3.7 Коротка характеристика рослинного світу

Херсонська область лежить у Причорномор­ській (Понтичній) степовій гео­ботанічній провінції. Характер­ні ксерофітно-різнотравно-типчаково-ковилові і типчаково-ковилові степи, заплавні і подо­ві луки. Природні степи зберег­лися лише в долинах річок і на схилах балок. Домінують ковила волосиста, ковила Лессінга, типчак, житняк гребін­частий, полин кримський. Для под характерні асоціації пи­рію подового з гірчаком і хрі­ном. У заплавах росте вербняк, пирій повзучий, мітлиця біла, осока тощо, на болотах і дні­провських плавнях — очерет, рогіз, куга озерна, осока. На піщаних аренах ростуть дубові та березові гайки, вербово-ше­люгові зарості, ксерофітні зла­ки. Нижньодніпровські піски засаджені сосною, садами, ви­ноградниками. На узбереж­жях заток і лиманів зро­стають солонець європейський трав'янистий, содник, айстра степова тощо. Лісові насаджен­ня займають близько 90 тис. га.

РОЗДІЛ 4

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОБ’ЄКТУ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

4.1 Виробнича діяльність підприємства

"Кримський ТИТАН" - одне з найбільших підприємств хімічної промисловості України, була заснована в 1969 році.

Географічне розташування ДАК "Титан" економічно надзвичайно сприятливе. ДАК "Титан" розташована у північній частині Криму на перешийку, який з'єднує півострів з материком. Тут проходять лінії електропередач, залізниця, автомагістраль.

Основними видами товарної продукції Державної акціонерної компанії "Титан" є: пігментний двоокис титану; червоний залізоокисний пігмент, основними споживачами яких є лакофарбова промисловість. Кріме того, ДАК "Титан" виробляє фосфоровміщуючі добрива, такі як аммофос; аммофосфат, призначені для підвищення урожайності у сільському господарстві. а також сірчанокислий алюміній технічний гранульований (16%). Продукція ДАК "Титан" користується незмінним попитом на ринках країн СНД, Балтії, країн Західної Європи, Близького та Далекого Сходу, Америки та Австралії. Постачання здійснюється залізничним, автомобільним і морським транспортом.

Дочірні підприємства Компанії пропонують споживачам наступні види продукції:

- азофарбники та азопігменти;

- пральні порошки та відбілювачі;

- лаки і фарби, в тому числі фарбу для розмічування доріг;

- бетонні суміші, бордюрну плитку, залізобетонні вироби тощо.

4.2 Ґрунти Херсонської області, екологічні проблеми та актуальність питання захисту земельного фонду

За даними Головного управління земельних ресурсів на початок 2011р. земельний фонд області складав 2846,1 тис.га. Значна частка земельної площі 69,2 % ( 1970,7 тис.га) - це сільськогосподарські угіддя, в структурі яких 90,2 % (1777,2 тис.га ) припадає на ріллю. Сільськогосподарська освоєність території досягла 81,6%, а ступінь розораності земельної площі – 73,6% (тал. 4.1).

	Площа, тис. га.	Питома вага у загальному фонді, %
Всього земель (територія)	2846,1	100,0
у тому числі:
землі сільськогосподарського призначення	2033,7	71,5
ліси та лісовкриті площі	151,5	5,3
забудовані землі	71,0	2,5
відкриті заболочені землі	29,8	1,0
інші землі	560,1	19,7

Таблиця 4.1 Розподіл земельного фонду області

Сучасне землекористування на Херсонщині характеризується великою часткою ріллі, як від загальної площі, так і від площі сільськогосподарських угідь (рис. 4.1).

Р исунок 4.1 Господарська освоєність земельних угідь

За рахунок різкого зменшення кількості внесення органічних добрив (в 25 разів менше від необхідного) та недостатнього для позитивного балансу об'єму внесення мінеральних добрив - в ґрунтах області відзначається переважання процесів хімізації (декальцинація та дегуміфікація ґрунтів). Зокрема, за період останніх 10 років відзначено зниження загального вмісту органічної речовини в ґрунтах - на 0,17 %, зменшення кількості рухомих фосфатів (на 3,0 мг/кг ґрунту) та запасів обмінного калію (на 9 мг/кг ґрунту). На сьогодні, в землеробстві регіону, для бездефіцитного балансу гумусу не вистачає біля 15 млн. т органічних добрив для щорічного внесення. Об'єми фактичного внесення органіки дуже мізерні і не в змозі перекрити статті витрат гумусу з ґрунту.

