2

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

КАФЕДРА ТОВАРОЗНАВСТВА І ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

В.Г. М’ячин

“Товарознавство і менеджмент продаж сировини, матеріалів та засобів виробництва”

Опорний конспект лекцій

Дніпропетровськ

2010

Товарознавство сировини, матеріалів та засобів виробництва: Опорний конспект лекцій /М‘ячин В.Г. – ДУЕП, 2010. – 126 с.

Укладач: В.Г. М’ячин В.Г., канд. техн. наук, доцент кафедри товарознавства та комерційної діяльності

Відповідальна за випуск: В.А. Павлова, д.е.н., професор, зав. кафедрою.

ЗМІСТ

Teмa 1. Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва	3
Teмa 2. Сировина для текстильної промисловості і текстильні матеріали промислового призчачення	11
Тема 3. Деревні і целюлозно-паперові матеріали і вироби	16
Тема 4. Шкіряна сировина і шкіри	22
Тема 5. Хутряна сировина	28
Тема 6. Енергоносії ти промислова сировина на їх основі	37
Тема 7. Пластичні маси	48
Тема 8. Промислова сировина на основі каучуків	57
Teмa 9. Хімічна промислова сировина і вироби на її основі	64
Teмa 10. Руди металів і промислова сировина на їх основі	77
Тема 11. Промислова сировина для будівництва	99
Тема 12. Засоби виробництва	123
Список рекомендованої літератури	126

Teмa 1. Загальні відомості про сировину, матеріали та засоби виробництва

Мета дисципліни: формування системи спеціальних теоретичних знань щодо споживних властивостей, асортименту та навичок оцінки споживчих властивостей різних видів сировини матеріалів та засобів виробництва.

Завдання дисципліни: вивчити класифікацію, види, асортимент і властивості предметів та знарядь праці; областей їх застосування; умов і правил упаковки, маркування, зберігання та перевезення продукції; ознайомити студентів із сучасною науковою й виробничою термінологією; дати характеристику основних напрямків, досягнень і перспектив науково-технічного прогресу в галузі виробництва та призначення матеріальних ресурсів; відпрацювати в студентів практичні навички самостійної роботи під час оцінювання споживчих властивостей, виборі альтернативних варіантів використання продукції, організації її поставок, перевезення і зберігання.

Сировина є одним із найважливіших елементів усякого технологічного процесу Якість сировини, його доступність і вартість у значній мірі визначають основні якісні й кількісні показники промислового виробництва.

По агрегатному стані сировина ділиться на тверде (вугілля, торф, руда, деревина), рідке (вода, масло, нафта) і газоподібне (повітря, промислові й природні гази). За складом сировину ділять на органічне й неорганічне По походженню розрізняють сировина мінеральна, рослинне й тварина.

Найважливіша сировина - мінеральне. Мінеральну сировину ділять на рудне нерудне й пальне, До рудної мінеральної сировини відносять руди, що містять метали.

По числу металів, що втримуються, розрізняють руди монометалічні (хромові, залізні, золотовмісні), біметалічні (мідно - молібденові, свинцево - цинкові) і поліметалеві (алтайські колчеданні руди, що містять свинець, цинк, мідь, срібло й ін.)

Іноді зустрічаються самородні руди, у яких метал перебуває або в чистому виді, або в сплаві з іншими металами (золотоносні, платинові руди).

Нерудною (або неметалічною) називають сировину, використовувану у виробництві солей, мінеральних добрив, будівельних, скляних і інших неметалічних матеріалів Окремі види нерудної сировини (алюмосилікати, апатити) можуть містити метали. Найважливішими видами нерудної сировини є самородна сірка, фосфорити, природні солі (калійні, сода, поварена сіль). До нерудної сировини ставляться й рідкі мінерали (алмаз, графіт).

Основною сировиною для виробництва будівельних матеріалів є гірські породи (граніт, базальт, гіпс, вапняк, глина, пісок, гравій, мармур і ін.). По поширеності в земній корі перше місце займає кремнезем SiО₂, друге - глинозем Al₂О₃.

До горючої мінеральної сировини ставляться органічні копалини: вугілля, торф, сланці, газ, нафта й ін., використовувані як паливо або сировина. По походженню паливо буває природним і штучним, тобто отриманим у результаті переробки природного палива або як відходи різних технологічних процесів (наприклад, доменний газ).

Рослинну (деревина, льон, бавовна, зерно, картопля й ін.) і тваринну (жири, шкіри тварин, хутро, вовна, молоко й ін.) сировину переробляють або в продукти живлення (харчова сировина), або в продукти промислового й побутового призначення (технічна сировина). Заміна харчової сировини нехарчовою є важливим народногосподарським завданням.

