1. Поняття державного боргу
Існування державного боргу на сьогодні є об’єктивно обумовленим явищем для країн з ринковою економікою. У період трансформації економіки питання державного боргу є актуальним і для України. Кожна держава, бажаючи найефективніше використати свої фінансові ресурси, активізувати підприємницьку діяльність, намагається залучити додатковий капітал, що є передумовою виникнення державного боргу. Невміння держави жити на власні кошти є основною причиною виникнення, а невміння використовувати залучені фінансові ресурси – зростання державного боргу.
Проблема державного боргу набула актуальності у другій половині ХХ століття, коли держави стали неспроможними акумулювати у бюджеті достатні фінансові ресурси для виконання своїх функцій і почали застосовувати боргову політику, позичаючи на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Державний борг – це сума заборгованості держави перед кредиторами.
Головними причинами створення і збільшення державного боргу є:
хронічний дефіцит державного бюджету;
перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;
дискреційна фіскальна політика направлена на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат;
розширення економічної функції держави;
дія автоматичних стабілізаторів (циклічне зменшення податкових надходжень та збільшення соціальних трансфертів під час економічної кризи);
залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;
мілітаризація, ведення війн.
Державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.
Державний борг складається з:
заборгованості по випущених і непогашених внутрішніх державних позиках – внутрішній державний борг;
фінансових зобовязань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату – зовнішній державний борг.
З рис. 1 видно, що державний борг України на початок 2012 року становить 357,3 млрд. грн. що на 10,4% більше ніж на початок 2011 року. Крім того простежується чітка динаміка збільшення величини державного боргу, який з початку 2007 року зріс з 65,0 млрд. грн. до 357,3 млрд. грн. або на 292,3 млрд. грн. В структурі державного боргу України переважає зовнішня заборгованість.
Більш детальна інформація щодо структури державного боргу протягом 2005-2011 років наведено в табл. 1.
З табл. 1 видно, що за період з 2005 по 2011 рік державний борг України зріс на 294,27 млрд. грн. , причому внутрішній борг зріс на 142,27 млрд. грн. , а зовнішній борг України на 152,01 млрд. грн. В структурі державного боргу на початок 2012 року переважає зовнішній борг який становить 54,8% від загального розміру заборгованості. В структурі зовнішнього борг України найбільшу частку становить заборгованість за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями 84,34 млрд. грн. (або 43,07% від загальної суми зовнішнього боргу) та заборгованість, не віднесена до інших категорій 84,76 млрд. грн. (43,28%). Державний внутрішній борг України на 95,03% складається із заборгованість перед юридичними особами.
З попередньо наведеного матеріалу видно, що державний борг неухильно зростає. Головними причинами виникнення і збільшення державного боргу є:
хронічний дефіцит державного бюджету;
перевищення темпів зростання державних видатків над темпами зростання державних доходів;
дискреційна фіскальна політика, спрямована на зменшення податкового навантаження без відповідного скорочення державних витрат;
розширення економічної функції держави;
дія автоматичних стабілізаторів (циклічне зменшення податкових надходжень та збільшення соціальних трансфертів під час економічної кризи);
залучення коштів нерезидентів з метою підтримки стабільності національної валюти;
вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності у виборців) .
Загалом економісти аналізують багатоаспектний вплив державного боргу на різні вектори економічної активності в державі, зокрема, на економічне зростання та рівень інвестиційної активності в країні, на проведення фіскальної та монетарної політики, а також на стан платіжного балансу.
Вплив зовнішніх запозичень на економіку та соціальне забезпечення країни має ряд як позитивних так і негативних факторів.
В. Пластун та О.Олійник виділяють наступні позитивні наслідки державної заборгованості:
1. Під час економічних спадів державне запозичення слугує цілям стабілізації економіки, оскільки перешкоджає різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансованих видатків посилюється зростанням державних видатків та сукупних, витрат, а отже й обсягу ВВП. Протягом 2005-2011 років ВВП зріс на 872,5 млрд. грн. ( з 441,5 млрд. грн. у 2005 році до 1314,0 млрд. грн. у 2011 році) із зростанням державного боргу протягом зазначеного періоду на 294,27 млрд. грн. (з 63,0 млрд. грн. у 2005 році до 357,27 млрд. грн. у 2011 році).
