- •2.Охарактеризуйте етико-політичне вчення Конфуція.
- •3.Розкрийте сутність влади як суспільне відношення, та ох-те основні концепції влади.
- •4.Розкрийте специфіку державно політичної влади.
- •6)Форми політ влади
- •7) Функції політики
- •8) Механізм
- •Драгоманов
- •10) Типологія політ системи Алмонда
- •11.Внесок грушевського в укр. Політ.
- •12.Авторитарний політичний режим
- •13.Микола Міхновський, Дмитро Донцов
- •14.Політична влада
- •15 Біхевіористський та компаративній методи досл.Політ.
- •16. Назвіть форми та інститути демократичної організації суспільства.
- •17. Розкрийте сутність політику філософської концепції природних прав людини та громадянської угоди.
- •18.Назвіть форми трансформації недемократично-політичних режимів.
- •19. Розкрийти сутність концепції розподілу влади
- •20. Дайте визначення політичного режиму та вкажіть його сутність ознаки та критерії типології
- •29. Розкрийте спільне та відмінне у поглядах Платона та Арістотеля на державу.
- •28. Розкрийте типологію легітимності політичної влади.
- •27. Охарактеризуйте основны ф-ї політології
- •26. Розкрийте суть кризи легітимності політичної влади та назвіть основні засоби її подолання
- •41.Охарактеризуйте суб’єкти політики за характером і місцем у соц.. Структурі сусп.-ва.
- •42. Дайте визначення і розкрити особл. Політичної влади!
- •43.Охарактеризуйте політичні ідеї легістів
- •44.Розкрийте сутність демократичного політичного режиму
- •45.Охарактеризуйте політичне вчення Арістотеля
15 Біхевіористський та компаративній методи досл.Політ.
Метод — це сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності. Кожна наука використовує ту чи іншу сукупність методів та їхні конкретні різновиди залежно від об'єкта, предмета, характеру (теоретичного чи емпіричного), мети дослідження. Ускладнення політичних процесів, що відбуваються в сучасному світі, багатоманітність форм політичного життя на теоретичному рівні можна пізнати лише за умови їх порівняння й зіставлення, побудови аналітичних порівняльних моделей, які б групували і класифікували політичні явища за певними ознаками. Це досягається використанням порівняльного методу. Порівняльний аналіз орієнтує дослідження на розкриття спільних і відмінних рис політичних систем та їхніх елементів у різних країнах, народів та епох. При цьому акцент робиться спочатку на з'ясуванні спільного, оскільки відмінності між різнотипними політичними системами можуть бути з'ясовані лише в разі існування у них певних спільних, системних ознак. Головна проблема використання порівняльного методу пов'язана з необхідністю підбору порівнюваних явищ і процесів, оскільки порівняння можливе лише в межах однорідної і згуртованої політичної структури. На використанні у першу чергу порівняльного методу грунтується особлива галузь політологічних знань — порівняльна політологія. Суть біхевіористського підходу до вивчення суспільних явищ і процесів полягає в дослідженні поведінки індивідів і соціальних груп (звідси і його назва: англ. behaviour означає «поведінка»). Спочатку (з другої половини XIX ст.) цей підхід використовувався у психології, а згодом (після Другої світової війни) утвердився в політології (причому спершу в США, а потім і в європейських країнах). Якщо раніше політологи акцентували свою увагу на формально-правовому аналізі політичних інститутів, формальній структурі політичної організації суспільства, то об'єктом аналізу біхевіорист-ського методу в політології стали різні аспекти поведінки людей як суб'єктів політики. Використання біхевіористського методу в політології передбачає визнання того, шо політика як суспільне явище має передусім особистісний вимір, а всі групові форми дій виводяться з аналізу поведінки індивідів, які створюють групові зв'язки. Домінуючими мотивами політичної поведінки індивідів є їхні психологічні орієнтації, а політичні явища так само, як і природні, можуть і повинні вимірюватися кількісно. Грунтуючись на цих засадах, біхевіористський підхід передбачає широке використання в політологічних дослідженнях статистичних даних, кількісних методів, анкетних опитувань, моделювання політичних процесів тощо. За допомогою таких методів досліджуються політичні орієнтації, позиції і поведінка людей, наприклад під час виборів, у конфліктних ситуаціях тощо. Біхевіористський підхід спричинив справжню революцію в політології, бо саме він і передбачувані ним дослідницькі методи дають можливість отримувати достовірні знання про політику, які визнаються істинними і в межах позитивістської методології. Здобуті за біхевіористською методологією знання дають політології підстави претендувати на статус точної науки. Однак, наголошуючи на вивченні поведінки індивідів у тих чи інших ситуаціях, біхевіоризм залишає поза увагою дії великих соціальних груп, наприклад суспільних класів чи націй, як суб'єктів політики. У цьому виявляється обмеженість біхевіористського підходу.