Дефіцит мінеральних речовин в ґрунті, в цілому по області, на сьогодні складає 111,4 кг/га, в тому числі - 43,2 кг/га азоту, 32,7 кг/га фосфору та 35,5 кг/га калію. При тому, що фактична доза внесення мінеральних добрив складає лише 8-му частину від необхідного.

Всі ці дані підтверджують те, що органічна речовина та мінеральні компоненти ґрунту використовуються більш інтенсивно, ніж поновлюються. Ґрунти області втрачають природну родючість, важливість якої важко переоцінити, бо саме ґрунти виступають в якості основного знаряддя та засобу існування регіону.

Різке зменшення обсягів внесення органічних добрив, що спричинено рядом соціально-економічних реалій - одна із основних причин прискорення процесів мінералізації та втрат гумусу. Значний обсяг земель області мають певний ступінь засолення та солонцюватості. Це питання також вимагає негайного вирішення, як за рахунок проведення робіт з хімічної меліорації, так і за рахунок удосконалення існуючих сівозмін.

При щорічній потребі у проведенні гіпсування солонцевих ґрунтів 75 тис.га, хімічна меліорація проводиться на досить незначних територіях, які складають лише 2,4 % від необхідного.

У цілому по області, у порівнянні з минулим роком, площі, де проведено гіпсування дещо збільшились, також, у незначній мірі, збільшився об’єм внесених меліорантів, але ці показники досить занизькі у порівнянні з необхідними потребами.

Занадто незначні об’єми щорічної меліорації ґрунтів обумовлюють збільшення площ засолених та солонцюватих земель, які за останній рік збільшились, відповідно на 201,2 та 246,4 тис. га. Відзначено також зростання (на 4,31 тис. га) площ солонців.

Засолені – це такі грунти, що містять у всьому профілі або в його частині легкорозчинні солі в кількостях, шкідливих для рослин.

Шкідливість водорозчинних солей полягає в тому, що вони підвищують осмотичний потенціал грунтового розчину, чим погіршують постачання рослин водою через недостатню всмоктувальну силу кореневих систем. При цьому знижується транспірація, уповільнюється фотосинтез, погіршується мінеральне живлення. Деякі солі (сода) погіршують властивості грунту: він набухає, зменшується здатність колоїдів до коагуляції, збільшується їх рухомість, в результаті чого руйнується структурність грунту, росте його щільність тощо.

Найбільш шкідливі солі: Na₂СО₃, NaHСО₃, NaCl; шкідливі: СаСl₂, MgCl₂, Na₂SО₄; менш шкідливі: MgSО₄, CaSО₄.

Солончаки – один із типів засолених грунтів, які містять у шарі 0-30 см токсичну кількість водорозчинних солей.

Солонці – це грунти, що містять у ввібраному стані велику кількість обмінного Na (> 15% від ЄП) або інколи Mg (>40% від ЄП) в ілювіальному горизонті.

Вони також відносяться до категорії засолених грунтів, але, на відміну від солончаків, солі в цих грунтах знаходяться не на поверхні, а на деякій глибині.

Близькі за властивостями до солонців також солонцюваті грунти – це будь-який грунт, що містить в ввібраному стані Na, але <15% від ЄП. Для визначення ступеня солонцюватості грунтів використовують градації, запропоновані І.М.Антиповим-Каратаєвим: несолонцюватий грунт містить ввібраного Na<3% від ЄП, слабосолонцюватий – від 3 до 5%, середньосолонцюватий – від 5 до 10%, сильносолонцюватий – від 10 до 15%. Солонці були об'єктом активних досліджень із самого зародження грунтознавства.