Сировину класифікують за такими ознаками як: походження, агре­гатний стан, важливість у технологічному процесі тощо.

І. За походженням. За цією ознакою сировину поділяють на первинну, штучну і вторинну.

1. Первинна сировина. Первинною сировиною називають речовини природного походження, які не зазнавали перероблення.

Первинну сировину поділяють на мінеральну, рослинну й тваринну:

а) Мінеральна сировина. Мінеральною сировиною нази­вають корисні копалини, які видобувають у надрах Землі чи на її поверхні.

Залежно від мети використання мінеральну сировину поділяють на паливо-енергетичну, рудну, хімічну, будівельну та коштовне каміння, гідромінеральну.

Паливо-енергетична сировина - це вугілля, нафта, торф, природний газ, горючі сланці, уран та ін. Вона є не лише джерелом теплової енергії, а й сировиною для хімічної, металургійної та інших галузей промисловості.

Рудна сировина - це залізні, мідні, хромові, манганові, молібденові, нікелеві та інші руди. Промислові руди містять один або кілька металів. Вміст металів у цих рудах різний, але економічно вигідний для вилучення з них металів на даному етапі розвитку технології. У рудах метали перебувають у вигляді оксидів (наприклад, залізна руда містить залізо у вигляді оксидів (Fe₂O₃, Fe₃O₄), сульфідів (наприклад, мідна руда містить мідь у вигляді халькопіриту (CuFeS₂). Дуже рідко в природі зустрічаються руди, у яких метали перебувають у вільному стані, - це золотоносні й платинові руди.

Хімічна сировина - це мінерали з малим вмістом металів. Тому її часто називають мінералохімічною сировиною. Це калійні солі, сірка, апатити, фосфорити тощо.

Будівельна сировина і коштовне каміння. До будівельної сировини належать граніт, вапняк, пісок, глина тощо. Із цієї сировини виготовляють продукцію необхідну для будівельного виробництва. Коштовне каміння (алмаз, бурштин, кришталевий кварц, аметист тощо) в основному є сировиною для ювелірної промисловості.

Гідромінеральна сировина - це підземні мінеральні й прісні води та розсоли.

б) Рослинна сировина. Рослинною сировиною називають наземну та підземну частини рослин (листя, стовбур, гілля, квіти, насіння, плоди, коріння тощо).

До рослинної сировини належать льон, коноплі, цукрові буряки, бавовна, деревина, зерно тощо. З них виробляють продукти харчування та продукцію промислового й побутового призначення. Так, з насіння льону отримують олію, з його стебел волокна, а потім пряжу, з якої тчуть тканини; із цукрових буряків виробляють цукор.

в) Тваринна сировина. Тваринною сировиною називають вовну, шкіру, шовк, молоко, хутро тощо.

Переробляючи сировину тваринного походження, отримують продукти харчування та продукцію побутового й промислового призначення.

Рослинна й тваринна сировина на відміну від мінеральної потребує швидкого перероблення, оскільки із часом її склад і якість змінюються. Для збереження рослинної та тваринної сировини на довший час її висушують, заморожують, консервують, стерилізують, зберігають в атмосфері захисних газів тощо.

Пам'ятайте, що сировина рослинного й тваринного походження відновлюється людською працею, у той час як мінеральна - ні.

Сировина мінерального походження має певні райони покладів і обмежену кількість. Сировина рослинного й тваринного походження залежить від природних умов. Проте й мінеральну, і рослинну, і тваринну сировину треба використовувати ощадно.

2. Штучна сировина. Штучною сировиною називають про­дукцію чи напівпродукцію, виготовлену на іншому підприємстві або на складових цього чи інших підприємств.

Наприклад, готова продукція домнового цеху - чавун є сировиною для отримання сталі; готова продукція ткацького цеху - тканина є сировиною для пошиття одягу і т. ін.

3. Вторинна сировина. Вторинною сировиною називають промислові та споживчі відходи й побічну продукцію.

Промисловими відходами називають залишки сировини й напівпродукції, що утворилися в процесі виготовлення основної продукції, які частково або повністю втратили свої властивості та не відповідають встановленим стандартам.

Промислові відходи після перероблення, а іноді і без нього можуть бути використані у виробництві або споживанні.

Споживчими відходами називають вироби та речовини, які в процесі користування ними втратили свої властивості.

Наприклад, вироби з металів (праска, каструля тощо) втратили придатність до використання й стали металобрухтом; вироби з паперу (книжки, газети, часописи тощо) внаслідок застарілої інформації та пошкодження стали макулатурою; бавовняні та вовняні вироби - ганчір'ям.

Побічною продукцією називають таку продукцію, яка утворилася поряд з основною в процесі перероблення сировини, але не була метою виробництва.

