§ 2. Розвиток масових соціальних обслідувань. «Моральна статистика» і «соціальна гігієна»

Після виходу в світ праці Кетлє в країнах Західної Єв­ропи розпочинається масове дослідження явищ злочинності, умов життя бідних верств населення, освіти, культури і т. д. Цей напрям соціальних досліджень і обслідувань одержує назву «моральної статистики». У Бельгії ці дослідження започатковують Кетлє та Е. Дюкпетьо, у Франції — А. Геррі.

Французький правознавець Андре Геррі активно дослід­жував проблеми злочинності. В одній із перших праць — «Порівняльна статистика освіти і числа злочинів в різних округах» (1829)—він звернув увагу на те, що прямого зв'язку між рівнем освіти та злочинністю немає. У праці «Досвід моральної статистики Франції» Геррі аналізує дві групи злочинів — злочини проти особистості та проти влас­ності і розкриває їх залежність від місця здійснення, пори року, на які випадає пік злочинності, розглядає фактори впливу віку, статі, освіти на здійснення злочинів та ін.

Ге^ррі відзначає ряд тенденцій, які визнає і сучасна кри­мінологія: найвища доля злочинності припадає на великі міста і багаті департаменти Франції. Він показує, що зло­чинність досить стабільна в тих самих регіонах о тій же порі року. Зіставлення даних свідчить, що їх відхилення за кіль­ка років складає дуже незначний процент (1—2). Така ж тенденція зберігається в поділі злочинців за статтю: з року в рік, зазначає Геррі, близько 80 % злочинців становлять чоловіки і майже 20 % — жінки. Тенденція абсолютної пе­реваги кількості злочинів, що здійснюються представниками чоловічої статі, є всезагальною. Так, за даними судимості, співвідношення чоловіків і жінок у колишньому СРСР у 1965 р. становило 6 : 1, а в 1967 р.— 8 : 1. На основі уза­гальнення емпіричних даних стає можливою типологізація та класифікація злочинності, глибше знання її структури, Динаміки, причин і умов її існування, методів упередження та боротьби з нею. Створюються нові умови для розвитку кримінології.

247

Подібна ситуація складається в демографії та статисти­ці, де численні емпіричні обслідування та дослідження сприяли поглибленню їх теоретичного базису. Дослідження А. Кетлє підняли статистику та демографію на вищий рі­вень, відкрили нові можливості для розвитку їх ушир та вглиб, що особливо було характерно для статистики.

Тривали і вдосконалювалися традиції та досвід соціаль­них емпіричних обслідувань в Англії.

Ще в 1787. р. Девід Девіс використав анкету для вивчен­ня сімейного бюджету англійських робітників, матеріали якої зібрані в праці «Дослідження сімейного бюджету тру­дящих класів Англії». Фредерік Мортон Іден після прове­дення опитувань, які тривали більше року, в 1797 р. опублі­кував звіт про становище бідноти в Англії. Понад третину століття, починаючи з 1791 р. видавалася монументальна праця Джона Сінклера «Статистичний опис Шотландії»,, яку дослідник писав на основі тривалих масових обсліду­вань сільських районів країни. Анкета містила понад 100 запитань, котрі дещо нагадують анкети Татищева й Ломо-носова про природні, історичні, економічні та інші факти, але, на відміну від них, анкета Сінклера містила переважну більшість демографічних запитань про вік, стать, види за­нять, інформацію про смертність населення, безробіття, ре­місниче виробництво, сільськогосподарську діяльність та ін.

Досвід дослідження Д. Сінклера був використаний у ря­ді країн Європи при проведенні загальних і спеціалізованих переписів та обслідувань.

У цей період відбувається спеціалізація досліджень на сфери «моральної статистики», що займалася проблемами освіти, моралі, злочинності, та «соціальної гігієни (саніта­рії)», що поставила в центрі питання соціального здоров'я, медичного обслуговування, вивчення умов проживання та існування різних верств населення, особливо _знедолених.

В Англії особливо популярними стають емпіричні обслі­дування становища робітників та люмпенізованих верств міського населення — бідноти, бродяг, безпритульних тощо. За результатами цих обслідувань вивчалися побутові умо­ви — житло, харчування, матеріальне становище, стан се­редовища проживання, здоров'я, смертність і ін.

Проблемами соціальної гігієни займалися Е. Чадуік (Англія), Л. Віллерме, А. Паран-Дюшатле (Франція), Р. Вірхов (Німеччина) та ін.

