5. Система податкових органів в Україні та їх компетенція.

В Україні розмежування податків йде по двох рівнях: на державні і місцеві. За державним бюджетом закріплюються більшість загальнодержавних податків і зборів, за республіканським Автономної Республіки Крим і місцевими бюджетами закріплюється частина загальнодержавних податків (повністю або за певними нормативами) і місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки регулюють республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Поділ податків за рівнями компетенції органів державної влади означає закріплення за конкретними органами повноважень у галузі встановлення, зміни чи скасування податків. Податкове регулювання здійснюється передусім на основі права (компетенції) державного органу влади вводити податки і збирати їх в процесі виконання бюджету. Стаття 1 Закону України «Про систему оподаткування» підкреслює, що встановлення скасування податків, зборів і платежів, а також пільг здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою Республіки Крим і місцевими радами, причому Верховна Рада Республіки Крим і місцеві ради можуть вводити додаткові пільги у галузі оподаткування в межах сум, що надходять до їх бюджетів.

6. Непрямі податки з юридичних осіб.

Непрямі податки закладаються в ціні реалізованого товару або наданої послуги. Розмір непрямого податку не залежить від матеріального стану платника, тому державі зручно його справляти. Введення непрямих податків дозволяє носію податку перекладати податковий тягар на плечі споживачів товару, послуг, робіт, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Податок на додану вартість – платіж, який приносить левову частку доходів у державний бюджет.

Стягується податок на підставі Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р., який вступив у дію з 01.10.97 р.

Суб'єктами цього податку є як суб'єкти, так і не суб'єкти підприємницької діяльності за умови, що обсяг їх операцій з реалізації послуг, товарів, робіт протягом будь-якого періоду з останніх 12 місяців перевищує 300 тис. грн..

Фізичні особи без створення юридичної особи, що здійснюють торгівлю за готівкові кошти і сплачують ринковий збір за новим законодавством, не будуть платником податку на додану вартість.

Платником податку тепер є особи, які на митній території України надають транспортні послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію, а також імпортують товари, роботи, послуги.

Законом «Про податок на додану вартість» запроваджується спеціальна реєстрація платників податку на додану вартість у державній податковій адміністрації за місцем її знаходження. Податкова адміністрація видає платникам свідоцтво про реєстрацію та індивідуальний податковий номер.

Всі категорії платників сплачують податок на додану вартість на однакових умовах, незалежно від того, в якій валюті провадяться розрахунки.

Для обчислення податку на додану вартість застосовується дві ставки – 20% і нульова ставка.

Нульова ставка застосовується при обчисленні податку на додану вартість у разі продажу товарів, робіт або послуг на експорт. Застосування нульової ставки означає повне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого постачальником за товари, роботи, послуги, що використані для здійснення поставок на експорт.

Імпортовані підакцизні товари оподатковуються обов'язково.

Пільги за податком на додану вартість передбачені на послуги, які надаються в лікувальних закладах, закладах освіти, архівних установах, у сфері соціального захисту дітей, людей похилого віку, інвалідів, службах зайнятості.

Надаються пільги на операції з продажу товарів спеціального призначення для інвалідів, лікарських засобів та виробів медичного призначення, путівок на санаторно-курортне лікування, послуг з доставки пенсій та грошової допомоги, а також робіт з будівництва житла за рахунок коштів інвесторів для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання службових обов'язків.

Закон України «Про податок на додану вартість» встановив дати виникнення податкових зобов'язань (п. 7.3).

По-новому викладається поняття і сутність податкового кредиту. Податковий кредит в механізмі стягнення податку на додану вартість – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тобто та сума, яка підлягає відшкодуванню платнику з бюджету.

Досить багато проблем та хибних поглядів пов'язано із податком на додану вартість. Викликано це тим, що не проводиться вкрай важлива для розуміння непрямого оподаткування різниця між особою, яка фактично оплачує податок (носієм податку), та особою – платником, на якому лежить податкове зобов'язання по його оплаті. Інколи із цього роблять висновок, начебто у платника податку на додану вартість частина об'єкта оподаткування (заробітна плата і прибуток) підпадає під подвійне оподаткування – через важелі податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та прибуткового податку з громадян. Проте, якщо два останні сплачуються виробником, то податок на додану вартість не зменшує коштів підприємства і сплачується споживачем продукції в ціні товару. Звичайно, підприємство – виробник сплачує і доход працівнику і податок на прибуток, але тому підприємству, у якого воно закупило сировину, комплектуючі тощо, тобто тоді, коли воно саме виступає покупцем.

Акцизний збір. Одним із видів непрямих податків є акциз. В сучасних податкових законодавствах вони звичайно займають наступне місце після податку на додану вартість (або податків, що їх заміняють) і за значенням, і за обсягом надходжень в бюджет. Проте податкові системи XIX століття включали акциз як основний канал забезпечення непрямого оподаткування, і нерідко «акциз» використовувався як синонім до всієї системи непрямих податків.

Акциз являє собою непрямий податок на певні товари, що включається в ціну товару і сплачується покупцем. Він встановлюється, як правило, на дефіцитну і високорентабельну продукцію і товари, призначені для населення, і є монополією держави. Акцизний збір вміщує в собі фіскальну функцію, наповнюючи державний бюджет, і регулюючу функцію податків. Остання коригує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи її шляхом винятку з переліку оподатковуваних товарів.