На побічну продукцію встановляють стандарти, технічні умови, ціни. Побічну продукцію часто використовують як готову продукцію або вона є сировиною для виготовлення іншої. Наприклад, у процесі виробництва чавуну (основна продукція) отримують шлак (побічна продукція), який є сировиною для виготовлення будівельних матеріалів (шлакоцементу, шлаковати тощо).

Вторинна сировина повністю або частково замінює первинну сировину при виготовленні продукції. Це економічно й екологічно вигідно: продукція стає дешевшою й менше забруднюється довкілля.

Штучну і вторинну сировину називають матеріалами.

II. За агрегатним станом. За цією ознакою сировину поділяють на тверду, рідинну й газову. Прикладом твердої сировини є металеві руди, вугілля, пісок, льон, зерно; рідинної - нафта, вода, соляні розсоли, молоко; газової - повітря, природні та промислові гази.

III. За важливістю в технологічному процесі. За цією ознакою сировину поділяють на основну й допоміжну.

Основною сировиною називають сировину, яка є основою виготовлюваної продукції.

Наприклад, залізна руда є основою для отримання чавуну, цукрові буряки - для отримання цукру, тканини - для пошиття одягу.

Допоміжною сировиною називають такі складові сировини, які надають продукції певних властивостей або гарантують нормальний хід технологічного процесу.

Наприклад, мастила забезпечують надійну роботу вузлів обладнання; каталізатор - нормальний перебіг технологічного процесу; фарби надають тканині відповідного забарвлення.

У процесі кодування об'єктам класифікації та їх групуванням за певними методами присвоюються кодові позначення.

Код - позначення об'єкта або групування у вигляді знака або групи знаків згідно із прийнятим методом кодування.

Кодове позначення та його структура характеризуються алфа­вітом основи й довжиною коду.

Алфавіт коду - знаки, які використовуються для коду згідно із прийнятим методом кодування. Завдяки наявності технічних засобів, здатних опрацьовувати лише конкретну кодову інформацію, алфавіти кодів можуть бути цифровими, літерними, літерно-цифровими, штри­ховими. Кількість знаків у алфавіті коду становить основу коду. За­лежно від кількості знаків коди можуть бути одно- і багатозначні.

Кількість знаків у коді характеризує його довжину. Однознач­ний код застосовується, якщо в номенклатурі кількість позицій (з ура­хуванням наявності і резерву) не перевищує 9 (наприклад, за статевою ознакою одяг - чоловічий, жіночий, хлоп'ячий, дівочий, для дітей ясе­льного віку, немовлят - усього 6).

Багатозначний код застосовується, якщо в номенклатурі кіль­кість позицій більше 10 (видовий асортимент одягу: пальта, напівпальта, куртки, накидки, костюми, штани, плаття, сарафани тощо).

За структурою кодового позначення і залежно від кількості оз­нак, об'єднаних одним кодом, коди можуть бути прості (однознакові) і складні (багатознакові).

Однознакові коди використовуються для кодування номен­клатур, які мають одну ознаку, дозволяють автоматично одержувати результат лише одного рівня.

Складні коди використовуються для кодування номенклатури, які мають кілька групувальних ознак. Вони дозволяють скоротити дов­жину коду, зменшити кількість помилок, знизити трудомісткість пер­форацій, автоматично одержати результат кількох рівнів.

Одною із найважливіших характеристик товарів є асортиментна, що визначає принципові відмінності між товарами різних видів і під­видів.

Асортимент товарів - група товарів, що згрупована за певни­ми ознаками і задовольняє різноманітні особисті потреби.

Термін походить від французького слова "assortiment", що озна­чає групування різних видів і сортів товарів. Однак в товарознавстві прийнято групу товарів обмежувати назвою, а гатунки, як градацію якості товарів одного виду й назви, відносити до асортименту.

Товарна номенклатура — перелік однорідних і різноманітних товарів загального та аналогічного призначення.

Так, товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) - це перелік товарів, призначених для експортно-імпортних операцій. Номенклатура продукції, що підлягає вимогам за показника­ми безпеки, повинна бути обов'язково сертифікованою.

Таким чином, наведені вище терміни близькі один одному. Їх об'єднує те, що обидва є переліками товарів. Різниця полягає в при­значенні: асортимент товарів - для задоволення потреб споживачів, а товарна номенклатура - для регламентування певної професійної ді­яльності або іншої сфери застосування.

Професійна діяльність товарознавців пов'язана переважно з асортиментом товарів, тому далі ми розглянемо питання, що стосу­ються цього терміна.

Асортимент споживних товарів поділяють на групи - за місце­знаходженням; на підгрупи - за широтою обсягу товарів; на види - за ступенем задоволення потреб; на різновиди - за характером потреб.