Лекція 1. Кризи підприємства та завдання антикризового управління. Макрокризи та державне регулювання

Поняття «криза» найбільш пов’язане із поняттям «ризик» і тією чи іншою мірою впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Соціально-економічна система в будь-якій своїй формі та будь-якому вигляді має дві тенденції свого існування – функціонування і розвиток.

Функціонування – це підтримка життєдіяльності та підтримання і забезпечення функцій, які визначають цілісність системи, якісну визначеність і сутнісні характеристики.

Розвиток – підтримка життєдіяльності та забезпечення нової якості, яка змінює умови функціонування в середовищі, яке є мінливим за своїми характеристиками.

Причини виникнення криз ділять на 6 основних: об’єктивні та суб’єктивні, природні та техногенні, зовнішні та внутрішні.

Об’єктивні причини пов’язані з постійними потребами модернізації та реструктуризації підприємства, з постійним впливом зовнішнього середовища на організацію. Приклад: швидкий рівень модернізації в навколишньому середовищі

Суб’єктивні причини завжди висвітлюють помилки в управлінні. Приклад: невірно підібрана стратегія розвитку підприємства, помилки в провадженні нових технологій управління.

Природні причини мають природний характер(клімат, землетрус і тд).

Техногенні причини – ті явища, які пов’язані з діяльністю людини.

Зовнішні – пов’язані з тенденціями, а також зі стратегією макроекономічного розвитку або розвитку всієї економіки, конкуренцією або політичною ситуацією в країні. Приклад: Зникнення ринку, поглинання, жорстка та нечесна конкуренція, прийняття обмежуючих законів відносно галузі діяльності підприємства.

Внутрішні – пов’язані з ризиковою стратегією маркетингу або внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва або недосконалістю управління або інноваційною, інвестиційною політикою.

Небезпека кризи існує завжди, її необхідно передбачати та прогнозувати. У розумінні кризи велике значення мають не тільки її причини, а й наслідки, які можуть відбутись:

1. після кризи можливо або відновлення організації, або її повне руйнування.

2. Оздоровлення організації завдяки спеціальним планам чи виникнення нової, ще більш глибокої, кризи.

Наслідки криз найчастіше пов’язані з двома факторами: причинами виникнення і можливостями управління процесами кризового розвитку. Ці наслідки можуть визначатись не лише її характером, а й присутністю антикризового управління, яке може або пом’якшити кризу, або її загострити.

Тобто тут все залежить тільки від мети, професіоналізму, мистецтва управління, характеру мотивації, розуміння причини, наслідків і відповідальності.

Виділяють 5 основних груп криз:

1. Економічні кризи – відображають гострі протиріччя в економіці країни або в економічного стані окремо взятого підприємства. Це кризи виробництва та реалізації товарів, взаємин економічних агентів, кризи неплатежів, втрати конкурентних переваг та банкрутства. В групі економічних криз окремо виділяють фінансові кризи (характеризуються протиріччям у стані фінансової системи або фінансових потужностей організації, це кризи грошового вираження економічних процесів).

2. Соціальні кризи – виникають при загостренні або при зіткненні інтересів різних соціальних груп/утворень. Наприклад, працівників та роботодавців, профспілок та підприємств або працівників різних професій, персоналу та топ-менеджменту і тд. Часто соціальні кризи є продовженням та доповненням економічних криз, хоча часто виникають самі по собі.

Особливе становище в стані соц. криз займає політична криза. Це криза політичного устрою суспільства, влади, реалізації інтересів різних соціальних груп в процесі управління суспільством. Як правило, політичні кризи торкаються всіх сторін розвитку суспільства і можуть переходити в економічні.

3. Організаційні кризи виявляються як кризи поділу й інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, як відділення адміністративних одиниць, регіонів, філій чи дочірніх фірм.

В організаційному устрої будь-якої соціально-економічної системи можуть загострюватися організаційні відносини. Це виявляється в ділових конфліктах, у виникненні плутанини, безвідповідальності, складності контролю й ін., що буває при надмірному чи швидкому рості соціально-економічної системи, зміні умов її функціонування і розвитку, помилках при частковій реконструкції організації чи організаційній перестраховці, що породжує бюрократичні тенденції. Організаційна криза виявляється часто як параліч організаційної діяльності. Однією з його форм є її непомірна бюрократизація.

