- •Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.
- •18. Механізм дії і використання економічних законів.
- •21. Структура власності: типи, види і форми.
- •22. Відносини власності на фактори виробництва і характери їх поєднання. Права власності.
- •23. Тенденції розвитку відносин власності.
- •25.Товарне виробництво і його роль у розвитку суспільного виробництва.
- •27. Вартість (цінність): альтернативні теорії.
- •29. Виникнення і еволюція грошових відносин.
- •31. Грошовий обіг та його закони.
- •33.Прибуток як економічна категорія.
- •34. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають.
- •35.Інституціональні основи ринкової економіки.
- •36.Ринок: суть, функції, суб’єкти та об’єкти.
- •38. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.
- •39. Ринкова ціна: механізм формування та функції.
- •40. Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.
- •44. Позичковий капітал. Процент та його економічна природа,
- •45. Банки, їх роль та функції. Банківський прибуток.
- •49. Прибуток підприємства. Підприємницький прибуток
- •50. Домогосподарство як суб’єкт ринкової економіки.
- •52. Кругооборот і оборот капіталу підприємства.
- •54. Валовий дохід підприємства, його суть і структура.
- •56. Перетворення грошей у капітал.
- •57. Характер взаємозв’язку капіталу і найманої праці.
- •58. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти.
- •59. Заробітна плата та її теорії.
- •60. Форми господарювання в сільському господарстві.
- •61. Земельна рента та її форми.
- •62.Економічне зростання: типи і фактори.
- •63. Заощадження та інвестиції. Роль інвестицій в економічному зростанні.
- •64. Держава як суб’єкт економічних відносин.
- •65. Економічні функції держави та їх класифікація.
- •66. Суспільний продукт(с.П.): форми та методи обчислення.
- •67. Суть і види економічного відтворення.
- •69. Національний дохід та його концепції.
- •70. Тіньовий сектор в економічному відтворенні. Характеристика тіньової економіки в Україні.
- •83 Національне багатство та його структура.
- •84 Розподільчі відносини та їх місце у відтворювальному процесі:
- •85 Об’єктивні основи формування доходів населення:
- •86 Диференціація доходів населення.
- •87 Споживання і заощадження. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення :
- •88. Економічні цикли та економічні кризи. Теорії циклів: дискусійні проблеми:
- •89 Проблема економічного зростання та розвитку України:
- •90 Теорії зайнятості. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової економіки:
- •91 Причини, види і форми безробіття:
- •92 Господарський механізм, його суть та елементи:
- •95 Державний бюджет і фіскальна політика:
- •96 Концентрація і централізація вир-ва та капіталу. Виникнення монополій та їх форми.
- •97 Фінансово – монополістичний капітал та фінансово монополістичні групи:
- •98 Суть і ознаки змішаної економічної системи:
- •100 Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної ек-ки:
- •101.Зміст перехідної економіки:загальне і особливе. Обєктивні чинники перехідного стану.
- •102.Соціально-економічні перетворення у постсоціал країнах.
- •103.Роздержавлення і приватизація власності у постсоціалістичних країнах.Особл. Ринкової трансформації української економіки.
- •104.Характеристика економічного устою в Україні.
- •105.Основні суперечності перехідної економіки в постсоціалістичних країнах.
- •106.Світове господарство:його суть та структура
- •107.Мпп і міжнародніек. Відносини.
- •109.Міжнародні валютно фінансові організації
- •110Причини виникнення та суть глобальних проблем
21. Структура власності: типи, види і форми.
У структурі власності слід виділяти два її типи: перший — трудова, неексплуататорська і другий — експлуататорська власність. Тип власності характеризує спосіб поєднання робочої сили і засобів виробництва.
Якщо безпосередній виробник ставиться до засобів виробництва як до своїх, таких, що перебувають у його повному володінні, розпорядженні і користуванні, і якщо цей виробник власною працею використовує їх у своєму виробництві, то в основі такого поєднання лежить трудовий, неексплуататорський тип власності.
Якщо ж безпосередній виробник відокремлений, відчужений від засобів виробництва, позбавлений права володіння і розпорядження ними як своїми, то це характерні ознаки експлуататорського типу власності.
Види власності: приватна і суспільна. Приватна власність — це такий вид, при якому три функції права власності належать окремій приватній особі.
Суспільна власність — така, де три її функції — володіння, розпорядження, користування — належать не одному приватному суб’єкту, а багатьом, групі осіб, колективу чи суспільству в цілому.
В зв’язку з істор розвитком сус-ва виділяють чотири форми власності: рабовласницька, феодальна, капіталістична і суспільна.
22. Відносини власності на фактори виробництва і характери їх поєднання. Права власності.
Відносини власності – сукупність відносин між людьми з приводу приналежності речей та інших об’єктів власності.
Відносини власності беруть свій початок у виробництві. Виробництво – не лише процес створення життєвих благ, це також процес їх присвоєння людьми, у відповідності з їх участю у виробництві.
Власність не лише результат та одна з істотних рис виробництва, а і у зв’язку з безперервністю виробничих процесів, вона є непремінною предпосилкою виробництва. Виробниче присвоєння – це первинне та початок власності, подальший рух відносин власності здійснюється у формах відчудження та вторинного присвоєння на стадіях розподілу та обміну. Відносини власності є системостворюючим фактором у всій системі економічних відносин, а тому і основою існуючого строю. У зв’язку з цим вони законодавчо закріплюються та захищаються державою. В результаті економічні відносини власності отримують юридичну форму, а їх суб’єкти наділяються правом власності.
Економічні відносини власності первинні, фундаментальні, бо вони виникають у виробництві та розподілі об’єктів власності в кінцевому випадку визначається участю людей у виробничо-господарській діяльності. Право власності вторинне, похідне, однак шляхом законодавства держава може активно впливати на розподіл матеріального багатства в країні. Право власності – це санкціоноване суспільством (законами держави), традиціями, звичаями, розпорядженням адміністрації відносини між людьми, які виникають у зв’язку з існуванням благ та їх виробництвом. В західній літературі сформувалася така теорія, як “Пучок прав власності”: Право власності – це зовнішня форма, що законодавчо, інституціонально закріплює реальні ек-чні процеси. Права власності:
право володіння, тобто право виключного фізичного контролю над благами;
право користування, тобто право застосування корисних властивостей благ для себе;
право управління, тобто право вирішувати, хто і як буде забезпечувати використання благ;
право на доход, тобто право володіння результатами від використання благ;
право суверена, тобто право на відчуження, споживання, зміну або знищення блага;
право на безпеку, тобто право на захист від експропріації благ і від шкоди з боку зовнішнього середовища;
право на передачу благ у спадок;
право на безстроковість володіння благом;
право на відповідальність увигляді стягнення;
право на залишковий характер.