- •1. Стан ринку взуттєвих товарів у світі та в Україні. Раціональні норми споживання взуттєвих товарів.
- •2. Антропометрія стопи. Розміри та форма стопи.
- •Антропометрична відповідність
- •Антропометрична відповідність
- •3. Вимоги до споживних властивостей взуття
- •Соціально-психологічні вимоги
- •4. Види та деталі взуття.
- •5. Види шкіряної сировини
- •6. Будова та топографія шкури
- •8. Хімічний склад шкіряної сировини.
- •9. Консервування та зберігання шкіряної сировини.
- •10. Вплив підготовчих процесів виробництва на формування споживних властивостей натуральних шкір.
- •11.Вплив і сутність дублення на формування властивостей натуральніх шкур.
- •12. Класифікація дублячих речовин
- •13. Характеристика властивостей шкір різних видів дублення.
- •14. Мінеральне дублення
- •15. Дублення органічними сполуками.
- •16. Вплив операцій опорядження шкір різного призначення.
- •17. Особливості опоряджених шкір різного призначення (для деталей низу, юхтових, хромових деталей верху).
- •18. Покривне фарбування, сучасні методи оздоблення лицевої поверхні.
- •19. Номенклатура показників якості натуральних шкір
- •Показники хімічного складу
- •Показники фізичних властивостей
- •20. Хімічний склад натуральних шкір: показники, методи визначення.
- •21. Мікроструктура натуральних шкір, її вплив на властивості
- •22. Фізичні властивості натуральних шкір
- •23. Механічні властивості натуральних шкір:
- •27. Харак-ка асортименту шорно-сідельних та одягово-галантерейних шкір.
- •29. Особливості сортування
- •30. Стан та перспективи розвитку виробництва штучних та синтетичних матеріалів
- •31. Характеристика каучуків, їхній вплив на формування властивостей гум.
- •32. Інгредієнти гумових сумішей, їхній вплив на формування споживних властивостей.
- •33. Асортимент, показники якості взуттєвих гум та деталей низу з пластмас.
- •34. Асортимент, показники якості штучних та синтетичних тканин шкір.
- •35. Текстильні взуттєві матеріали.
- •36. Моделювання та конструювання взуття. Сучасні напрямки моди взуття.
- •37. Взуттєві копили: види, розміри, повноти, фасони
- •38. Вплив технологічних процесів виробництва на формування споживних властивостей взуття
- •39. Операції розкроювання, обробки деталей.
- •40. Складання, декоративне оздоблення та оформлення заготовок
- •41. Кріплення деталей низу
- •42. Опоряджування взуття
- •43. 44. Особливості взуття залежно від методу кріплення підошви
- •45. Класифікаційні ознаки асортименту шкіряного взуття.
- •46. Характеристика асортименту взуття за статево-віковим призначенням та за матеріалом верху.
- •48. Управління розмірно-повнотним асортиментом взуття.
- •50. Номенклатура показників якості
- •51. Методи оцінки якості взуття
- •52. Виявлення та нормативи показників ергономічних властивостей
- •53. Виявлення та нормативи показників надійності взуття
- •54. Визначення естетичних властивостей
- •Контроль якості взуття
- •56. Характеристика дефектів взуття
- •57.Сортування шкіряного взуття
- •61. Характеристика факторів, що впливають на формування споживних властивостей гумового та полімерного взуття.
- •1.Матеріали:
- •62. Матеріали для виготовлення взуття
- •63. Методи виготовлення гумового та полімерного взуття.
- •64. Класифікація та характеристика асортименту гумового та полімерного взуття
- •65. Контроль якості взуття
- •66. Вимоги до споживних властивостей валяного взуття.
- •67. Фактори, що впливають на формування споживних властивостей валяного взуття
- •68. Сировина для валяного взуття
- •69. Технологія виготовлення взуття
- •70. Характеристика асортименту валяного взуття.
- •71. Контроль якості взуття
- •72. Стан ринку хутрової сировини в Україні
- •Хутрова:
- •Хутряна
- •73. Класифікація асортименту хутряної сировини
- •74. Будова і хімічний склад хутрової сировини
- •75. Мінливість волосяного і шкірного покриву
- •76. Первинна обробка шкурок
- •77. Вплив підготовчих процесів на формування властивостей хутряного напівфабрикату
- •78. Вплив операцій вичинювання на формування властивостей хутряного напівфабрикату
- •79. Вплив операцій обробки на формування властивостей хутряного напівфабрикату
- •80. Номенклатура споживних властивостей хутряних напівфабрикатів
- •81. Характеристика властивостей волосяного покриву
- •82. Характеристика властивостей шкірного покриву
- •83.Характеристика властивостей шкурки в цілому
- •84. Класифікація хутрово – хутряного напівфабрикату
- •85. Характеристика асортименту та особливості сортування зимових видів хутрового напівфабрикату.
