9.2. Форми державного правління і державного устрою

II. Форма держави розглядається як двоскладна структура: форма державного правління та форма державного устрою. Перша відповідає на питання: "Хто править?", а друга - "За яким територіальним принципом?".

Форма державного правління залежить від способу організації верховної влади в державі, від того, що визнається формальним джерелом влади: воля однієї особи, небагатьох осіб (панівної верстви) чи спільної волі всього народу (схема 17). Такий принцип класифікації форм державного правління бере початок від Платона та Аристотеля, які виділяли три форми: монархія, аристократія, демократія (політія у Аристотеля) та їхні спотворені чи недоцільні типи. На сучасному етапі заведено вирізняти дві форми: монархія та республіка.

Монархії - це держави, влада в яких належить одній особі пожиттєво на підставі спадкоємного права. Монархії можуть бути абсолютними (необмеженими) та обмеженими. В абсолютних монархіях влада максимально централізована - фактично законодавча, судова та виконавча її гілки підлягають управлінню з єдиного центру. Сучасні монархії переважно конституційні, які обмежені в повноваженнях володаря. Конституційні монархії є двох типів: парламентська та дуалістична. У парламентських монархіях реальна влада належить парламенту, а монарху відведено представницькі функції. В дуалістичних - монарх очолює виконавчі структури.

Республіки - це такі держави, де головою держави є одна особа чи колективний орган, що обираються всім населенням через процедуру періодичних виборів. За способом організації здійснення влади розрізняють республіки з парламентською і президентською системами.

Головною відмінністю поміж цих двох систем є те, що за парламентської системи всенародно обираються депутати до парламенту, а за президентської - і депутати, і президент. Відповідно "прямий мандат народу", наданий президенту, визначає особливий його статус із широкими повноваженнями: президент тут є одночасно і головою уряду, і головою держави. В парламентській республіці влада зосереджена в парламенті, а голові держави відведено представницькі функції.

Існує також змішана система - парламентсько-президентська. Тут як і за президентської системи, і парламент і президент обираються народом, незалежно одне від одного. Але на відміну від неї - присутня посада прем'єр-міністра, який очолює виконавчу владу в країні.

Форма державного устрою - це таке територіально-органі-заціне структурування держави, яке визначається порядком поділу країни на складові частини (штати, кантони, провінції, республіки, землі, області тощо), характером взаємин поміж ними та центральною владою. Вирізняють дві основні форми державного устрою: унітарна та федеративна.

Унітарною є така держава, яка являє собою єдину, політично однорідну організацію, що складається із адміністративно-територіальних одиниць, які не мають власної державності. Вона має єдину конституцію та громадянство, єдину систему права та "урядову вертикаль". Певна автономія адміністративних одиниць не суперечить принципу унітаризму, але її межі j встановлюються центром. За ступенем наданої автономії (самостійності) крупним регіонам унітарні країни поділяються на централізовані та децентралізовані.

Головною відмінністю федерації є надання певної політичної самостійності крупним територіальним утворенням в середині держави, які поруч із народом вважаються суб'єктами державного суверенітету, хоча й не мають права одностороннього виходу зі складу союзної держави. Суб'єкти федерації можуть мати власну конституцію та подвійне громадянство, а також свої виконавчі, законодавчі й судові органи влади.

Найменш низьким ступенем державної єдності характеризується конфедерація. Це міждержавний союз, який формується на добровільній основі, задля втілення якихось конкретних спільних цілей. Суб'єкти конфедерації повністю зберігають свій державний суверенітет, відсутня центральна влада (є лише спільні координуючі органи) і щонайважливіше - кожна держава може вийти зі складу конфедерації із власного бажання, без згоди на те інших членів.