4. Психологічні кризи також часті в сучасних умовах соціально-економічного розвитку. Це кризи психологічного стану людини. Вони виявляються у вигляді стресу, що набуває масового характеру, у виникненні почуття невпевненості, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності роботою, правовою захищеністю і соціальним станом. Це кризи в соціально-психологічному кліматі суспільства, колективу чи окремої групи.

5. Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях. Це може бути криза технологічної несумісності виробів чи криза відторгнення нових технологічних рішень. У більш узагальненому плані такі кризи можуть виглядати кризами науково-технічного прогресу — загострення протиріч між його тенденціями, можливостями, наслідками. Наприклад, у даний час переживає явну кризу ідея мирного використання атомної енергії, будівництва атомних електростанцій і кораблів.

Кризи бувають передбачувані або закономірні і непослідовні або випадкові.

Різновидом передбачуваних криз є циклічна криза (звичайно, у тому випадку, якщо відома і вивчена природа кризи і її характер). Вона може виникати періодично і мас відомі фази свого настання і протікання.

Криза – об’єктивне явище в соціально-економічній системі, в основі функціонування і розвитку цієї системи лежить перш за все керівна діяльність людини.

Подолання криз – це керований процес і успіхи управління у цьому процесі залежить від своєчасного розпізнавання кризи, її симптомів та визначення її наслідків.

Моніторинг антикризового управління - контроль процесу розвитку і відстеження їх тенденцій за критеріями антикризового управління.

Управління в кризовій ситуації можна визначити як процес під тиском обставин таким чином, що дозволяє керівникам аналізувати, планувати, організовувати, направляти та контролювати ряд взаємозалежних операцій при прийнятті швидких та раціональних дій або рішень з невідкладних проблем, які виникають перед організацією.

Антикризове управління – управління, спрямоване на передбачення небезпеки кризи, аналізу її симптомів, а також усунення загроз появи кризи, дій у кризовій ситуації, а в разі появи цих загроз швидкий аналіз та прийняття рішень та заходів ліквідаційного характеру з найменшими втратами для організації і найменшими негативними наслідками.

Класичний цикл суспільного відтворення складається з чотирьох фаз.

Перша фаза — криза (спад). Відбувається скорочення обсягу виробництва і ділової активності, падіння цін, затоварення, росте безробіття і різко збільшується кількість банкрутств. У галузях, що поставляють предмети повсякденного попиту, виробництво скорочується в порівняно менших масштабах. У той же час при несприятливій економічній ситуації споживачі можуть ледве чи не цілком припинити закупівлі устаткування чи побутової техніки в чеканні кращих часів. Маються розходження в реакції на кризу монополій і немонополізованих секторів економіки. Інакше кажучи, монополії, спираючись на свою економічну владу, з набагато меншими втратами можуть пережити кризу.

Друга фаза — депресія {стагнація). Вона являє собою фазу (більш-менш тривалу — від півроку до трьох років) пристосування господарського життя до нових умов і потреб, тобто фазу знаходження нової рівноваги. Для неї характерна непевність, безладні дії. Довіра підприємця до кон'юнктури відновлюється важко, він оглядається, не ризикуючи вкладати значні кошти в бізнес, хоча ціни й умови господарювання стабілізуються. Ця фаза характеризується в багатьох випадках падінням норми відсотка.

Третя — пожвавлення. Це фаза відновлення. Починаються капіталовкладення, зростають ціни, виробництво, зайнятість, процентні ставки. Пожвавлення охоплює, насамперед, галузі, що поставляють засоби виробництва. Заохочувані успіхом інших, створюються нові підприємства. Інакше кажучи, пожвавлення завершується досягненням передкризового рівня за макроекономічними показниками. Потім починається новий, більш високий, ніж колись, підйом.

Четверта — підйом (бум). Це фаза, при якій прискорення економічного розвитку виявляється в серії нововведень, виникненні маси нових товарів і нових підприємств, у стрімкому зростанні капіталовкладень, курсів акцій і інших цінних паперів, процентних ставок, цін і заробітної плати. І в цей же час наростає напруженість банківських балансів, збільшуються товарні запаси. Підйом, що виводить економіку на новий рівень в поступальному розвитку, підготовляє базу для нової періодичної кризи.

Яку займає роль держава в регулюванні криз, які заходи вона запроваджує

На макрорівні основним явищем, що робить вплив на виникнення проблемних ситуацій, є державний вплив — це:

• право, можливість і здатність держави через свої органи і посадових осіб впливати на долі, відносини і діяльність людей;

• система відповідних інститутів і державних органів, що приймають владні рішення; діяльність осіб, наділених відповідними владними повноваженнями.