Акцизний збір, як і податок на додану вартість, є непрямим податком, і в підсумку сплачується споживачем, а не виробником товару. Проте, якщо податок на додану вартість належить до тилу універсальних акцизів (що сплачуються за однією ставкою зі всіх товарів, робіт, послуг), то акцизний збір є специфічним акцизом, тобто сплачується за групами ставок, диференційованих за окремими видами товарів.

В Декреті закріплюється поняття акцизного збору як непрямого податку на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), який включається в ціну цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів та розміри ставок затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Платників акцизного збору законодавство України ділить на дві категорії:

а) за підакцизними товарами та продукцією вітчизняного виробництва, які виробляють суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства і організації, включаючи підприємства з іноземними Інвестиціями, філії, відділення і інші відокремлені підрозділи. До даної категорії платників належать і виробники підакцизних товарів із давальницької сировини, під якою розуміється сировина, матеріали, продукція, що передаються їх власником без оплати іншим підприємствам для подальшої переробки (цей акцент дуже важливий, бо досить багато підакцизних товарів пов'язано з давальницькою сировиною, наприклад, група лікеро-горілчаних виробів і інші продукти харчування);

б) за товарами, що ввозяться на територію України – суб'єктами підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари (продукцію).

Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. конкретніше виділяє три основних підходи до визначення об'єкта оподаткування.

1. Обороти від реалізації виготовлених на території України підакцизних товарів, що засновуються на вартості використаної підакцизної продукції, виходячи з фактичної собівартості і суми акцизів за встановленими ставками. При реалізації підакцизних товарів і продукції, виготовлених із давальницької сировини, вартість їх визначається виходячи з ринкових цін, що склалися на такі ж або аналогічні товари і продукцію в даному регіоні за звітний період. При використанні підакцизних товарів у якості давальницької сировини, по яких уже було сплачено акциз, сума акцизу, що підлягає сплаті по готових товарах, зменшується на суму раніше сплаченого акцизу.

2. Обороти від реалізації товарів (продукції) для власного виробництва. Сюди належить як продукція, яка використовується підприємствами для виробництва своєї продукції (тобто внутрішньозаводський обіг), так і продукція для передачі своїм робітникам.

3. Митна вартість імпортних товарів (продукції), придбаних за іноземну валюту (за винятком тих, по яких стягується мито). Особливий режим оподаткування існує для підакцизних товарів, що перемішуються між країнами – членами СНД.

Ставки акцизного збору єдині на всій території держави і забезпечують надходження коштів в місцевий бюджет – частково із товарів, виготовлених на даній території (за винятком частки акцизного збору, що направляється в державний бюджет), і в державний – із товарів, ввезених на територію України.

Невелика кількість пільг по акцизному збору. Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. закріплені практично два види звільнень від акцизного збору:

1) при реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту;

2) при реалізації легкових автомобілів:

а) спеціального призначення (міліція, швидка медична допомога) за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

б) спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення.

Суми акцизного збору визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягу реалізованої продукції за встановленими ставками.

Розрахунки по акцизу надаються платниками в податкові органи за місцем знаходження щомісячно. Перерахування ж коштів в бюджет пов'язане з різновидом акцизного збору. Якщо це платіж від реалізації імпортних товарів, то термін його залежить від дати перетину митного кордону; якщо це засоби, що надходять від виробництва і реалізації підакцизних товарів, тоді сплата акцизного збору залежить від числа здійснення реалізації. Звичайно акцизний збір перераховується в бюджет у міру реалізації, виходячи з фактичного обігу за минулий період. В разі, якщо обіг не складає високого рівня, то перерахування акцизу може здійснюватися щомісячно або щоквартально. Перераховується акциз в бюджет в такі терміни:

- підприємства – виробники, що реалізують алкогольні напої – на 3-й робочий день після здійснення обігу від реалізації;

- підприємства – виробники, що реалізують тютюнові вироби – щомісячно, до 16 числа, виходячи з фактичного обсягу реалізації;

- власники алкогольних напоїв – не пізніше дня одержання продукції;

- підприємства, в яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік склали понад 5 млрд. крб., – подекадно;

- підприємства, в яких аналогічна сума не перевищила 5 млрд. крб., – щомісячно.

У відповідності з Указом Президента України від 18.09.95 р. № 349/95 «Про введення марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби», реалізація на території України імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного збору забороняється. В іншому випадку товари підлягають конфіскації чи знищенню.

Платники акцизів по підакцизній продукції, що реалізується на сторону і використовується підприємством для внутрішнього обігу, ведуть облік сум акцизу окремо. При цьому вони нараховують їх в момент передачі підакцизної продукції для виробництва не підакцизних товарів. Терміни сплати акцизного збору, що припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, переносяться на перший робочий день після вихідного чи святкового.

Платники акцизного збору і їх посадові особи самостійно несуть відповідальність за правильність і своєчасність оплати акцизного збору в бюджети відповідного рівня. Контроль за додержанням правильності начислення і своєчасністю оплати покладено на податкові адміністрації у відповідності з діючим законодавством.