Зміст лекції

Адміністрування ІС полягає в наданні користувачам відповідних прав використання можливостей роботи із системою (базою, банком даних); забезпеченні цілісності даних, а також створенні багатокористувацьких додатків.

Адміністрування ІС – це її інсталяція (установка), керування доступом до неї, забезпечення цілісності даних ІС і ін.

Формування (інсталяція) ІС на комп'ютері складається в підготовці одного або декількох файлів даних, які будуть встановлені й використовуватися у вигляді єдиної ІС. ІС створюється один раз, незалежно від того, скільки файлів даних вона має, і скільки звернень до неї буде виконуватися.

Створення ІС включає наступні операції:

- створення нових файлів даних, або стирання даних, що зберігалися в попередніх файлах даних;

- створення структур, що необхідні для доступу й роботи з ІС;

- ініціалізацію керуючих файлів і журналу для ІС.

Для забезпечення захисту ІС, використовують різні обмеження цілісності даних, журналізацію, реплікацію й резервне копіювання.

Адміністрування інформаційних систем включає наступні цілі:

- установка й настроювання мережі;

- підтримка її подальшої працездатності;

- установка базового програмного забезпечення;

- моніторинг мережі.

Виділяють три основні категорії користувачів ІС: розроблювачі, адміністратори й, власне, користувачі.

Основною метою системного адміністрування є приведення мережі у відповідність із цілями й завданнями, для яких ця мережа призначена. Досягається ця мета шляхом керування мережею, що дозволяє мінімізувати витрати часу й ресурсів, що направлені на керування системою, і в той же час максимізувати доступність і продуктивність системи.

Історія системного адміністрування нараховує кілька десятиліть і починається з після появи перших локальних обчислювальних мереж, що представляли деякий головний (хост) комп’ютер, до якого підключалися термінальні пристрої користувачів. Зі зростанням складності програмних та апаратних засобів локальних мереж розвивався інструментарій засобів адміністрування цієї мережі.

Сучасні функціональні області керування, що відносяться до системного адміністрування, визначені в специфікаціях ISO, і орієнтовані на:

1. Вирішення проблемних ситуацій (діагностика, локалізація й усунення несправностей, реєстрація помилок, тестування).

2. Керування ресурсами (облік, контроль використання ресурсів, виставляння рахунків за використані ресурси й обмеження доступу до них).

3. Керування конфігурацією, спрямоване на забезпечення надійного й ефективного функціонування всіх компонентів інформаційної системи.

4. Контроль продуктивності (збір і аналіз інформації про роботу окремих ресурсів, прогнозування ступеня задоволення потреб користувачів/додатків, заходу щодо збільшення продуктивності);

5. Захист даних (керування доступом користувачів до ресурсів, забезпечення цілісності даних і керування їхнім шифруванням).

Основний результат тривалого розвитку галузі системного адміністрування виразився в тім, що з функціональної точки зору основні платформи керування досить схожі один на одного. Розходження між ними криються в сфері структурного виконання й, крім того, пов'язані з вихідними цілями, які ставилися на початкових етапах їхньої розробки.

В архітектурній реалізації спостерігаються варіанти єдиних інтегрованих систем (CA-Unicenter) і продукти, що споконвічно мали модульну структуру (HP OpenView). Архітектурні аспекти стають значимими, коли виникає потреба в інтеграції різних продуктів, наприклад, точкових рішень із базовою платформою адміністрування.

Фірми середнього розміру зацікавлені не в точкових продуктах, а в закінчених рішеннях, що мають обмежену функціональність, інтуїтивний Web-інтерфейс і прийнятну ціну.

Наступним етапом розвитку архітектури інформаційних систем була поява мережних версій СКБД, що дозволяють здійснювати багатокористувацьку роботу із загальними даними в локальній мережі. Цей підхід сполучив у собі зручності персоналізації користувальницького середовища й простоти експлуатації, а також переваги, пов'язані з можливостями, що знову відкрилися, для спільного використання периферії (головним чином мережних принтерів і мережних дисків, у тому числі колективні дані, що зберігають). Більшість інформаційних систем, що реально експлуатуються в нашій країні мають таку архітектуру (у тому числі деякі інформаційні системи, реалізовані на Delphi і C++Builder). Цей підхід виправдовує себе у випадку не дуже великої кількості користувачів системи, не занадто великого обсягу даних і кількості таблиць, невисоких вимог до захисту даних.

Лекція 3 (1 година)

Тема : Функції та обов’язки адміністратора програмних систем

Мета: ознайомити студентів з основними функціями та обов’язками, що виконуються адміністраторами програмних систем; ознайомитись з посадовою інструкцією системного адміністратора.

Література:

1. Елсенпітер Р., Тобі Дж. Велт Адміністрування мереж Microsoft Windows XP Professional , Еком, 2006р.

2. Курячий Г.В. Адміністрування мереж Windows XP Professional ІНТУІТ. Ру 2007

Хід заняття

1. Організаційна частина

а) готовність групи до заняття;

б) психоемоційний настрій;

в) перевірка присутніх;

2. Актуалізація опорних знань студентів:

а) повідомлення теми та мети;

б) повідомлення основних тез теми.

3. Викладення нового матеріалу:

План лекції:

1. Визначення адміністратора ІС

2. Завдання адміністратора ІС

3. Посадові обов’язки адміністратора ІС

4. Узагальнення та систематизація знань.

5. Підведення підсумків заняття.

6. Домашнє завдання: вивчити матеріал лекції.

7. Самостійне вивчення: опрацювати тему „Посадова інструкція системного адміністратора” з Методичного посібника для самостійної роботи або з будь-якого іншого джерела (наприклад, мережі Інтернет).