4. Приховані методи протекціонізму

Заходи так званого прихованого, або непрямого, протекціонізму, що відіграють помітну роль у торгово-політичній боротьбі, зовні не виявляються, а діють потай, замасковано.

Приховані методи торгової політики – це різні торгові бар’єри, які створюють додаткові проблеми імпортерам (експортерам) при виході на нові товарні ринки. Найпоширеніші з них

• Технічні бар’єри

• Внутрішні податки і збори

• Політика державних закупок

• Вимоги щодо вмісту місцевих компонентів

Технічні бар'єри. Це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають в зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркування та інших вимог. Перевірка відповідності ввезеного в країну товару всім цим вимогам обумовлюється об'єктивними вимогами виробництва і споживання продукції

Такі обмеження зовнішньоторговельного обороту можуть діяти як на кордоні, так і всередині країни призначення товару. Вони або взагалі перекривають шлях іноземному товару на внутрішній ринок країни, або значно підвищують його ціну через те, що товар потребує істотної переробки або доробки.

На відміну від інших засобів зовнішньоторговельної політики ця група бар’єрів виникла переважно не як її інструмент, а як об’єктивна необхідність, зумовлена потребами масового виробництва, міркуваннями безпеки або охорони здоров’я. Але через інтернаціоналізацію господарського життя ці норми об’єктивно перетворюються на важливий інструмент зовнішньоторговельної політики, наповнюються явним протекціоністським змістом. Останнім часом наочно виявляється тенденція до цілеспрямованої розробки стандартів і норм з тим, щоб якнайбільше захистити інтереси національних виробників.

За підрахунками, що характеризують структуру застосовуваних технічних бар’єрів, найпоширенішою їх групою є

1. стандарти й вимоги безпеки.

2. вимоги до упаковки і маркування товарів,

3. Дотримання санітарно-гігієнічних, екологічних та інших норм

4. Обов’язкове отримання сертифікатів якості імпортної продукції

5. перешкоди через відмінності у вимогах до товаросупровідних документів.

Останнім часом особливого значення набувають заходи з охорони навколишнього середовища. Їх можна поділити на дві групи:

1) будівництво очисних споруд, створення нових матеріалів і джерел енергії, розробка нових технологій виробництва;

2) законодавче регулювання, обмеження і заборона виробничих процесів, виготовлення промислових виробів і товарів, що спричинюють забруднення навколишнього середовища.

Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей (Зовнішньоторговельне діловодство)

У сучасній зовнішній торгівлі застосовується понад 600 типів різних документів. Це товаровиробничі, транспортні й платіжні документи, що характеризують товар, містять дані про його походження, ціну, якість, кількість тощо. Сучасне діловодство обслуговує зовнішню торгівлю, і без нього вона не може існувати.

Вимоги до документів, які супроводжують експортний товар, у багатьох країнах створюють протекціоністський бар’єр на шляху експорту товарів. Протекціоністський характер діловиробничої практики полягає у

• відсутності єдиних вимог до товаросупровідної документації, а також у тому, що в документах іноді є питання, що містять комерційну таємницю;

• збільшенні грошових витрат (3–5 % ціни експортованого товару) експортера на здійснення торгової операції внаслідок підготовки додаткової кількості документів, що рівноцінно відповідному збільшенню суми митного збору;

• значення мають так звані консульські формальності. В окремих країнах імпорт пов’язаний з необхідністю підтвердження певних відомостей про товар наданням консульської фактури, що потребує додаткового часу і додаткових витрат.

Вимоги, пов’язані з оформленням різної митної документації, ускладнюють процедуру пропуску товару через кордон, затримують проходження вантажу, а через це підвищується вартість зовнішньоторговельних операцій. Шлях скорочення витрат — використання загальноприйнятих міжнародних стандартів, передусім розроблених Міжнародною організацією стандартів. Крім того, потрібно пристосуватися до правил, що склалися у країні-імпортері.

Останніми роками було здійснено певні кроки щодо уніфікації товаровиробничих документів. Зокрема, такий єдиний пакет розроблений ЄС. Він включає сертифікат про походження товару, свідчення про преференції, декларацію і повідомлення про імпорт, повідомлення про відправлення і відвантажувальну накладну, а також інструкції для заповнення цих документів.