3.2. Підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції

Виробництво продукції в сільському господарстві (як і в інших галузях економіки) супроводжується затратами живої та уречевленої праці. Загальні затрати цих видів праці в економічній літературі одержали назву сукупних.

Продуктивність праці більш точно визначається саме за сукупними затратами. Але визначенню цих затрат перешкоджає складність перерахування праці, уречевленої в будівлях, техніці, обладнанні, у живу працю. Тому в усіх галузях, у тому числі і в сільському господарстві продуктивність праці вимірюється затратами лише живої праці.

Продуктивність праці – це здатність конкретних робітників виробляти певну кількість продукції або виконувати якийсь обсяг робіт за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, декаду, місяць, квартал, півріччя, рік). Цей показник характеризує досягнутий рівень прогресу в кожному конкретному підприємстві або трудовому колективі, районі, області.

Одним із шляхів зниження собівартості продукції рослинництва в ЗАТ «Магрос» є підвищення продуктивності праці на основі впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці. Збільшення продуктивності праці повинно бути більшим збільшення заробітної плати, забезпечуючи тим самим зменшення вартості. Важливим резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машино тракторного парку, сільськогосподарських машин, знарядь і механізмів, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються витрати з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зменшенню собівартості продукції.

З підвищенням рівня механізації скорочуються затрати праці на одиницю продукції, що сприяє зменшенню витрат на її оплату і зниженню собівартості сільськогосподарської продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має важливе значення для її зниження. При цьому собівартість продукції зменшується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які впроваджуються у виробництво.

Планується три напрями підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Перший – напрям об’єднує шляхи збільшення валової продукції за рахунок підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності худоби та птиці, збільшення кількості поголів’я на 100 га відповідних земельних угідь, удосконалення структури посівної площі та структури стада.

Другий – що забезпечує економію (скорочення) робочого часу та вивільнення трудових ресурсів із виробничої сфери шляхом підвищення рівня механізації, специфікації та автоматизації виробничих процесів, освоєння прогресивних технологій виробництва продукції, нових прогресивних форм управління та організації праці, ефективних форм господарювання тощо.

Третій – напрям об’єднує резерви комплексного впливу, які одночасно забезпечують збільшення виробництва продукції та зменшення витрат робочого часу (спеціалізація і концентрація виробництва, міжгосподарська кооперація, впровадження досягнень науки та передової практики, матеріальне і моральне стимулювання праці, забезпеченість підприємств кадрами високої кваліфікації, необхідними об’єктами виробничої і соціальної інфраструктури, дотримання роботодавцями трудового законодавства, насамперед щодо тривалості річного бюджету робочого часу і т. ін..).

Через збільшення об’єму випуску продукції прибуток сільськогосподарського підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і за рахунок збільшення кількості випускаємої продукції. Таким чином, чим більші об’єми виробництва, тим більша сума прибутку.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Темою цієї курсової роботи була економічна ефективність виробництва пшениці та шляхи її підвищення.

Важливим показником, який характеризує роботу сільськогосподарських підприємств є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства,темпи розширеного виробництва, фінансовий стан господарюючих суб’єктів.

Від того, як підприємство вирішує дане питання залежить отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, зростання накопичень, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Собівартість відображає велику частину вартості продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Таким чином істотний вплив на рівень затрат оказує техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив проявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва,в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Звідси витікає, що виявлення резервів зниження собівартості повинно опиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв’язків, а також усіх складових собівартості.

За останні роки у ЗАТ «Магрос» збільшився чистий прибуток на 77,6%, а саме з -1194,9 тис. грн.. до 927 тис. грн..

Підприємство спеціалізується більше на продукції рослинництва ніж продукції тваринництва. На продукцію тваринництва приходиться в середньому 4,9% всієї виробляємої продукції. Підприємство більш спеціалізується на випуску продукції такої, як пшениця озима, соняшник, а серед продукції тваринництва – молоко та велика рогата худоба.

Обсяги виробляємої продукції збільшились у 2009 р. порівняно з 2007 р. на 39%, а саме з 7617,4 тис. грн. до 10593,0 тис. грн..

Скоротилась чисельність працівників з 139 осіб до 111 осіб, але при цьому витрати на оплату праці не скоротились.

Виробничі основні фонди в цілому за 3 роки зменшились на малий відсоток, але виробничі оборотні фонди збільшились на 149,13%

Знизився рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва.

Повна собівартість реалізованої продукції рослинництва всього збільшилась з 2007 р. до 2009 р. на 5997,5 тис. грн..(на 76,03%)

Взагалі по підприємству основні витрати збільшились з 2007 р. до 2009 р. на 10407,8 тис. грн., в т.ч. за рахунок збільшення витратна оплату праці на 382 тис. грн.. (на 46%), відрахування на соціальні заходи збільшились на 199,1 тис. грн.(на 20,5%), оплата робіт і послуг збільшилась на 600,6 тис. грн. (на 30,1%), інші витрати збільшились на 1055,2 тис. грн. (на 73,1%).

Отже, якщо ЗАТ «Магрос» буде проводити підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації і автоматизації виробництва і раціональної побудови організаційної структури, впровадження досконалого внутрішньогосподарського економічного механізму та ефективних орендних відносин, тощо. Це дасть змогу скоротити потреби в них до раціонального рівня, зменшити витрати на амортизацію та ремонти, а через це здешевіти виробництво в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 574 с.

2. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК. Савицкая Г.: Учебник. 1999. – 494 с.

3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2‑ге вид., доп. і перероб./ К.: КНЕУ, 2002. – 624с.

4. Бойко В.І Зерно і ринок: Монографія. – К.:ННЦІАЕ, 2007. – 312 с.

5. Бойко В.І., Кас'янова Н.Л. До питання стратегії виробництва зерна в Україні// Агро-інком. – 2002. – № 8–9. – С. 18.

6. Бойчук І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2004. – 480 с.

7. Виробнича економіка/ За реакцією В.П. Галушко, Г. Штрьобеля. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 400 с.

8. Жемела Г.П. Добрива, урожайність і якість зерна. – К.: Урожай, 1991. – 168 с.

9. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Озима пшениця // Рослинництво: Підручник. – К.: Аграрна освіта, 2001. – с. 183 – 210.

10. Кінах Н.В. Стратегічні орієнтації розвитку зернового ринку// Зерно і хліб. 8/2008. –11 с.

11. Концепція Державної цільової програми «Зерно України 2009–2013».

12. Косенко О.М. Хліб і в Африці хліб. Портал Украинской зерновой ассоциации http://dua.com.ua

13. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. – К.: Вища школа., 1994. – 415 с.

14. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.

15. Про результати перевірки та аналізу використання коштів державного бюджету, виділених на виконання програми «Зерно України 2001–2004» /