші, ніж у тварин.
По-друге, у людини багато таких почуттів, яких у тварин немає. Багатство взаємовідносин, які виникають між людьми в трудовому, політичному, культурному, сімейному житті, призвело до виникнення великої кількості чисто людських почуттів.
Вираження емоцій і почуттів
Переживання емоційних станів – радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо – завжди супроводжуються відповідними зовнішніми або внутрішніми вираженнями. Емоції з гіпоталамусу поширюються на всі ефекторні органи. Достатньо виникнути емоційному збудженню, як негайно включається весь організм у його вираження. Зовнішні вираження емоцій та почуттів виявляються в рухах, позах, у руховій та вокальній міміці, інтонаціях мовлення, рухах очей тощо. Внутрішня, або вісцеральна, вираженість переживань яскраво виявляється у прискореному серцебитті, диханні, підвищеному кров’яному тиску, змінах в ендокринних залозах, органах травлення та виділення. Ця вираженість буває астенічною або стенічною, тобто виявляється в пригніченні або збудженні.
Зовнішнє, або експресивне, вираження емоцій і почуттів помітне навіть у немовлят. Але воно ще мало диференційоване. З досвідом, особливо із засвоєнням дитиною мовлення, експресивне вираження емоцій і почуттів набирає різних відтінків. Багатство їх настільки велике, що в мові існує близько 5000-6000 слів, якими переважно передаються ті чи інші переживання. З розвитком мовлення дитина поступово оволодіває експресивними вираженнями, певною мірою стримує їх, але це не означає, що цим самим гальмується емоція. П.Анохін вважає, що в цьому разі пригнічується лише деякі периферійні компоненти емоцій – рухи, міміка, сама ж емоція, якщо вона виникла, неминуче поширюється на інші, в основному на вісцеральні компоненти. Проте формування витриманості у дітей позитивно позначається на їхній життєдіяльності та стосунках у колективі.
З оволодінням експресивними способами вираження емоцій і почуттів формується здатність сприймати й розуміти різні форми та відтінки вираження переживань, уміння їх розпізнавати. Водночас розвивається вміння користуватися ними з метою впливати на інших. Ця здатність потрібна артисту, а особливо педагогу, який, розпізнавши завдяки спостережливості внутрішні стани та переживання учня, може керувати ними, впливати на них з виховною метою власними експресивно виявленими почуттями.
Залежно від обставин і стану організму, його підготовленості до переживань емоції та почуття можуть виражатися по-різному. Почуття страху, наприклад, може спричинити або астенічну реакцію – скутість, шок, або ж стенічну. Горе може викликати апатію, бездіяльність, розгубленість або відповідні енергійні дії.
Форми та інтенсивність виявлення емоцій і почуттів значною мірою залежить від вихованості, рівня культури особистості, традицій і звичаїв. Це особливо позначається на вираженості їх зовнішніми засобами – мімічними та пантомімними рухами, жестами. Внутрішнє ж їх вираження (серцебиття, дихання, дія ендокринної системи) відбувається відносно незалежно від соціальних чинників.