1, Конфлікт як соц. Явище.

Конфлікти є невід’ємною складовою соц. життя. Існує безліч різноманітних концепцій, що так чи інакше інтерпретують конфлікт. Однак між ними існує спільне – практично всі визнають соц. конфлікт є вирішальним чи одним із найважливіших факторів соц. розвитку. Звернення до соц. конфліктів у історії соц. зв’язано з такими впливовими іменами як Вебер, Тьоніс, Веблен, Зімель,Парк, Бьорджес, які вважали конфлікт соц. формою боротьби за існування, змагання за обмежені соц. блага та пристосування. Власне кажучи концепції соц. конфліктів з’явилися лише у 50-ті роки. Ам соціолог Козер визначає їх як ідеологічне явище, яке відображує намагання і почуття соц. груп чи індивідів у боротьбі за об’єктивні цілі: владу, зміну статусу, перерозподіл доходів, переоцінку цінностей і таке інше.

Отже конфлікт – це крайня межа загострення  суперечностей, зіткнення протилежних інтересів, цілей, позицій,  поглядів опонентів або суб’єктів взаємодії, пов’язане  з відмінностями їхнього становища в суспільстві, реальними чи уявними суперечностями.

Цінність конфліктів полягає в тому, що вони запобігають застою у соц. системах, відкривають канали соц. нововведень.

 

2. Становлення та розвиток соціології конфлікту.

Звернення до соц. конфліктів у історії соц. зв’язано з такими впливовими іменами як Вебер, Тьоніс, Веблен, Зімель,Парк, Бьорджес, які вважали конфлікт соц. формою боротьби за існування, змагання за обмежені соц. блага та пристосування. Власне кажучи концепції соц. конфліктів з’явилися лише у 50-ті роки.

Ам соціолог Козер визначає їх як ідеологічне явище, яке відображує намагання і почуття соц. груп чи індивідів у боротьбі за об’єктивні цілі: владу, зміну статусу, перерозподіл доходів, переоцінку цінностей і таке інше.

Німецький соціолог Р. Дарендорф,  який вніс помітний внесок в теорію соціальних конфліктів, протиставляє її як марксистській теорії класів, так і концепції соціальної згоди Л. Козера. Дарендорф  визначає соціальні конфлікти як результат опору існуючим у будь-якому суспільстві спів відносинам панування та підкорення в їх соціальній ієрархії. Придушення конфлікту, за  Дарендорфом, спричиняє його загострення, а “раціональна регуляція” – “еволюцію яку можливо контролювати”. Причини конфліктів не можна усунути зовсім. Для демократичного суспільства існує можливість узгоджувати їх на рівні конкуренції між індивідами, соціальними групами та класами. Існує також біхевіористський підхід до аналізу соц конфліктів, який пояснює конфлікти соц-псих причинами, які знаходяться у сфері протиборства різноманітних соц груп, які зорієнтовані на несумісні цілі.

Теорія “постінд суспільства” (Д. Белл) ставить акцент на класовій боротьбі, як найбільш гострій формі соц конфлікту, яка ведеться за перерозподіл доходів та інших соц благ. Згода інтерпретується нормальним станом суспільства, конфлікт – тимчасовим.

У цілому для сучасної соц теорії конфлікту характерний розгляд його як неантагоністичного протиріччя, переконання у придатності соціальних систем до їх регуляції. Крім того, раніше конфлікти, які виникали в структурі зв’язків та відносин усередині соц систем, розглядалися лише як негативне явище, а основне завдання полягало в пошуку типових умов, що сприяють виникненню конфлікту, та в способах їх усунення. Сучасні соц підходи грунтуються на тому, що повна відсутність конфлікту всередині соц систем — умова не тільки неможлива, але й небажана.