2. В економіці, що характеризується неповною зайнятістю виробничих факторів, додаткові державні видатки та фінансовані позиками дають поштовх внутрішньому виробництву, що сприяє повнішому завантаженню виробничих потужностей та підвищенню рівня зайнятості .
3. Зовнішня заборгованість дає змогу країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний доход. В державі з'являється можливість прискорити темпи зростання національного доходу країни за рахунок можливих додаткових зовнішніх інвестицій.
4. Державний борг може залучатися з метою регулювання податкового навантаження на суспільство. При проведенні політики економічного зростання шляхом зниження рівня оподаткування держава вимушена залучати позики, щоб покрити свої видатки на початковому етапі її реалізації
Водночас можна спостерігати й деякі негативні наслідки. Значний державний борг загострює проблему його обслуговування. Держава вимушена збільшувати свої доходи шляхом посилення податкового навантаження, що підриває стимули до економічної активності й сприяє розширенню тіньової економіки, або за рахунок залучення додаткових державних позик чи скорочення державних видатків, що підвищує соціальну напругу в суспільстві та загострює економічні проблеми .
При цьому безумовні боргові зобов’язання – це зобов’язання, що беруться державою, як безпосереднім позичальником, шляхом випуску державних цінних паперів, укладання угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України.
Виділяють також умовні (гарантовані) боргові зобов’язання. Це такі зобов’язання, які беруться безпосередньо юридичними особами та гарантуються державою, в тому числі зобов’язання за кредитами МВФ, крім випадків їх безпосереднього спрямування до Державного бюджету.
До вступу в силу державних гарантій, зазначені зобов’язання не враховуються в обсязі державного боргу та операції за ними не відображаються в показниках державного бюджету, крім випадків отримання таких кредитів розпорядниками бюджетних коштів.
В разі вступу в силу державних гарантій умовні боргові зобов’язання переходять до безумовних боргових зобов’язань та визнаються безумовним державним боргом в сумі невиконаних позичальником в строк зобов’язань.
Сумарний обсяг державного та гарантованого внутрішнього боргу в Україні на 1 січня 2010 року становив 105,2 млрд. грн., в тому числі 91,1 млрд. грн. безумовного боргу, що становить 30,2% загальної суми боргу та 14,1 млрд. грн. гарантованого державою боргу, що становить 4,7% загальної суми боргу [38].
Загальний обсяг внутрішньої заборгованості держави може бути поділений на дві частини:
Монетизований борг, який складається з боргів опосередкованих кредитними стосунками держави з банками.
Немонетизований борг, який складається з невиконаних державою фінансових зобов’язань, передбачених чинним законодавством (заборгованість по виплаті пенсій, стипендій, допомог, заробітній платі тощо) та заборгованості по господарських стосунках з реальним сектором економіки.
Монетизований борг фіксується у балансах банків і тому аналіз його динаміки не викликає особливих ускладнень.
Значно складніше спостерігати динаміку немонетизованого боргу, особливо боргові стосунки держави та реального сектора економіки.
Сума монетизованого державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи і видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.
Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.
Державний внутрішній борг України складається із заборгованості, що виникає за борговими зобов’язаннями уряду України.
До боргових зобов’язань уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані урядом України, а також одержані ним кредити.
Зовнішній борг складається із зобов’язань перед нерезидентами, які виникають внаслідок міжнародних позик або продажу фінансових активів за кордон.
Приплив зовнішніх приватних та державних фінансових ресурсів створює боргові зобов’язання перед нерезидентами і призводить до зростання зовнішнього боргу країни. Зовнішні позики дозволяють країні інвестувати і споживати більше, ніж виробляє власна економіка. Можливість позичати зовнішні ресурси означає, що фірми, уряди країн, де існує дефіцит капіталу, можуть залучати заощадження тих країн, де є надлишок капіталу і ринкова процентна ставка нижча.
Коли країна залучає зовнішні позики, вона повинна сплачувати відсотки, як і у випадку із внутрішнім боргом. Зростання боргу супроводжується зростанням відсоткових платежів, які необхідні для обслуговування боргу. Тому зовнішні позики мають покривати не лише різницю між державними доходами та видатками, але й відсоток боргу.