3. Провідні концепції країнознавства

№ п/п	Концепції	Критерії їх виділення	Провідні методи синтезу
1.	Районна школа М.М. Баранського	Форма організації  знань про країну на основі переходу від реґіоналізму галузей до реґіоналізму територіальних комплексів	Синтетичне картографування, порівняння "від місця до місця", систематизація, генералізація, районування
2.	Проблемне країнознавство (В.М. Гохман, Я.Г. Машбиц)	Ключові проблеми  розвитку окремих країн та груп країн	Побудова комплексних характеристик навколо ключових проблем
3.	Синтез країнознавства з геоглобалістикою (С.Б. Лавров, Г.В. Сдасюк)	Реґіоналізація  глобальних проектів і моделей, дослідження дії глобальних процесів на країну	Міждисциплінарні дослідження, порівняльні міждержавні дослідження
4.	Середовище  суспільного розвитку як предмет країнознавства (В.О. Анучін)	Подолання дуалізму країнознавства (поділу на фізико - та суспільно-географічне)	Дослідження результатів взаємодії природи і суспільства
5.	Країновлаштування: ландшафтний підхід (А.Б. Басалікас, Г. Ріхтер, О.Г. Топчієв)	Оптимізація  господарського освоєння території (ландшафтів)	Геосистемна організація, генералізація, метод картоїдів
6.	Гуманітарно- образне країнознавство (Р. Міншул, Дж. Паттерсонс, І-Фу Туан)	Створення образів  територій (країн)	Емоційно-художні форми пізнання

2. Природно-рекреаційні ресурси Єгипту

1.1 Єгипет - найбільша країна Арабського Сходу, один з центрів його політичного і культурного життя, «туристична Мекка» світу. Єгипет - країна з багатою п'ятитисячелітньою історією. Третя частина найбільших історичних пам'яток знаходяться тут: грандіозні піраміди і могутні фараони, величний Ніл і мовчазний Сфінкс, чудова Клеопатра і могутня цариця Хатчепсут, красуня Нефертіті та багато іншого. Символом Єгипту є піраміди, їх у країні близько сотні: великі, маленькі, ступінчасті, схожі на купу каміння. Найвідоміші знаходяться на плато Гіза. Однак, крім самих древніх таємниць історії, Єгипет поєднує в собі всі достоїнства сучасної арабської держави з розвиненою туристичною інфраструктурою і готельним сервісом та багатющими, багатовіковими традиціями.

Саме це і приваблює туристів. Через такий величезний інтерес в Єгипті і з'явилися цілі курортні міста і зони відпочинку, де кожен відпочивальник може відчути себе так, наче він поринув у східну казку.

Крім гарної засмаги і захоплюючих екскурсій, тури в Єгипет принесуть із собою незабутні враження від екзотичних таємниць Сходу. Особлива цінність і гордість єгиптян - Червоне море. Воістину, унікальне місце для дайвінгу. Професіонали і любителі цього екзотичного відпочинку з усіх країн щоліта прагнуть до Єгипту.

1.2 Природні рекреаційні ресурси – це об’єкти і явища природного походження, що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку, впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг [

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних, соціаль­но-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності [3, с. 86]. Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти.

1.3 Природні ресурси, як і географічні, завжди були основою розвитку туризму. Природні ресурси виконують численні функції; однією з найважливіших є можливість їхнього використання як засобу відновлення фізичних і духовних сил людини. Природні туристичні ресурси варто розглядати як ресурси, що активно використовуються для збереження чи підтримки здоров'я індивідуума. До них можна віднести як окремі компоненти природи, так і весь природний комплекс.

Усі природні ресурси оцінюють залежно від їх рекреаційного або туристичного потенціалу. Однак ступінь використання природних ресурсів може бути різним і залежить переважно від спеціалізації регіону.

При класифікації природних ресурсів доцільно враховувати як їх природне походження, так і економічне значення для туризму.

Виокремлюють такі групи природних ресурсів.

• За походженням:

— фізичні, до яких належать компоненти неживої природи (геологічні, кліматичні, гідрологічні, термальні ресурси);

— біологічні — жива природа (ґрунтові ресурси, флора, фауна);

— енергоінформаційні — специфічні поля ноосферної природи, що служать факторами привабливості (наприклад, місцевість чи ландшафт). Цей тип ресурсів є базою для розвитку таких видів туризму, як культурний, сенсетивний і релігійний.

• За видами рекреаційного використання:

— мінеральні води;

— грязі;

— ванни;

— солярії;

— ліси.

