2. Цілі, структура та завдання Міжнародної організації праці.

Міжнародна організація праці (МОП) була заснована відповідно до Версальського договору в 1919 р. разом з Лігою Націй після закінчення Першої світової війни в ході післявоєнної мирної конфе­ренції, що проходила спочатку в Парижі, а потім у Версалі.

Не­обхідність створення МОП диктувалася насамперед гуманітарними мотивами. Дедалі неприйнятнішими ставали умови праці і життя робітників, вони піддавалися експлуатації, яка шкодила їхньому здоров'ю, сімейному життю, особистим інтересам. Стурбованість цим звучить у преамбулі Статуту МОП, де говориться про „умови праці, що призводять до несправедливості, нестатків і бідності ве­ликої кількості людей”.

Друга причина була політичною. Не сподіваючись на крашу долю, трудящі, кількість яких постійно зростала в результаті розвитку промисловості, могли стати на шлях соціально­го протесту і навіть революції. У преамбулі зазначається, що не­справедливість породжує „таке невдоволення, яке загрожує мирові і злагоді в усьому світі”.

Третя причина була економічною. Зважившись на соціальні поліпшення, будь-яка країна виявилася б у програші стосовно своїх конкурентів внаслідок неминучого зростання собівартості її про­дукції. У преамбулі зазначається, що „ненадання якою-небудь краї­ною людських умов праці трудящим є перешкодою для інших на­родів, що бажають поліпшити становище трудящих у своїх країнах”.

Статут МОП був розроблений у січні-квітні 1919 р. Комісією з праці, що була утворена Паризькою мирною конференцією. Комісія складалася з представників дев'яти країн (Бельгії, Італії, Куби, Польщі, Великобританії, США, Франції, Чехословаччини і Японії) і працювала під головуванням Самузля Гомперса, керівника Аме­риканської федерації праці (АФТ). Згодом була створена організація з унікальним принципом тристороннього представництва — вона об'єднує делегатів урядів, підприємців і трудящих. Статут МОП став частиною XIII Версальської угоди.

МОП акумулює унікальний світовий досвід з проблем соціаль­но-економічного розвитку, проведення структурних реформ, бо­ротьби з безробіттям, рівних можливостей зайнятості, соціального захисту населення, поліпшення умов праці, підвищення рівня за­рплати та життя працівників.

Станом на 2006 рік членами МОП є понад 170 країн (98% населення світу). Україна член МОП з 1954 р.

За Статутом, метою МОП є досягнення визначальної злагоди на основі соціальної справедливості та поліпшення умов праці. Це може бути досягнуто регламентацією робочого часу, встановленням максимальної тривалості робочого дня і робочого тижня, регламен­тацію набору робочої сили внаслідок боротьби з безробіттям, вста­новлення гарантій заробітної плати, яка забезпечувала б задовільні умови життя, та ін.

Функції МОП:

1. Займається розробленням міжнародної політики і програм, спрямованих на поліпшення умов праці та життя працівників, підвищення можливостей зайнятості й підтримку основних прав людини.

2. Приймає міжнародні трудові норми, які є основою для здій­снення цієї політики.

3. Здійснює широку програму міжнародної технічної співпраці для надання допомоги урядам в ефективному проведенні в життя цієї політики.

4. Сприяє загальній та професійній освіті, проводить дослід­ницьку та видавничу роботи, що сприяє виконанню її програм.

Основні принципи (Філадельфійська декларація 1944 року):

1. Праця не є товаром як таким.

2. Свобода слова і свобода об'єднання — необхідні умови пос­тійного прогресу.

3. Бідність у будь-якому місці є загрозою суспільному благоустрою.

4. Принципи рівності, соціальної справедливості.

Є десять програмних завдань МОП:

1. Повна зайнятість і підвищення життєвого рівня працівників.

2. Задоволення роботою.

3. Освіта.

4. Політика в галузі оплати праці.

5. Право на колективні переговори.

6. Соціальне забезпечення.

7. Захист добробуту дітей і матерів.

8. Забезпечення необхідного харчування та житла.

9. Забезпечення рівних можливостей у галузі загальної та про­фесійної освіти.

10. Охорона праці.

Статут МОП виходить з двох принципів — всезагальності та тристороннього представництва. Всезагальність означає насампе­ред можливість вступу до МОП усіх держав, які беруть на себе визна­чені Статутом обов'язки. Цей принцип зобов'язує членів МОП сприя­ти поліпшенню умов праці та життя трудівників усіх країн, надавати їм рівне право користування тими перевагами, які випливають з членства в організації. Принципом тристороннього представництва керується тільки МОП. Кожна група представників може займати самостійну позицію під час вирішення проблем праці.

Структура МОП:

1. Міжнародна конференція праці, в якій беруть участь уСі дер­жави — члени МОП. Вона відбувається щороку в Женеві. Кожна держава представлена двома урядовими делегатами: одним — від підприємців і одним — від працівників. На Конференції розглядаються і приймаються міжнародні норми у трудовій галузі, затвер­джується бюджет МОП та обирається Адміністративна рада.

2. Адміністративна рада — виконавчий орган МОП. Прово­дить свої засідання тричі на рік в Женеві. Рада приймає рішення з політики МОП, визначає її програму та бюджет, які потім подають­ся на Конференцію для затвердження. Рада вибирає також Гене­рального директора МВП. Рада складається з 56 членів: 28 урядових представників, 14 представників підприємців й 14 представників працівників.

3. Міжнародне бюро праці (МБП) є постійним секретаріатом МОП та центром усієї діяльності, яку здійснює Організація під кон­тролем Адміністративної ради й під керівництвом Генерального ди­ректора, що обирається на п'ятирічний строк з можливістю переоб­рання на наступні терміни. МВТ є також центром досліджень і документації, видавництвом, де друкуються результати спеціаль­них досліджень, доповіді й періодична література з широкого кола питань.

4. Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень, ство­рений у 1960 р., є самостійною установою, мета якої — сприяти по­глибленому вивченню й усвідомленню проблем праці та розробляти методи їх вирішення. Інститут здійснює такі програми: праці та економічного розвитку; праці та нової системи організації вироб­ництва; соціальної злагоди і тристоронності.

5. Міжнародний навчальний центр в Туріні (Італія) — найбіль­ший навчальний заклад системи ООН. Діяльність Центру присвяче­на виключно розвиткові людських ресурсів і виходить з принципу, за яким внесок у закріплення людського потенціалу є найефек­тивнішим засобом досягнення соціального прогресу та зміцнення держав, що розвиваються.