- •86. Характеристика асортименту та особливості сортування весняних видів хутрового напівфабрикату.
- •87. Характеристика асортименту та особливості сортування зимових видів свійських тварин.
- •88. Характеристика асортименту, особливості сортування каракульського напівфабрикату.
- •89. Дефекти хутрово – хутряного напівфабрикату
- •90. Характеристика асортименту морського напівфабрикату
- •91. Особливості моделювання та конструювання хутряних виробів.
- •92. Формування споживних виробів у кушнірському виробництві
- •93. Пошивне виробництво
- •94. Методи розкрою
- •95. Класифікація та асортимент хутряних та овчинно-шубних виробів
- •96. Характеристика асортименту верхнього хутрового одягу.
- •97. Характеристика асортименту хутряних деталей одягу
- •98. Характеристика асортименту жіночих хутряних уборів.
- •99. Характеристика асортименту хутряних головних уборів.
- •100. Оцінка якісті хутряних виробів
3. Вимоги до споживних властивостей взуття
Головне призначення взуття полягає в забезпеченні нормального функціонування нижніх кінцівок і всього організму людини під час стояння і пересування в несприятливих умовах навколишнього середовища. Досягання цієї мети залежить від відповідності взуття особливостям морфологічної будови, функціонування, розмірів та інших характеристик стопи людини.
Функціональні вимоги. Раціональний розподіл навантаження між передньою і п'ятковою ділянками стопи для врівноваження стану м'язів і суглобів ніг та тіла людини під час стояння і пересування досягається за наявності у взутті каблука певної висоти, ширини і довжини. Взуття без каблуків і на високих каблуках вважається нефункціональним для тривалого використання. П'яткова частина повинна бути стійкою до статичних і динамічних навантажень, а задник - міцно скріплений з каблуком і геленковою частиною. Геленкова частина має бути пружною і міцною, стійкою до багаторазових динамічних навантажень, мати відповідну форму і висоту. На ділянці внутрішнього купола між стопою й устілкою повинен бути деякий проміжок. Для захисту від несприятливих кліматичних умов взуття повинно мати певний рівень теплозахисних і вологозахисних властивостей залежно від умов його використання. Видалення продуктів обміну забезпечується показниками, що характеризують вологообмінні властивості - гігроскопічністю, паропроникністю, швидкістю вологовіддачі (висихання) тощо.
Пальці стопи захищаються підносками відповідної жорсткості, а п'яткова частина - задниками. Захист опорної поверхні стопи від механічного впливу нерівної опори забезпечують деталі низу відповідної товщини і твердості. Проте взуття з жорсткими деталями низу викликає утворення мозолів і пухирів на опорних ділянках стопи, тому матеріали деталей деякою мірою повинні деформуватися під тиском стопи. Якщо деталі низу дуже м'які, порушується стійкість при пересуванні, підвищується навантаження на нервову систему. Для захисту від поштовхів та струсів і зниження втоми при пересуванні деталі низу повинні бути пружними, поглинати частину навантаження, тобто мати амортизаційні властивості. Твердість, пластичність і пружність деталей низу одночасно досягається за рахунок відповідної комбінації матеріалів для внутрішніх, проміжних і зовнішніх деталей. Для безпечнішого пересування ковзькою поверхнею в умовах весняно-осіннього і зимового періодів взуття повинно мати відповідні протиковзні (фрикційні) властивості.
На жаль, для багатьох показників функціональних властивостей немає обґрунтованих нормативів і методів визначення, тому нижче розглянемо лише деякі з них.
Теплозахисні властивості. В умовах використання побутового взуття найважливішим показником зовнішнього середовища є температура, тому що вона впливає на основний обмін речовин в організмі. Підвищена температура призводить до перегрівання й інтенсивного виділення поту. Зниження температури шкіри великого пальця - викликає відчуття холоду, викликає простудні та інші захворювання, ще нижче - відморожування. У дітей механізми терморегуляції менш досконалі, тому переохолодження і перегрівання ніг трапляються частіше.
Вологозахисні властивості. Показники цих властивостей (намокання, промокання, водопроникність у статичних і динамічних умовах) мають важливе значення для взуття, що використовується у весняно-осінній і перехідний періоди, у зв'язку з різким погіршенням теплозахисних властивостей вологих матеріалів, зниженням комфортності і збільшенням маси взуття. Тривале зволоження спричиняє натирання стопи, ревматичні захворювання в холодний період і грибкові -у спекотний. Показники властивостей залежать від матеріалів деталей верху і низу, конструкції взуття.