Варто розрізняти природні ресурси за характером залучення в туристичну діяльність:

• природні ресурси, які можуть сприйматися зором, наприклад, пейзажі, захід чи схід сонця, мальовничий ландшафт. У цьому разі можна говорити про екологічний туризм, тому що туристично-рекреаційна діяльність на них негативно не впливає;

• природні ресурси, які використовуються без їх прямого споживання. Наприклад, лісові масиви деградують від постійного відвідування туристами; від тісняви на традиційних приморських курортах, наприклад* в Італії, погіршується склад води і забруднюється узбережжя. Розвиток автотуризму в Німеччині спричинив будівництво автомобільних доріг, а це призвело до скорочення лісових площ. Безконтрольний наплив туристів може порушити екологічний баланс усередині екосистеми країни. Сумним прикладом є острів Таїті, кількість відвідувачів якого зросла з 10 тис. осіб на рік на початку 60-х років XX ст. до 18 тис. осіб на рік на сьогодні;

• природні ресурси, які безпосередньо використовуються у туристичній діяльності. Нераціональне використання може призвести до практично повного їх виснаження і навіть зникнення.

Однією з особливостей природних туристичних ресурсів є те, що вони здебільшого не відновлюються в міру споживання. Останніми роками провадяться дослідження впливу туризму на природні екосистеми, що описуються в термінах ризику і небезпеки. Наприклад, нові дороги сприяють розвитку автомобільного туризму, але водночас спричиняють зменшення площі лісів, необдумане будівництво готелів спричиняє порушення складу ґрунтів.

З природних рекреаційних ресурсів можна виокремити бальнеологічні, фітолікувальні, ландшафтні, кліматичні, пляжні ресурси та спелеоресурси.

• Бальнеологічні ресурси — природні лікувальні речовини, що використовуються для немедикаментозного лікування на курортах і в позакурорт-них умовах. Ці ресурси беруть участь в основному процесі суспільного виробництва — неперервному відтворенні фізичних сил і розумових здібностей людини, психічного тонусу, відновленні та підвищенні кваліфікації працівників, зростанні їхнього загальноосвітнього та фахового рівнів.

До бальнеологічних ресурсів належать лікувальні мінеральні води та пелоїди (грязі). Основними природними лікувальними ресурсами є ті, що безпосередньо використовуються у бальнеолікуванні, визначають його санаторно-курортну спеціалізацію і профілізацію: питні та купальні води, лікувальні грязі та озокерит. До них належать також лікувальний клімат, різноманітні природні водойми та мальовничі ландшафти, які сприяють оздоровленню та гартуванню тих, хто одужує після хвороби.

Природні мінеральні води поділяють на вісім основних бальнеологічних груп: мінеральні води без специфічних компонентів і властивостей, вуглекислі, сірководневі, залізисті й миш'якові, йодобромні, радонові, бор вмісні та слабо мінералізовані з високим вмістом органічних речовин.

Бальнеологічні курорти — це екологічно найчистіші природні екосистеми, гармонізовані із соціальними потребами людини на основі досягнень науки і техніки. Без такої гармонії неможливі ні використання лікувального ефекту цих територій, ні їх збалансований розвиток у майбутньому.

• Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їхніми водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

• Кліматичні ресурси — важлива складова розвитку рекреаційного господарства, вони визначають загальну комфортність території для лікування та відпочинку. Кліматичні умови певних регіонів протипоказані для відвідування рекреантами з деякими захворюваннями, наприклад бронхіальною астмою, зате в інших кліматичних умовах такі хворі почуватимуться добре.

• Пляжні ресурси становлять вагому частку всіх рекреаційних ресурсів. Понад 55 % рекреантів світу так чи інакше пов'язують свій відпочинок і оздоровлення з перебуванням біля води (приаквальні курорти, будинки відпочинку, круїзи тощо), де на людський організм діє комплекс оздоровлювальних чинників, пов'язаних зі стихією моря. Найпривабливішими та найпопулярнішими світовими пляжними місцевостями є Лазурне узбережжя Франції — від Тулона до Монако. Його протяжність — 230 км, а ширина — близько 20 км. Останніми десятиріччями все популярнішими стають прибережні території Півдня Італії, Півдня і Сходу Іспанії, Сардинія, Балеарські й Канарські острови, Мальта, узбережжя Адріатики (Хорватія). Не втратили своєї привабливості причорноморські береги Болгарії (Золоті Піски), Румунії, Південного берега Криму. Серед інших регіонів світу найпопулярнішими зонами відпочинку є узбережжя морів і океанів, що омивають береги США, Мексики, Гавайські, Багамські, Бермудські острови, а також курортні місцевості Марокко, Тунісу, Єгипту, Ізраїлю, Туреччини, Таїланду, Індії, Китаю, Японії, Бразилії.

Природні ресурси Єгипту: нафта, природний газ, залізна руда, фосфати, марганець, вапняк, гіпс, тальк, азбест, свинець, цинк.

