МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний університет „Львівська політехніка”

Кафедра Екології

Реферат

На тему: „ Екологічний паспорт київської області ”

Виконав:

ст. гр. КІ-21

Котиляк Юрій

Прийняла:

Старший викладач

Львів 2012

Зміст

Вступ 3

Загальні теоретичні відомості про стічні води 5

Методи очищення стічних вод 11

БСА 13

БСА – прихована загроза 17

Висновок 21

Список літератури 22

Зміст

Стор.

1. Загальна характеристика	3
3. Фізико-географічна характеристика	5
4. Виробничий комплекс	6
5. Перелік екологічно небезпечних об’єктів	7
6. Атмосферне повітря	8
7. Водні ресурси	15
8. Земельні ресурси	26
14. Поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами	60
14.1. Поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки	60
14.2. Поводження з небезпечними хімічними речовинами	65
14.3. Тверді побутові відходи	65
14.4. Поводження з непридатними та забороненими до використання пестицидами та отрутохімікатами	66
15. Радіаційна безпека	68
21. Найважливіші екологічні проблеми регіону	90

1. Загальна характеристика

Дата утворення	27.02.1932
Територія, км^2	28121,0
Кількість адміністративних районів	25
Кількість міст	26
з них: обласного підпорядкування (значення)	12
Кількість селищ	30
Кількість сіл	1127
Чисельність населення, тис. чол.	1 717,6
Щільність населення, тис. чол. на 1 км^2	0,061

Вступ

Київська область як адміністративно-територіальна одиниця в складі України утворилась 27 лютого 1932 року. Вона розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. Київщина займає площу 28,1 тис. км² (без м. Києва), що становить 4,7 % площі України (з м. Києвом – 28,9 тис. км²). Центром Київської області є столиця України місто Київ. В адміністративному відношенні область поділяється на 25 районів, 12 міст обласного підпорядкування, 14 міст районного підпорядкування, 30 міст районного підпорядкування (селища міського типу), 605 сільських рад та 1127 сільські населенні пункти. Середня чисельність населення у 2010р.– 1 717,6 тис. осіб, у тому числі міського – 1053,6 тис. осіб та сільського – 663,6 тис. осіб, щільність населення складала 61 особи на 1 км².

Рельєф Київської області рівнинний із загальним похилом до долини Дніпра. Північна частина області лежить в межах Поліської низовини. На сході в межах області – частина Придніпровської низовини. Найбільш підвищені й розчленовані південна та південно-західна частини, зайняті Придніпровською височиною (висота біля 273 м над рівнем моря). Ґрунтовий покрив Київської області досить різноманітний. Найпоширенішими є чорноземи, площа яких становить близько 50% площі орних земель регіону. Ступінь розораності території перевищує 60%. Загальна площа лісового фонду Київської області становить близько 746 тис. га. Для північної частини області характерні масиви хвойних і мішаних лісів, південна частина значною мірою розорана, на тих ділянках, які не зазнали сильного антропогенного впливу, переважають широколистяні ліси. Тваринний світ Київщини дуже різноманітний. Багатство видового складу пов’язане з тим, що область розташована на межі двох природних зон: північна частина розташована в зоні Полісся, південь області лежить у лісостеповій зоні. Природне середовище території Київщини протягом історичного часу відзначалося сприятливими грунтово-кліматичними умовами.

На Київщині проводиться розробка, в основному, будівельних мінеральних матеріалів: граніту, гнейсів, каоліну, глини, кварцового піску. Є невеликі поклади торфу.

В області є джерела мінеральних радонових вод (м. Миронівка, м. Біла Церква), Броварське родовище мінеральних рідкісних підземних вод.

Річки Київщини належать, переважно, до басейну Дніпра. Дніпро тече територією області в межах 239 км, його притоки – Прип’ять, Тетерів, Ірпінь, Рось, Десна і Трубіж. Природний режим річок значною мірою змінений, що пов’язано з їх зарегульованістю, наявністю великої кількості ставків і водосховищ. На території області розташовано 55 водосховищ, у тому числі й більша частина Київського та Канівського понад 2000 ставків та близько 750 невеликих озер.

Клімат – помірно континентальний, м’який з достатньою кількістю вологи.

Київщина – одна з провідних областей України. В регіоні зосереджена велика кількість промислових підприємств, об’єктів комунального господарства, магістралі міжнародного та загальнодержавного значення. Діяльність цього комплексу призводить до інтенсивного забруднення довкілля. Крім того, Київщина – одна з областей, що найбільше постраждали від Чорнобильської катастрофи. До значного виснаження навколишнього середовища, забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря і земель, нагромадження у великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва долучилося радіаційне забруднення. У комплексі заходів, спрямованих на охорону довкілля, виділяється кілька напрямків, серед яких охорона повітряного басейну, водних ресурсів, збереження ґрунтів та лісового фонду.

Загальна характеристика

Дата утворення	27.02.1932
Територія, км^2	28121,0
Кількість адміністративних районів	25
Кількість міст	26
з них: обласного підпорядкування (значення)	12
Кількість селищ	30
Кількість сіл	1127
Чисельність населення, тис. чол.	1 717,6
Щільність населення, тис. чол. на 1 км^2	0,061

Перелік екологічно небезпечних об’єктів

№ з/п	Назва екологічно небезпечного об’єкту	Вид економічної діяльності	Відомча належність (форма власності)	Примітка
1	2	3	4	5
1	Полігон ТПВ №5 с. Підгірці, Обухівський район	Розміщення та захоронення відходів	Приватна	-
2	ЗАТ „Росава” Київська обл., м. Біла Церква	Переробна промисловість	Відкрите акціонерне товариство	-
3	Трипільській ТЕС ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго	Промисловість	Колективна	-
4	ЗАТ “Броварський завод пластмас”. м. Бровари	Промисловість	Закрите акціонерне товариство	-
5	КП „Васильківська шкіряна фірма”	Промисловість	Комунальна	-

Полігон ТПВ №5 (с. Підгірці, Обухівський район, Київськаобласть)