§ 6. Становлення елементів соціологічного знання (н. Макіавеллі, ж. Боден, г. Гроцій)

Ідеали гуманістів не узгоджувалися з реальною практи­кою феодалізму і з тенденціями, що виникали у зв'язку з розвитком буржуазних відносин — первинним накопиченням капіталу, власності, розвитком егоїстичних інтересів, які так часто підкреслюються в дослідженнях учених цих часів.

Суперечності між інтересами виникаючого «третього ста­ну» й існуючою реальністю феодального суспільства зумо­вили переміщення досліджень з проблем особистості до проблем суспільства, держави, політики і права, бо саме в них були сконцентровані головні інтереси молодої буржуа­зії. Особистість почала розглядатися в більш загальному контексті, як елемент, частина цілого, а проблеми індивіду­альної свободи — через свободи суспільства. У зв'язку з цим

81

постають питання про розвиток суспільства, його механізми, рушійні сили та закономірності.

У науці поряд з традиційними проблемами буття по­ступово формуються концепції соціальної філософії, дер­жавного і приватного права, переглядаються релігійні докт­рини походження суспільства та людини. Така переорієнта­ція зумовлювалася потребами молодої буржуазії в своїй ідеології і державності для захисту власних інтересів. Ці проблеми чітко ставляться в творчості видатних ідеологів нового класу — Н. Макіавеллі, Ж- Бодена та Г. Гроція.

Нікколо ді Бернардо Макіавеллі (1469—1527) — іта­лійський політичний діяч, письменник, мислитель. Він від­кидає релігійне тлумачення історії і стверджує, що держава створена людьми, а не Богом. Людська історія породжує­ться людськими пристрастями, егоїзмом та матеріальними інтересами, які є спонукальними мотивами людської діяль­ності. Людиною керує почуття самозбереження й особистий інтерес. Після необхідності захистити себе від загибелі лю­дей найбільше побуджують до помсти спроби посягань на їх майно і честь. І тому навіть правителі мають утримува­тися від таких акцій, бо люди скоріше забудуть смерть власного батька, ніж втрату спадщини чи позбавлення, майна.

Природна^сутність людини в своїй основі незмінна, нею є егоїзм, що уособлюється в самозбереженні й особистому інтересі. Макіавеллі припускав, що ці риси людської натури формуються під впливом клімату.

Оскільки інтереси людей стикаються між собою, що несе загрозу життю, породжує насильство, то держава потрібна як знаряддя для приборкання егоїзму і встановлення за­гального порядку. Держава — це вище породження людсь­кого розуму заради загального блага. Ідеальним типом дер­жави Макіавеллі вважав республіканську форму правління, зразком якої була для нього Римська республіка. Про це він пише у праці «Роздуми на І декаду Тіта Лівія».

В історію політики Макіавеллі ввійшов як ідеолог під­ступності та політичної безпринципності, а терміном «ма­кіавеллізм» почали називати політичні дії, скеровані на до­сягнення мети будь-якими засобами, навіть аморальними. Проте таке звинувачення несправедливе.

Макіавеллі — ідеолог раннього періоду розвитку капіта­лізму. Він жив у політично роздробленій Італії і прекрасно розумів необхідність централізованої єдиної країни. В своїх працях Макіавеллі аналізував багатовікову історію Італії з давніх-давен до сучасного йому стану державності і по­казав, яку зловісну роль відіграла католицька церква з її

82

претензіями на поєднання світської і релігійної влади. Тому відродження Італії як єдиної централізованої держави -Ма-кіавеллі пов'язує лише з принципом реалізації одноособової влади, котра за тогочасних умов була єдиною можливістю об'єднати країну. Для того щоб створити демократичну рес­публіку, яка засновується на громадському обов'язку та доброчинності, в Італії немає відповідних умов. Програму створення централізованої держави Макіавеллі викладає в своїй знаменитій праці «Князь».

Монарх може використовувати всі принципи для реалі­зації політичної мети — зміцнення державності. Це мають бути моральні засоби, зазначає Макіавеллі, та якщо вони не досягають мети, тоді правитель може використовувати все, що сприятиме могутності та благу держави. Монарх у таких випадках має поєднувати в собі мужність лева і хитрість лиса.

Такі були політичні реалії часів Макіавеллі. До того ж ще з античності існувала традиція протиставлення політи­ки й моралі. В радянській літературі в свій час особливо часто підкреслювали «аморалізм і віроломство» макіавел­лівського розуміння політики у зв'язку з відривом її від моралі, хоча в цьому теж містилася доля «макіавеллізму». Адже відома заява В. І. Леніна, що «моралі в політиці нема, а є лише доцільність». А це вже ширше від «макіавелліз­му», який все ж не відгороджувався від моралі в політиці.

Французький політичний діяч, юрист, соціолог Жан Бо-ден (1530—1596) аналізує розвиток суспільства як посту­пальний процес на відміну від природних процесів, для яких характерний кругообіг.

У праці «Метод легкого вивчення історії» Ж. Боден роз­глядає географічне середовище як фактор суспільного жит­тя. На його думку, клімат, родючість грунтів, рельєф та інше зумовлюють особливості людського життя, їхні психо­логічні та інтелектуальні якості. Населення Землі від пів­ночі до півдня проживає в трьох географічних поясах: жар­кому, помірному, холодному (Африка, Європа і північні на­роди, які він ототожнює із скіфами).