«Моральна статистика» та «соціальна гігієна» відіграли певну роль у пробудженні інтересу громадської думки до становища широких мас у суспільстві, а пізніше вони сти­мулювали розвиток філантропії, допомоги найзлиденнішим

248

верствам населення. «Соціальна гігієна» стимулювала роз­виток медично^ статистичної гігієни.

З цими дослідженнями пов'язано використання і вдоско­налення методів і техніки збирання масового £мпіричного матеріалу — спостереження, інтерв'ю, анкетних опитувань.

Лікар, член статистичного товариства і секретар Манче­стерської ради з охорони здоров'я Джейм Кей-Шаттлуорт на основі спостережень видав працю «Моральні і фізичні умови життя текстильних робітників Манчестера» (1832). За допомогою анкетних опитувань він зібрав матеріал про стан житла мешканців будинків, їхні професії, стан здоров'я тощо. Ця праця стала своєрідним зразком і моделлю для численних обслідувань такого роду та на тривалий час виз­начила напрям емпіричних досліджень. Відлуння цього впливу відчутне і в праці Ф. Енгельса «Становище робіт­ничого класу в Англії».

У соціальних обслідуваннях в Англії XIX ст., зокрема в «соціальній гігієні», криються зародки майбутньої урба­ністичної соціології — соціології міста. Особливо великий внесок у цю справу пов'язаний з діяльністю англійського реформатора та підприємця ліберального напряму, члена статистичного товариства Англії Чарлза Бута (1840—1916), автора відомої праці «Життя і праця людей у Лондоні». Здебільшого він досліджує соціальні проблеми міста. Про­аналізувавши матеріали переписів населення Англії за 80 років (з 1801 по 1881 р.), Бут виявив різку зміну в со­ціальній структурі Англії: внаслідок розвитку промисло­вості кількість робітників по відношенню до селян зросла вдвічі з 1851 по 1881 р.

Бажання бачити «істинну картину» і збирати факти «та­кими, якими вони є», зумовило використання Бутом багато­манітної техніки збирання емпіричного матеріалу для ха­рактеристики того самого об'єкта, наприклад сім'ї. З цією метою він одночасно використовує для вивчення об'єкта спостереження матеріали перепису 1881 р., матеріали по­ліції, бесіди з 250 шкільними інспекторами про сім'ї дітей шкільного віку, що проживали на 34 000 вулиць Лондона, матеріали особистих спостережень.

Ч. Бут — один з перших соціологів, що використав тех­ніку включеного спостереження; він сам певний час жив у сім'ях робітників.

Такі дані багаторічних систематичних і різноманітних обслідувань умов життя жителів великого міста давали досить повний різнобічний матеріал для характеристики со­ціальної структури міста, стану економічного і соціального життя населення, допомагали виділяти типологічні соціаль-

249

ні групи, аналізувати демографічні процеси народжуваності, смертності залежно від різноманітних чинників. Бут визна­чав одиниці спостереження також у залежності від пробле­ми і мети дослідження. Ними могли бути сім'я, глава сім'ї чи інші особи — носії інформації з досліджуваного питання.

Цей дослідник уперше використав кольорові карти для відображення конкретних явищ і процесів у різних районах Лондона, що давало можливість наочного сприйняття масштабів явища (рівень бідності, етнічний поділ населен­ня і т. д.):

Нг^основі поділу населення залежно від умов його існу­вання (район проживання, прибуток, тип житла, кількість кімнат, наявність слуг) Бут виділив три суспільні класи — «вищий», «середній» та «нижчий», причому за критерій він брав кількість кімнат і наявність слуг, решта ознак розгля­далась як похідна. Через декілька десятків років класифі­кація класів стала широко використовуватися в західній со­ціології без посилань на її основоположника. В досліджен­нях Ч. Бута було чимало матеріалу, неприйнятного панів­ними класами. Вони були досить серйозними для спросту­вання, тому, можливо, в історії суспільствознавства його дослідження не дістали об'єктивної оцінки, їх соціальний та науковий резонанс був приглушений.

^ дослідженнях Бута брала участь Беатріса Вебб (1858— 1943), відома діячка соціалістичного руху, яка використо­вувала методику колективного інтерв'ю.

Відоме дослідження послідовника Бута — Бенджаміна Сібома Раунтрі, яке він провів у кінці 90-х років в м. Нор­ку серед робітників. На основі цього дослідження він напи­сав працю «Бідність: дослідження міського життя» (1901), де показав, що частина робітників одержує платню, яка є нижчою за мінімум, необхідний для фізичного існування людини.