Програмне забезпечення

Методика проведення імітаційного моделювання реалізована у сучасних програмних засобах, що розглядалися у темі. Для виконання лабораторних робіт з цієї теми рекомендується використання ППП GPSS/PC. Мова моделювання GPSS описана у додатках цього навчального посібника та такій літературі:

1. Шрайбер Т. Дж. Моделирование на GPSS. — М.: Машино­строение, 1980.  592 с.

2. Ситник В. Ф., Орленко Н. С. Імітаційне моделювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — С. 155—220.

3. Сытник В. Ф. Основы машинной имитации производственних и организационно-экономических систем. — К.: УМК ВО, 1988.  С. 113—166.

4. Харин Ю. С., Малюгин В. И., Кирлица В. П. и др. Основы имита­ционного и статистического моделирования.: Учеб. пособие.  Минск: Дизайн ПРО, 1997.  С.185—282.

5. Советов Б. Я., Яковлев С. А. Моделирование систем: Курсовое проектирование. — М.: Высш. шк., 1988. — С. 20—57.

2.2 Практичне заняття

Мета заняття. Розглянути питання, пов’язані з різноманітними видами моделювання, та з’ясувати особливості імітаційного моделювання як засобу проектування і дослідної оцінки конкретних варіантів функціонування реальних систем.

План

1. Види моделювання.

2. Основні напрями використання машинної імітації.

3. Розповсюдження методів машинної імітації.

4. Поняття імітаційного моделювання.

5. Переваги та вади імітаційного моделювання як засобу проек­тування.

6. Загальна схема і цілі імітаційного моделювання.

7. Імітація еволюційних процесів.

2.3. Термінологічний словник

Імітаційна модель — комплексна математична й алгоритмічна модель досліджуваної системи. Метод, що базується на розробці та дослідженні імітаційних моделей, називається машинною імітацією, або імітаційним моделюванням.

Машинна імітація — числовий метод виконання на ЕОМ експериментів з математичними моделями, що описують поводження складних систем протягом тривалих відтинків часу.

Імітаційний експеримент — метод вивчення складних явищ, зокрема тих, що відбуваються в економіці, шляхом відтворення їх на ЕОМ за допомогою імітаційних моделей та спостереження за машин­ними результатами з можливим втручанням в обчислювальний процес.

Адекватність моделі — відповідність моделі (за деякою сукупністю визначальних характеристик) процесу чи об’єкта, що моделюється.

Верифікація моделі — перевірка достовірності (істинності, адекватності) моделі. Верифікація імітаційної моделі зводиться до перевірки відповідності її поведінки основним передумовам експериментатора. Попереднім дослідженням достовірності моделі є перевірка програми її машинної реалізації. Після того, як в програмі виявлені і виправлені всі помилки, приступають до проведення машинного експерименту на основі спеціально підібраних даних, для яких можна передбачити результати машинних розрахунків. Якщо отримані результати збігаються з очікуваним виходом імітаційної моделі, то вона вважається адекватною, тобто її концептуальна структура і логіка не викликають заперечень. Наступним етапом перевірки адекватності імітаційної моделі є її валідація.

Валідація (перевірка адекватності реалізації) моделі полягає в тому, що вихідні результати практичної реалізації імітаційної моделі зіставляють з наявною статистичною інформацією про досліджувану систему, і на основі такого зіставлення роблять висновки щодо адекватності реалізації імітаційної моделі.

Екзогенні величини — величини, зумовлені зовнішніми стосовно досліджуваної системи причинами.

Ендогенні (вихідні) величини — величини, зумовлені внутрішніми причинами. Ендогенні величини, отримувані на виході імітаційної моделі, часто відображають робочі характеристики економіко-виробничої системи, яка досліджується засобами машинної імітації.