Філатова Зоя Вікторівна тел. [phone].

Лекція 1

Предмет, методи і задачі курсу.

Економіка підприємства – це наука про те як підприємство використовує обмежені ресурси для виробництва певних товарів в рамках кожного окремо взятого підприємства.

Предметом вивчення дисципліни «Економіка підприємства» є сутність самого підприємства як самостійної організації, ресурси підприємства, оборотні кошти, робоча сила, інвестиції та ін.

Господарський механізм являє собою сукупність різних форм і методів які використовують для впливу на економіку підприємства з метою підвищення його ефективності.

Об’єктом вивчення дисципліни є промислове підприємство.

Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України, самостійно господарюючий статутний суб’єкт який має права юридичної особи та здійснює виробничу діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Основні цілі діяльності підприємства:

1. Забезпечення прийнятного життя для своїх працівників;

2. Стабільний розвиток виробничої бази підприємства;

3. Участь в утриманні державних органів шляхом виплати відповідних податків;

Факторами виробництва є:

1. Праця.

2. Капітал.

3. Природні ресурси.

4. Підприємницькі здібності.

Пункт 2

Методологія – це загальний підхід до вивчення економічних явищ.

Методологія базується на методах.

Основні методи в економіці

1. Модель – це описання реального явища за допомогою знаків, креслень, формул.

2. Індукція – це хід дослідження від окремих факторів до загальних висновків.

3. Дедукція – це висування гіпотези на основі практичного досвіду із подальшою їх перевіркою на фактах.

4. Абстрагування – це навмисне спрощення досліджуваного об’єкта шляхом виключення з аналізу деяких його деталей.

5. Функціональний аналіз – виділяється головна риса потім пошук факторів що на неї впливають та спосіб їх взаємодії.

6. Граничний аналіз.

7. Економічна модель – показує як зміни економічних умов перейдуть до зміни економічних результатів.

Основні моделі економічних систем:

1. Планово-директивна.

2. Ринкова.

3. Змішана.

Ринок це система економічних відносин між тими хто виготовляє і тими хто споживає продукцію. Опосередковано процесом купівлі-продажу товарів.

Функції ринкової системи:

1. Інформаційна.

2. Посередницька.

3. Ціно утворювальна.

4. Регулююча.

5. Санувальна.

Взаємні риси між покупцем і продавцем:

1. Рівноправне становище учасників.

2. Принцип економічного зиску.

3. Повна економічна відповідальність.

Інфраструктура ринку – це сукупність закладів, організацій які забезпечують нормальне функціонування всіх видів ринків (служба зайнятості, фондова біржа, банки, аудиторські фірми, товарні біржі та ін.).

Переваги ринку – ефективний розподіл ресурсів, гнучкість(адаптивність), оптимальне використання результатів науково-технічної революції, підвищення кості товарів.

Негативні сторони ринку – не сприяє збереженню не відтворювальних ресурсів, не захищає оточуюче середовище, може розвивати не корисні виробництва, не створює стимулів для створення товарів колективного споживання, зазнає не стабільного розвитку.

Обставини які визначають важливість підприємства:

1. На підприємствах виробляється продукція.

2. На підприємстві робітники отримують зарплатню.

3. Підприємства – соціальна структура.

4. Підприємство впливає на навколишнє середовище.

Класифікація підприємств:

1. Приватні підприємства.

2. Колективні підприємства.

3. Державні підприємства.

4. Комерційні підприємства.

5. Господарські підприємства – об’єднання капіталів (акціонерне товариство (закрите і відкрите), повне товариство, командитне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю)

Підприємства можуть об’єднуватися в – картелі, асоціації, концерни, трести, холдинги, фінансово-промислові групи.

Пункт 4

Майно підприємства включає матеріальні і не матеріальні елементи які використовуються підприємством у виробничій діяльності, доходи одержані від реалізації продукції, кредити з банків, дотації з бюджету, благодійні внески.

Лекція 2

Основні фонди підприємств

Фонди підприємства – це вартісний вираз засобів виробництва що функціонують на підприємстві.

Засоби праці + предмет праці = засоби виробництва. У грошовій формі - виробничі фонди підприємства.

Виробничі фонди поділяються на основні і оборотні.

Основні фонди це частина виробничих фондів у вигляді сукупності засобів праці які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду зберігаючи при цьому свою натуральну форму і властивості, а також переносячи свою вартість на вартість готового продукту частинами у міру спрацьовування.

Класифікація ОВР (основних виробничих фондів):

1. По функціональному призначенню основні фонди поділяються на:

• Виробничі. До них належать ті засоби праці що без посередньо беруть участь у виробничому процесі або створюють умови для їх нормального функціонування і їхня вартість переноситься на готову продукцію частинами.

• Невиробничі. Це фонди що безпосередньо не беруть участь у виробничому процесі і не переносять свою вартість на продукт але знаходяться на балансі підприємства.

2. За принципом виробничого призначення:

• Будинки (виробничі будинки, склади, лабораторії, не виробничі будинки.)

• Спорудження (насоси, тунелі, мости,резервуари).

• Передаточні пристрої (газопроводи, нафтопроводи).

• Машини і устаткування (силові машини, робочі машини, вимірювальні пристрої).

• Транспортні засоби.

• Інструменти (термін використання яких більший 1 року).

• Виробничий інвентар.

• Господарський інвентар (термін використання яких більший 1 року).

