2. Обробка отворів на свердлильних верстатах та допоміжні інструменти і пристрої до свердлильних верстатів

На свердлильних верстатах виконують такі основні операції (Рисунок 2.1):

• свердління (а) – один з найпоширеніших способів утворення отворів у суцільному матеріалі за допомогою свердел;

• розсвердлювання (б) – процес збільшення свердлом наявних отворів;

• зенкерування (в) – обробка циліндричних литих, штампованих або попередньо просвердлених отворів зенкером для надання їм правильної геометричної форми, потрібних розмірів і шорсткості поверхні;

• розточування отворів (г, д) – здійснюється різцями у тих випадках, коли осі отворів повинні бути розташовані за точними координатами;

• розвертання (е) – точна обробка отворів розвертками з метою надання їм точних розмірів і малої шорсткості поверхні;

• зенкування (ж) – утворення циліндричних або конічних заглиблень у попередньо просвердлених отворах під головки болтів, гвинтів та інших деталей за допомогою циліндричних або конічних зенкерів (зенківок);

• цекування (з, и) – обробка торцевих поверхонь під гайки, шайби і кільця торцевими зенкерами або спеціальними пластинками;

• нарізання різьби в отворах мітчиками (к).

Різальний інструмент з конічним хвостовиком закріплюється безпосередньо в конічному отворі шпинделя верстата або за допомогою перехідних втулок в тому випадку, якщо розмір конуса шпинделя більший за розмір конуса інструмента (Рисунок 2.2, а, б).

Інструмент з циліндричним хвостовиком закріплюють у трикулачкових або цангових патронах (Рисунок 2.2, в).

Для закріплення деталей на столі верстата застосовують універсальні і спеціальні пристрої. До універсальних затискних пристроїв належать (Рисунок 2.2): притискні планки (г), призми (е), лещата машинні (д), кутники (ж). Щоб забезпечити правильне положення інструмента відносно осі оброблюваного отвору і напрямлення його під час роботи, застосовують спеціальні пристрої – кондуктори, які усувають необхідність розмітки деталей.

3. Позначення свердлильних верстатів за класифікацією енімв

Згідно з прийнятою класифікацією (Таблиця 1.1) кожній моделі верстата присвоюється відповідний шифр, який складається з трьох або чотирьох цифр. Перша цифра вказує номер групи верстата, друга – тип верстата в цій групі. Третя або третя та четверта цифри разом характеризують основний параметр верстата. Літера, що стоїть після першої або другої цифри, вказує на модернізацію (поліпшення конструкції) основної базової моделі верстата. Літери в кінці номеру означають модифікацію (видозміну) базової моделі, та клас точності. За ступенем точності верстати поділяють на п'ять класів: нормальної (Н), підвищеної (П), високої (прецизійні) (В), особливо високої (А) та особливо точні (майстер-верстати) (С). Літера Н в позначенні верстата може бути відсутня.

Наприклад: верстат моделі 2А135

2 – верстати свердлильної та розточної групи;

А – модернізація (поліпшення конструкції);

1 – тип верстата в групі (вертикально-свердлильний);

35 – технічна характеристика (максимальний діаметр свердління в сталі середньої твердості);

Клас точності верстата – Н (нормальної точності).