За рахунок незбалансованого використання мінеральних та органічних добрив, а також їх недостатньої кількості внесення, потреба у мінеральних компонентах ґрунту щорічно зростає, що свідчить про їх більш інтенсивне споживання, ніж їх поновлення за рахунок внесення добрив та надходження з іншими джерелами. Потреба основних мінеральних компонентів живлення у минулому році складає 112,6 кг/га. Причому, значна частка дефіциту (35-40 % із даної кількості) припадає на азот (табл. 4.1).

Землі	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
1	2	3	4	5	6
Порушені, тис. га	3,71277	3,71899	3,7255	3,8255	3,8255
% до загальної площі території	0,1	0,1	0,1	0,1	0,1
Відпрацьовані, тис. га	1,90615	1,91413	1,91834	4,29834	4,29834
% до загальної площі території	0,07	0,07	0,07	0,15	0,15
Рекультивовані, тис. га	0,427	0,4275	0,4285	2,2285	2,2285
% до загальної площі території	0,015	0,015	0,015	0,08	0,08

Таблиця 4.1 Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси

Дослідження ґрунтів контрольних ділянок за показниками вмісту важких металів Херсонським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів та якості продукції (ХЦ «Облдержродючість») проводяться в межах виконання науково-дослідної програми «Оцінка екологічного стану ґрунтів на контрольних ділянках». Довгострокові дослідження розпочато з 1978 року.

Мета досліджень: здійснення токсикологічного контролю за станом ґрунтового покриву області.

Завдання досліджень: виявлення екологічно небезпечних територій в межах Херсонської області.

Методика досліджень: на закріплених контрольних ділянках (25 точок спостереження) по всій території Херсонської області проводяться контрольні виміри та відбори зразків, які досліджуються за наступними показниками: визначення залишкової кількості пестицидів, вміст важких металів та радіонуклідів.

Слід зазначити, що вміст важких металів в ґрунтах контрольних ділянок Херсонської області знаходиться в межах допустимих градацій. Перевищень ГДК за всіма визначеними елементами у жодній точці спостереження не виявлено (табл.. 4.2).

	мг/кг ґрунту
Рік	Мідь (Cu)		Цинк (Zn)		Свинець (Pb)		Кадмій (Cd)
	валова	рухлива	валова	рухлива	валова	рухлива	валова	Рухлива
1992	13,09	1,367	50,9	8,644	10,64	1,678	0,363	0,0576
1993	12,85	0,233	37,26	1,067	12,96	1,222	0,367	0,0182
1994	12,59	0,226	37,39	0,685	12,76	1,044	0,36	0,0137
1995	17,44	1,308	42,88	1,84	11,06	1,624	0,331	0,024
1996	18,39	1,02	41,31	1,692	13,04	1,408	0,342	0,0192
1997	19,54	0,396	43,82	1,712	13,93	1,092	0,37	0,024
1998	18,91	0,828	44,67	1,168	13,32	1,252	0,368	0,0844
1999	18,57	0,871	34,94	1,329	14,14	1,771	0,347	0,0957
2000	8,5	1,324	33,84	1,344	13,7	1,052	0,428	0,052
2001	9,17	0,656	29,73	1,248	12,19	0,794	0,324	0,0348
2002	13,68	0,533	28,54	0,929	10,07	0,676	0,341	0,046
2003	13,96	0,97	30,48	2,23	12,44	0,75	0,53	0,04
2004	13,8	0,82	32,6	1,38	13,4	0,71	0,24	0,028
2005	13,5	0,79	31,9	1,32	13,2	0,71	0,38	0,03
2006	8,6	1,1	38,8	2,34	14,2	0,83	0,38	0,04
2007	11,66	0,89	34,51	1,49	14,05	0,79	0,37	0,04
2008	12,15	0,91	35,03	1,51	13,73	0,79	0,37	0,03
2009	11,4	0,83	32,8	1,44	13,7	0,85	0,4	0,04
2010	11,23	0,72	31,24	1,41	13,08	0,87	0,39	0,06

Таблиця 4.2 Динаміка вмісту важких металів у ґрунтах сільськогосподарського використання в Херсонській області (в середньому по всіх пунктах спостереження)

Усі вищезазначені дані говорять про те, що стан земельного фонду півдня України далекий від бажаного. З огляду на те, що грунт – незамінний субстрат для прозростання сільськогосподарських культур, слід приділяти йому особливу увагу і уникати можливого негативного впливу.