• Нафта і газ

Єгипет має значні запаси вуглеводневої сировини. Нафтові родовища приурочені головним чином до рифтових западин Червоного моря і Суецької затоки та північної околиці Лівійської пустелі (западини Каттара і Сіва і інші північно-західні райони). У межах деяких нафтоносних горизонтів, а також в дельтовій області розвідані родовища природного газу. У нафтогазоносному бас. Суецької зат. виявлено понад 50 нафтових і газових родовищ. Загальні запаси нафти – 510 млн т (1998), природного газу – бл. 814 млрд м³ (1998). Найбільші родовища нафти – Ель-Білаїм, Рамадан, Джулай, Ель-Морган. Нафти важкі (920 кг/м³) високосірчисті (3,3-4,6%), середні (850 кг/м³, вміст сірки 1,3-1,7%). У 2000-2001 рр. зроблено серію газових відкриттів в дельті Нілу. Компанія BG International на дільниці Уест-Дельта-Діп-Марін отримала притоки газу в 1.2 млн м³/добу, у вкв. Файоум (Fayoum)-L-1x, за 35 км від берега на глибині моря 400 м, з двох продуктивних горизонтів отримано 0.8 млн м³/добу газу. Запаси родовища, за оцінкою компанії, можуть досягати 17 млрд м³. За даними загальні видобувні запаси нафти в Є. станом на 2001 складають 3.75 млрд барелів (за більш оптимістичними оцінками – до 10 млрд бар.).

Ресурси і резерви природного газу оцінені в 1999 складають 1 100-1 700 млрд м. куб.

• Вугілля

Поклади кам'яного вугілля зосереджені в Файюмській западині і на півночі Синайського п-ова. Запаси бурого і кам'яного вугілля в країні невеликі – до 190 млн т. Вугленосні відклади юри і карбону. Найбільші родовища вугілля – Магара, Аюн-Муса, Ваді-Тора. Потужність пром. пластів 0,2-1,87 м. Вміст сірки 2,7-3,6%, вихід летких 23,5-59%, золи 4,4-26,3%, теплота згорання вугілля 14,7-30,48 МДж/кг.

• Руди

Основним рудоносним районом країни є гори Етбай (родовища урану, титану, міді, олова, золота, молібдену, ніобію, вольфраму).

Родовища залізних руд зосереджені в Бахарійському (запаси понад 417 млн т), Кусейрському (80 млн т) і в Асуанському районі (150 млн т). Осадові руди приурочені до еоцен-олігоценових і верхньокрейдових відкладів, метаморфогенні – до докембрійських порід (Ель-Кусейр). Поклади придатні для відкритої розробки.

Родовища марганцевих і залізо-марганцевих руд виявлені на Синайському п-ові і узбережжі Червоного м. в районі Халаїб. Руди метасоматичні і жильного типу. Найбільше родов. Умм-Бугма. Вміст Mn в рудах змінюється від 6 до 57%, Fe – 16-69%. Загальні запаси родов. 20 млн т.

Родовища титанових руд осадові і магматогенні, загальні запаси – 106 млн т. Запаси уранових руд на середину 1990-х рр. складали бл. 425 тис.т. Ресурси власне урану на 1998 р. – 15 тис. т. Платиноїди. Прогнозні ресурси МГП Єгипту незначні і складають до 300 т (~ 0,6% світових).

• Алюміній.  Основне джерело алюмінієвої сировини в країні – нефелінові сієніти (родовище Абу-Хурук в Аравійській пустелі).

• Інші металічні корисні копалини. Загальні запаси руд інших к.к такі: вольфрамових – бл. 25 тис.т., золотоносних – 30-45 т, ресурси – до 450 т (в перерахунку на метал), молібденових – 32 тис.т. (метал), ніобієвих – 150 тис.т. (оскид), олов’яних – понад 50 тис.т. (метал), свинцевих – 50 тис.т. (метал), стронцієвих – 1,7 млн т. (оскид), танталових – 43 тис.т.(оксид), цинкових – 860 тис.т. (метал).

• Фосфорити

Єгипет багатий на фосфорити. Запаси P2O5 в Єгипті – 5.2% від світових. Виділяються три фосфоритоносні райони: Червоного моря, Нільський оазис Харга. Загальні запаси фосфоритів в 1990 х рр. оцінені в 3,1 млрд т., вміст Р₂О₅ в рудах 21,5-34%.

Будівельні матеріали У Єгипті зосереджені істотні запаси цементної сировини (вапняки, глини, мергелі). Багаті родов. вапняків знаходяться в долині Нілу, Олександрії і Суецького каналу, Синайського п-ова. Загальні запаси вапняків Є. На середину 1990-х рр. складають бл. 17 млрд т. Всесвітньою популярністю користуються асуанські граніти і інші будівельні матеріали.

• Інші корисні копалини. До дельти Нілу приурочені родовища кухонної і кам'яної солі, соди, гіпсу, титану і інших корисних копалин. У надрах Єгипту є промислові запаси азбесту, бариту, тальку, плавикового шпату.