6. Назвіть основні причини нещасних випадків в Україні.

зі смертельними наслідками пояснюється п'ятьма основними причинами:

• незадовільною підготовкою робітників і роботодавців з питань охорони праці;

• відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм;

• недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту;

• повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах;

• спрацьованістю (у деяких галузях до 80%) засобів виробництва.

Основними причинами нещасних випадків є організаційні, вони становлять 71,1% (118) від загальної кількості, 15,1 % (25) нещасних випадків допущені через психофізіологічні причини, 13,8% (23) нещасних випадків – через технічні причини.

З організаційних причин 55,9% (66) нещасних випадків сталися внаслідок порушення трудової і виробничої дисципліни, у т.ч. 50 – невиконання вимог інструкції з охорони праці, 16 – невиконання посадових обов’язків, 18,6% (22) – порушення правил дорожнього руху, 6,8% (8) – недоліки під час навчання безпечним прийомам праці, 2,5% (3) – неякісно розроблена, недосконала інструкція з охорони праці, або її відсутність, 2,5% (3) – порушення вимог безпеки праці під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів, 13,7% (16) – інші.

З наведеного аналізу причин виробничого травматизму видно, що 2009 рік не став винятком, як і за минулі роки 55,9% (66) нещасних випадків сталися внаслідок порушення трудової і виробничої дисципліни, тобто недоліки в організації охорони праці на підприємствах з боку роботодавців та нехтування працюючими особистою безпекою.

7. Назвіть основні законодавчі акти з оп.

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України.

В ст. 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України).

У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист.

Закон України "Про підприємства в Україні" (ст. 25) визначає, що підприємство зобов'язано забезпечити всім працівникам безпечні та нешкідливі умови праці.

Закон України "Про колективні договори і угоди" (ст.7.) передбачає, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи та норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов праці.

Кодекс законів про працю України (КЗпП), який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності. Глава XI вищеназваного кодексу повністю присвячена охороні праці, але студентам слід звернути увагу на такі статті, як: "Трудовий договір", "Робочий час", "Час відпочинку", "Професійні спілки", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про '• працю".

Питанню охорони праці приділяють увагу і Закони України: "Про пожежну безпеку", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про охорону] здоров'я". Проте особливу увагу слід зосередити на Законі України

"Про охорону праці", який прийнятий 21 листопада 2002 року та ііведеному в дію 18 грудня 2002 року, і є основоположним іаконодавчим документом в галузі охорони праці, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно під форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.