3) Поняття цілей та значення цілевизначення для підприємства

У стратегічному плануванні важливу роль відіграють цілі підприємства (організації, фірми, компанії), які є критерієм оцінювання досягнутих результатів, ухвалення рішень про доцільність чи необхідність конкретних змін щодо внутрішньої політики підприємства і його поведінки на ринку. Цілі підприємства (організації, фірми, компанії) — сформульовані у процесі стратегічного планування конкретні кінцеві результати, яких підприємство прагне досягти через певний проміжок часу.

На відміну від місії, яка задає загальні орієнтири, напрями розвитку підприємства, що визначають сенс його існування, цілі фіксують кінцеві етапи, до яких воно прагне. З обґрунтування цілей, як правило, починається робота над формуванням стратегії підприємства, оскільки заради їх досягнення воно формується, функціонує і розвивається як соціальна система.

У цілях реалізуються об’єктивні і суб’єктивні чинники стратегічного управління організацією, адже вони повинні відповідати об’єктивним законам, без чого не будуть реальними, а значить — і досяжними. Водночас цілі є продуктом свідомості, формулюються людьми і відображають їхні інтереси.

Досягнення цілі пов’язане з певними організаційними, матеріальними, фінансовими затратами, зусиллями людей, тому вона повинна бути належно вмотивованою, в іншому разі витрати на її досягнення можуть виявитися марними.

Цілі не лише визначають поведінку суб’єкта господарювання, а й впливають на елементи системи менеджменту: зміст основних видів управлінської діяльності (функцій), вибір способів впливу на об’єкт (методів), організаційну структуру й процес управління, набір і розміщення кадрів та ін. Для цього вони повинні бути конкретними, вимірюваними (інакше неможливо визначити ступінь їх досяжності), здійснимими (в іншому разі вони дезоргані-зовують виконавців), володіти великим потенціалом, надихати, вселяти надію, стимулювати колективний та індивідуальний розвиток.

У системі управління організацією мета і цілі виконують особливо важливі функції. Передусім вони відображають філософію організації, концепції її діяльності і розвитку. Оскільки види діяльності є основою загальної й управлінської структури організації, то цілі визначають їх характер та особливості, впливають на поточну діяльність як усієї організаційної системи, так і окремих працівників, служать для них орієнтирами у навколишньому світі.

У зв’язку з цим закономірно, що цілі є основою критеріїв для визначення проблем, прийняття рішень, контролювання й оцінювання результатів діяльності, матеріального і морального заохочення співробітників. За певних умов цілі, незалежно від того, реалістичні вони чи ілюзорні, об’єднують навколо себе ентузіастів і їх послідовників, спонукають їх добровільно брати на себе додаткові обов’язки, докладати зусиль до їх виконання.

У процесі формулювання цілей доводиться думати не лише про стратегічні інтереси організації, а й про суспільний резонанс, який спричинює її діяльність, адже офіційно проголошені цілі мотивують в очах громадськості необхідність існування конкретної організації. Особливо ретельно потрібно аргументувати стратегічні цілі, якщо діяльність підприємства може спричинити несприятливі наслідки для суспільства, наприклад забруднення навколишнього середовища.

При визначенні цілей конкретної організації слід враховувати багато чинників її внутрішнього і зовнішнього середовищ, та головне, щоб сформульована ціль давала змогу суспільству (споживачам) і персоналу організації зрозуміти, усвідомити, повірити, що вона справді старатиметься працювати на користь, задоволення потреб певних категорій клієнтів, споживачів у високоякісних товарах і послугах і цим прислужиться вирішенню суспільних проблем.

Навіть віддалені цілі повинні бути максимально конкретними, охоплювати не тільки якісні, а й кількісні показники. Такі цілі легше сприймаються людьми, вони є сприятливою основою для складання планів. При формулюванні стратегічних цілей припускається варіювання показниками, наприклад зниження витрат на 3—5%.

Дуже суттєвими є вимоги до цілей — їх реалістичність, адекватність об’єктивним обставинам, досяжність за певних умов. Завищені, нездійсненні цілі дезорієнтують людей, породжують нездорові настрої й очікування, необгрунтовані претензії; занижені — розхолоджують, унеможливлюють реалізацію потенціалу організації.

Оптимально сформульовані цілі мають бути гнучкими, здатними до трансформації й коригування відповідно до розвитку умов діяльності організації. Загальні цілі здатні об’єднати людей, якщо вони виражатимуть їх сукупні інтереси, внаслідок чого кожен вважатиме цілі організації і своїми. Усвідомлення працівником того, що із досягненням цілей організацією він реалізовує і власні цілі, створює додаткові мотивації, стимулює старання, від чого, як правило, виграє справа й отримує користь він.

Цілі мають бути сумісними одна з одною у часі, відтворювати єдність у просторі, відображати спільність інтересів суспільства, колективів та індивідів. Вони не повинні провокувати конфлікти, кризові ситуації, не можуть бути руйнівними (наприклад, примусові акціювання, приватизація). Хибні, деструктивні цілі можуть завдати організації непоправної шкоди

„Цілевизначення" обумовлює орієнтацію управління на досягнення певних цілей управління, під якими розуміється майбутній стан об'єкта управління, який передбачається досягти.

Сучасний підхід до цілевизначення ґрунтується на визначенні системи цілей будь-якого управлінського процесу, яка складається з певної кількості підпорядкованих елементів-цілей (завдань), що можуть розглядатися з використанням різноманітних класифікаційних ознак.