У зв'язку із «законом протилежностей», у тому числі «протилежністю властивостей тіла і духу», фізичні умови іс­нування зумовлюють особливості тілесного і духовного скла­ду людей: хто міцніший духом, той слабший фізично. З цьо­го постулату Ж- Боден робить висновки про те, що дух настільки притаманний жителям півдня, наскільки тіло — жителям півночі.

Ж- Боден — прихильник «золотої середини»: він вважає, що крайнощі кліматичних умов півночі та півдня врівно-

83

важуе зона помірного клімату, яка відповідає психологіч­ним особливостям цих народів та формам їх діяльності. Жителі півночі — фізично міцні, жорстокі, марнотратні, бід­ні на розум, здебільшого займаються ремеслом, тоді як народи півдня — малорослі, фізично слабкі, духовні, умо-споглядальні, хитрі, замкнуті, скупі чи бережливі тощо. Для населення помірної кліматичної зони (Греція, Італія, Фран­ція, Верхня Німеччина) притаманні такі риси, як фізична сила, хоробрість, розсудливість та поміркованість, мудрість, простота в стосунках, любов до спілкування та ін. Упер­тості жителя півдня відповідає легковажність «скіфа», тоді як жителям середнього поясу притаманна твердість.

Цими факторами Боден пояснює розвиток наук у півден­них народів, ремесла у скіфів, державності, права, торгівлі, господарства у жителів помірного клімату, що виділяються різноманітними здібностями. Це вони дали світові знамени­тих воєначальників, ораторів, правознавців, акторів, пись­менників і т. д.

Розвиток суспільства залежить від впливу природного середовища, яке зумовлює розвиток кровногосподарчих сі-мей-союзів, з яких виростає держава. Найкращою формою державного правління Боден вважав монархію, обмежену законами. Якщо ж правитель діє поза законами, то він пе­ретворюється в тирана, і народ має право вбити його.

В соціологічному відношенні творчість Ж. Бодена ціка­ва тим, що він започатковує становлення географічного напряму в соціології.

Проблеми держави стають все актуальнішими у зв'язку з початком буржуазних революцій у Західній Європі.

Гуго де Грот Гроцій (1583—1645) —голландський полі­тик, юрист. У праці «Про право війни та миру» (1625) вперше викладає ідеї «природного права» та «суспільного договору», які стали ідеологічним обгрунтуванням права народу на революцію. Його робота написана під безпосеред­нім впливом Нідерландської буржуазної революції і бороть­би народу за національну й політичну незалежність від фео­дальної Іспанії.

Г. Гроцій вважає, що на первісному етапі історії люди були рівними у виробництві та споживанні, мали спільну власність. Але поступово принципи справедливості поруши­лися, з'явилися ворожнеча і ненависть, почалися війни, пер­вісна комуністична община розпалася на поосібне існуван­ня людей.

Проте в природі людини, на відміну від тварини, закла­дена потреба в спілкуванні, мирних взаємовідносинах із собі подібними, Для подолання ізольованості, ворожнечі

84

люди склали суспільний договір і створили державу. Лю­дина від природи має право на незалежність і рівність. Держава, свідомо створена людьми, має забезпечити їм умови миру і злагоди у відповідності з «природним правом». На основі останнього держава забезпечує дію «людського права» — захист власності, покарання за злочини, дотри­мування угод між суб'єктами права і т. д.

Нікколо Макіавеллі, Жан Боден, Гуго Гроцій, Томас Мор, Томмазо Кампанелла та інші мислителі завершують епоху пізнього феодалізму в розвитку соціального знання, і кожен по-.своєму орієнтує його у майбутнє.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає своєрідність процесу переходу від рабовласни­цькою до феодального суспільства і яким чином це вплинуло на змі­ну світоглядної парадигми?

2. Чим пояснити занепад у розвитку науки та культури з перехо­дом суспільства від античності до'середньовіччя?

3. Охарактеризуйте позитивні та негативні сторони теософської ■філософії історії Августина і розкрийте її зміст.

4. Хто такі гуманісти епохи Ренесансу і в чому полягає заслуга найбільш відомих їх представників у розвитку соціального знання та ро­зумінні суспільства, людини?

5. Розкрийте наукове значення аналізу «Костянтинового дару» для розвитку соціального пізнання та критичного ставлення до історичних джерел інформації.

6. Зробіть порівняльний аналіз соціальних утопій Т. Мора та Т. Кампанелли і розкрийте, що спільного та відмінного є між ними.

7. У чому полягає принципова відмінність між поглядами італій­ських гуманістів Відродження й авторами соціальних утопій у розумінні людини, її свободи, прав та обов'язків?

8. Які ви знаєте емпіричні соціальні обслідування в епоху середніх віків у Західній Європі, на Русі та Україні? Розкрийте причини їх про­ведення.

9. Розкрийте особливості поглядів Н. Макіавеллі на історію, люди­ну та державу. Що таке «макіавеллізм» у політиці?

10. У чому полягає специфіка поглядів Жана Бодена на меха­нізми суспільного розвитку?

11. Розкрийте зміст і значення вчення Гуго Гроція про «природне право» та «суспільний договір».

ГЛАВА З

СОЦІАЛЬНІ ЗНАЧЕННЯ І ДОСЛІДЖЕННЯ НОВОГО ЧАСУ (XVII — ПОЧАТОК XIX ст.)