Вологообмінні властивості. У процесі терморегуляції стопи потові залози, виділяють певну кількість поту залежно від інтенсивності роботи або пересування, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму людини. Найбільша кількість поту виділяється через шкіру пальців, найменша - на ділянці поздовжнього купола. Якщо система матеріалів верху і низу, а також конструкція взуття не забезпечують видалення поту, то збільшується вологість всередині взуття, зволожуються деталі. В умовах низьких температур це викликає переохолодження стопи, а влітку - перегрівання. При підвищеній вологості і температурі збільшується об'єм стопи, зростає тиск деталей верху на її поверхню. Це особливо характерно для взуття з верхом із синтетичної шкіри, площа якої при зволожуванні збільшується недостатньо.
Амортизаційні властивості. Амортизаційна спроможність низу взуття впливає на споживні властивості різнобічне. Від неї залежать: забезпечення профілактичної і захисної функції, витрати енергії під час пересування, зносостійкість деталей низу. Сприймаючи динамічні навантаження, деталі низу частково поглинають їх, а решту передають опорній поверхні. З покращанням цього показника зменшується навантаження на опору і стопу.
Протиковзьні властивості. Ковзьке взуття може бути причиною падіння і нещасних випадків (травм, переломів тощо), а також підвищує втому при пересуванні. Досліджень цього показника небагато. Він залежить від коефіцієнта тертя підошви і каблука о поверхню опори.
Ергономічні вимоги. До цієї групи вимог відносяться показники, завдяки яким виключається або зменшується негативний вплив взуття на стопу й організм людини, забезпечуються комфортні умови і зручність користування взуттям. Показники ергономічних вимог розподіляються на санітарно-гігієнічні (фізіологічні), біомеханічні та психофізіологічні.
Санітарно-гігієнічні вимоги і властивості поділяються на санітарно-хімічні, електростатичні і санітарно-мікробіологічні. Проблеми санітарно-хімічних властивостей (токсико-гігієнічних) виникли у зв'язку з широким застосуванням синтетичних полімерів та інших матеріалів, які можуть бути хімічнонебезпечними. Негативний вплив цих речовин виявляється в тому, що вони можуть подразнювати шкіру, викликати алергійні явища, проникати через шкіру в кров, змінювати її склад, знижувати працездатність, спричиняти інші негативні впливи, в тому числі генетичного і канцерогенного характеру. Вимоги до електростатичних властивостей також пов'язані з використанням для одягу і взуття синтетичних матеріалів, що мають низьку електропровідність. При терті такі матеріали електризуються і сприяють нагромадженню на поверхні тіла зарядів статичної електрики. Для відведення електричних зарядів з поверхні тіла, що нагромаджуються на плантарній поверхні стопи, деталі низу взуття, так би мовити для "заземлення" тіла людини, повинні бути електропровідними. Санітарно-мікробіологічні вимоги полягають у тому, що матеріали для внутрішніх деталей взуття не повинні сприяти нагромадженню і розвитку мікрофлори. Бажано, щоб вони мали протимікробну активність.
Гнучкість взуття. Гнучкість (опір згинанню, жорсткість на згинання) впливає на характер ходи, рівномірність розподілу навантаження, енерговитрати, втому при пересуванні. Жорстке взуття змінює біомеханіку перекату стопи, натирає стопу, збільшує пітливість, послаблює купол і сприяє розвитку поперечної плоскостопості, зменшує зносостійкість підошви та її кріплення, викликає інтенсивне зношування підкладки в п'ятковій частині, а також шкарпеток і панчіх.
Маса взуття. При ходінні у важкому взутті витрати енергії збільшуються в два-три рази відносно енерговитрат при ходінні без взуття. Показник залежить від особливостей конструкції і застосованих матеріалів, товщини і площі деталей.
Психофізіологічні вимоги спрямовані на сприятливе сприймання взуття органами чуття. Стосовно органів дотику деталі і місця їх з'єднання повинні мати гладку поверхню без складок, нерівностей, виступаючих кінців скріплювачів. Взуття не повинно мати неприємного запаху розчинників, пластифікаторів та інших речовин, що свідчить про хімічну нестабільність матеріалів і сприймається як хімічна загроза здоров'ю. Неприємними для сприймання органами зору є забруднені тони фарбування, невдалий підбір деталей, оздоблень і ниток за кольором, різкий блиск матеріалів. Органами слуху негативно сприймається взуття, яке при ходінні стукає і скрипить.