2.Питання з практичної частини:

( 14) 1.Інтерпретативна соціологія: основні концептуальні положення та їх вплив на методологію соціологічного дослідження

Прихильники інтерпретативної соціології, визнають, що суспільство складається з певних структур, тим не менш вважають, що останні є похідне від соціальних дій індивідів.Для соціологів цього напряму головне - вивчення та інтерпретація зразків типової соціальної поведінки людей, в процесі якого створюється соціальна реальність. Своїм корінням інтерпретівні парадигми йдуть у герменевтику (від грец. Hermeneutikos - тлумачать) - мистецтво і теорія тлумачення древніх текстів і пам'ятників. Соціологи вважають, що герменевтичні методи можуть бути використані і для інтерпретації соціальної реальності, перш за все, поведінки людей і виявлення їхніх мотивів і значень. При цьому вони виходять з того, що для успішної інтерпретації людських дій необхідний облік соціально-культурного, економічного, політичного, мовного та іншого контексту, в яких реалізуються ці дії. Іншими словами, дії і висловлювання індивіда можуть бути адекватно зрозумілі, якщо буде збережено їх суб'єктивне значення в конкретному соціальному і культурному контексті.  Предметом інтерпретативних парадигм як раз є уявлення людей і відповідні їм соціальні дії. Соціологи цього напряму сенс своєї діяльності вбачають не у виявленні закономірних зв'язків функціонування громадських структур (до чого прагнуть, представники структурно-функціональної та діалектико-матеріалістичної парадигм), а у вивченні способів, за допомогою яких люди пізнають і конструюють реальність у тому чи іншому суспільстві. Для них особливий інтерес представляє "заглянути за" поверхневі значення уявлень людей про життєвий світі, за очевидно видиме прояви їх поведінки і тим самим дати унікальну інтерпретацію про їх суть, роблячи їх більш зрозумілими для оточуючих. Що безпосередньо вплинуло на методологію соціологічного дослідження.  Американський соціолог У. Томас в концентрованій формі висловив суть інтерпретативних парадигм в постулаті, який отримав назву "теореми Томаса". Вона говорить: "Якщо люди визначають деякі ситуації як реальні, ці ситуації реальні в своїх наслідках" так, що в результаті соціальних дій індивідів, що визначають <деякі ситуації як реальні> конструюється сама соціальна реальність певного характеру. Особливим соціальним групам характерно специфічне уявлення про соціальну реальність і, відповідно, їх поведінка буде в реальному житті відображати ці подання.  Вебер визначав соціологію як <науку, яка орієнтована на інтерпретативне розуміння соціальних дій і причинне пояснення передумов і наслідків>. А ці причини можуть бути виявлені в суб'єктивному значенні події для його учасників.Завдання, таким чином, полягає в тому, щоб зрозуміти ці значення. Зрозуміти - значить з'ясувати суб'єктивні значення подій, які задані широким культурним контекстом (конкретно - практичної мораллю), вважає Вебер. Надалі, в роботах таких дослідників, як Дж. Мід, А. Шюц, цей принцип розуміння соціології стає методологічною базою дослідження не тільки типових соціокультурних ситуацій, а й індивідуальної соціальної поведінки.  Суб'єктивістську підхід суттєво змінює не тільки фокус інтересу, способи пізнання, а й весь «стиль» соціологічного бачення - ідеологію дослідження. 

(11) 2. Застосування факторного аналізу в соціології.

Факторний аналіз це процедура, за допомогою якої велике число змінних, що відносяться до наявних спостереженнями зводить до меншої кількості незалежних величин, званих чинниками. При цьому в один фактор об'єднуються змінні, сильно корелюють між собою. Змінні з різних факторів слабо корелюють між собою. Таким чином, метою факторного аналізу є знаходження таких комплексних факторів, які як можна більш повно пояснюють спостережувані зв'язки між змінними, що є в наявності.  Для визначення чинників були розроблені численні методи, найбільш часто вживаним з яких є метод визначення головних факторів (компонентів).  Описані вище кроки розрахунку ще не дають однозначного рішення задачі визначення чинників. Грунтуючись на геометричному представленні розглянутої задачі, пошук однозначного рішення називають задачею обертання факторів. І тут є більша кількість методів, найбільш часто вживаним з яких є ортогональне обертання за так званим методом варімакс. Факторні навантаження поверненою матриці можуть розглядатися як результат виконання процедури факторного аналізу. Крім того на підставі значень цих навантажень необхідно спробувати дати тлумачення окремих факторів.  Якщо чинники знайдені і витлумачені, то на останньому кроці факторного аналізу, окремим спостереженнями можна присвоїти значення цих факторів, так звані факторні значення.  Таким чином для кожного спостереження значення великої кількості змінних можна перевести в значення невеликої кількості факторів.  Суть факторного аналізу полягає в тому, що групу сильно скорельованих ознак можна пояснити та описати невеликою кількістю прихований (латентний) факторів, які безпосереднього НЕ спостерігаються, але розкривають значення ознак цієї групи. Наприклад, за такими ознаками, Як «кількість прочитаних книг», «кількість книг у домашній бібліотеці», «кількість відвідувань театрів І музеїв», прихований фактор, Який можна Було б назваті «рівень культурного розвитку особистості». Факторний аналіз дає змогу виявити ці латентні фактори, описати залежність Між ними та первинними ознаками, Обчислити значення ВСІХ побудованих таким чином факторів для кожного об'єкта. У результаті виникає можлівість без значних Втрата інформації перейти від аналізу Великої кількості первинний ознак до аналізу порівняно невеликої кількості факторів. 

БІЛЕТ № 16