Основні виробничі фонди повинні результатом трудової діяльності людини. До основних виробничих фондів належить земля, цінні папери, інтелектуальна власність.

3. По приналежності основні фонди поділяються на:

• Власні.

• Орендовані.

4. ОВФ за ступенем впливу на предмет праці:

• Активні. До активних відносять такі ОВФ які безпосередньо впливають на предмет праці.

• Пасивні.

5. По галузевій ознаці:

• Промислові.

• Сільського господарства.

Виробнича структура основних фондів це відношення активної частини до пасивної. Під удосконалення структури ОФ розуміється процес збільшення в загальному обсязі активної частини за рахунок пасивної.

Поліпшення структури основних фондів дозволяє:

1. Відновити і модернізувати устаткування.

2. Збільшити частку прогресивних машин.

3. Краще використовувати будинки і спорудження, ставити додаткове обладнання.

4. Ліквідація мало використовуваного устаткування.

Облік і оцінювання основних фондів

Оцінка основних фондів це грошовий вираз їхньої вартості. Існує два види оцінки основних фондів – натуральний і вартісний. Натуральний використовують для оцінки потужностей основних фондів. Вартісний метод використовують для визначення розмірів амортизації.

Вартісний облік:

1. Первісна вартість основних фондів (це вартість що складається з витрат по їхньому придбанні, доставці, установці).

2. Відновна вартість (це вартість їх відтворення в сучасних умовах вона відбиває витрати у період переоцінки)

3. Залишкова вартість (різниця між первісною чи відновною і сумою зносу)

4. Ліквідаційна вартість (це сума коштів яку підприємство очікує отримати від ліквідації основних фондів після закінчення їх корисного використання)

5. Ринкова вартість (це реальна ціна основних фондів на даному ринку, на даний час)

Відтворення основних фондів.

В умовах ринкових відносин відтворення основних фондів вирішується шляхом амортизаційної, інвестиційної і податкової політики.

Відтворення основних фондів – це процес їхнього відновлення шляхом придбання нових, реконструкції, модифікації і постійного ремонту старих фондів.

Джерела відновлення основних фондів – довгострокові кредити, статутний фонд підприємства, амортизаційні відрахування, прибуток після оподаткування, кошти від продажу власного майна, кошти від надання майна в оренду.

Основні фонди на кінець року: ОФ_к=ОФ_п+ОФ_в-ОФ_вив ОФ_п – початок року; ОФ_в – вводиться в експлуатацію; ОФ_вив – виведено з експлуатації;

Коефіцієнт відновлення основних фондів: К_від= ;

Коефіцієнт вибуття ОФ: К_виб= ;

Коефіцієнт приросту ОФ: К_прир= ;

Фондоозброєність: Ф_о= ; Ч – середньорічна чисельність працівників.

Технічна озброєність праці: Т_о=

Коефіцієнт росту ОФ: К_з= ОФ_перв – первинна вартість ОФ.

Знос основних фондів.

Основні фонди втрачають функції моральні характеристики внаслідок експлуатації та природнього зносу.

Розрізняють фізичний, моральний, функціональний зовнішній зноси.

Під фізичним розуміють втрату засобами праці свої первісних техніко-експуатаційних якостей в результаті роботи або бездіяльності.

Рівень фізичного зносу залежить від:

1. Первинної якості ОФ.

2. Ступеня їхньої експлуатації.

3. Рівня агресивності середовища.

4. Рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу.

Моральний знос – передчасне знецінення ОФ до закінчення терміну фізичної служби.

Форми морального зносу:

1. Полягає в тім що відбувається знецінення основних фондів, такої конструкції,

Лекція 3

Оборотні фонди.

Підприємство створює такі запаси:

1. Транспортний. Необхідний коли час руху вантажу в дорозі перевищує рух документів на його оплату.

2. Підготовчий запас. Передбачається наявністю витрат на приймання, розвантаження і складування сировини.

3. Технологічний запас. Враховується по тих видах сировини по яких необхідна їх попередня підготовка до виробництва.

4. Поточний складський запас. Забезпечує безперебійність процесу виробництва.

5. Страховий запас. Створюється як резерв у випадку порушення договірних умов постачань сировини.

Пункт 2

Показники використання оборотних засобів:

1. Тривалість обороту оборотних засобів. Визначає кількість днів на які припадає один оборот оборотних засобів.

2. Коефіцієнт оборотності вимірюється числом оборотів здійснюваних оборотними коштами за визначений проміжок часу.

3. Коефіцієнт завантаження є зворотнім стосовно коефіцієнта оборотності.

4. Оборотністю дня дозволяє встановити протягом якого часу оборотні засоби проходять усі 3 стадії кругообігу.

5. Рентабельність оборотних засобів.

Метод ключового обладнання – застосовується в тих галузях у яких перелік засобів праці є ключове обладнання. Ключове обладнання це такий вид який становить обов’язкову частину машинного комплексу певного виробництва і на якому ґрунтується потужність робочих машин на попередніх та наступних етапах виробництва.

Метод основних виробничих фондів – за цим методом виробнича потужність визначається на підставі даної максимальної потужності устаткування з максимальним терміном його роботи.

Техніко-математичний метод – цей метод застосовується для виявлення резервів використання засобів виробництва і визначити виробничу потужність у тих випадках коли застосування виробничої потужності не можливе з тих чи інших причин.

Метод моделювання – суть цього методу полягає у визначенні багатофакторного регресивного аналізу формули для якого розраховуються як величина виробничої потужності підприємства на виробництво.