3.4.2. Культурний комплекс

Культура Грузії збагачується за рахунок близькосхідних, європейських і місцевих традицій. Грузинський багатоголосий спів, як світський, так і церковний, відомий ще з V ст. Після створення Грузинського державного танцювального ансамблю наприкінці ІХ ст. грузинські танці здобули визнання в усьому світі. Досі зберігається традиційне ремісниче мистецтво, в тому числі розпис по емалі і художня обробка металів (ювелірне мистецтво, карбування).

Незважаючи на культурний вплив Персії і Туреччини, грузини завжди тяжіли до Європи. Грузія в ХІ-ХІІ ст. пережила епоху відродження, коли ченці в академіях, церквах і монастирях висували нові гуманістичні ідеї. Розквіт світської культури відбувся в ХІХ ст., коли грузинські письменники і художники під впливом європейських ідей збагатили літературну мову і створили багату національну літературу.

Перші грузинські літературні пам'ятки датуються V ст. н.е. Багато яскравих особистостей збагатили літературну спадщину Грузії. Це Шота Руставелі і його добре відомий твір "Витязь у тигровій шкурі", присвячений цариці Тамарі (ХІІ ст.); Сулхан-Саба Орбеліані, автор тлумачного грузинського словника (1716 р.); Ілля Чавчавадзе, Олександр Казбегі та Акакій Церетелі (ХІХ ст.); Галактіон Табідзе, Костянтин Гамсахурдіа, Ніко Лордкіпанідзе, Михайло Джавахішвілі і Ганна Каландадзе (ХХ ст.) [23, 187].

Драматургія Грузії має давні традиції, починаючи з Георгія Еріставі (1813 – 1864 рр.), а трупа Драматичного театру ім. Руставелі відома в сучасному театральному світі як один з найбільш творчих і найталановитіших колективів. Васо Абашидзе (1854 – 1926 рр.), комічний актор, став першим редактором журналу "Театр". Рамаз Чхиквадзе зіграв у більше ніж 100 п'єсах, у тому числі головні ролі в "Річарді Другому" і "Королі Лір", і дав гала-виставу в театрі "Хеймаркет" у Лондоні в 1988 р. Дахі Кавсадзе грав Фортінбраса в "Гамлеті".

Кінематограф зародився в Грузії на початку ХХ ст. (перший фільм було знято у 1912 р.). Грузинські фільми здобули міжнародне визнання. Такі кінорежисери, як Ельдар Шенгелая (фільм "Ширекилебі"), Георгій Чхеїдзе ("Піросмані") і Тенгіз Абуладзе ("Покаяння"), Георгій Данелія ("Не горюй!"), Отар Іоселіані ("Фаворити місяця"), Іраклія Махарадзе ("Вершники дикого заходу – грузинські спритні вершники") отримали за свої роботи ряд міжнародних премій.

Грузія славиться настінними розписами VII-XIII ст., які збереглися в Гелатському монастирі, Атенському Сіоні і в храмах у Бетанії, Кінцвісі тощо. Популярними є такі грузинські художники, як легендарний Ніко Піросманішвілі (Піросмані), Гіго Габашвілі, Давид Какабадзе, Ладо Гудіашвілі, Корнелій Санадзе, Олена Ахвледіані, Сергій Кобуладзе, Симон Вірсаладзе і Катерина Багдавадзе. У Грузинському державному музеї сучасного мистецтва представлені картини таких художників, як Олена Ахвледіані, Олександр Бандзеладзе, Володимир Гріголіа, Ладо Гудіашвілі та інші.

Грузинська народна музика, що існує понад 1500 років, вражає дивним поєднанням східних і західних елементів. Для грузинського багатоголосся характерні особлива голосова техніка – використання близьких один до одного тонів. Зазвичай у Грузії співають чоловіки. Типова грузинська пісня виконується в три голоси.

Тбіліська консерваторія має репутацію навчального закладу, в якому готують чудових виконавців класичної музики, серед яких відомі: піаністи Олександр Торадзе і Елісо Вірсаладзе, скрипачка Ліана Ісакадзе, бас Паата Бурчуладзе, співачка Нані Брегвадзе, піаністка і викладач музики Манана Дойджашвілі, скрипачка і викладач музики Марина Іашвілі.

Країна відома також своїми композиторами: Димитрій Аракішвілі (1873-1953 рр.), композитор, музикознавець і етнограф, відомий однією з перших грузинських опер "Оповідь про Шота Руставелі" (1919 р.); Мелітон Баланчивадзе (1862-1973 рр.), автор перших грузинських романсів (1888 р.) і опери "Тамара Підступна" (в останній постановці "Дареджан Підступна"), Гія Канчелі (1935 р.) – автор опери "Так буде музика", кількох симфоній і концертів, а також музики до багатьох кінофільмів і спектаклів ("Кавказьке крейдяне коло" за Брехтом і "Річард III" за Шекспіром). Бідзина Квернадзе (1928 р.) написав музику до оперних, балетних і драматичних спектаклів, кінофільмів, симфонічну музику, а також низку творів для хору і романсів. Композитор Захарій Паліашвілі (1871-1933 рр.) відомий колекцією грузинських народних пісень і як автор опер "Абесалом і Етері" та "Даїси", створених на основі народних легенд.

Танці в Грузії розділяються на сольні, парні і групові. У Грузії існує таке поняття як "танцювальний діалект". Це означає, що в кожному регіоні Грузії є своя особлива манера виконання танців. Таким чином виділяють кахетинський, карталинський, рачинський, імеретинський, гурійський, аджарський, і інші танці . Грузинська пісенна і танцювальна культура жанрово багата й різноманітна. Протягом багатьох століть формувався народний стиль виконання, традиції, які передаються з покоління в покоління. Сьогодні в Грузії можна спостерігати за діяльністю Грузинського театру опери і балету (створений в 1851 р.) і Театру музичної комедії. Державний симфонічний оркестр Грузії і безліч ансамблів народних пісень і танців, наприклад "Ерісіоні" і "Руставі", відомі у всьому світі.

Отже, незважаючи на складні історичні умови розвитку Грузія змогла зберегти свою культуру. Грузинська земля надзвичайно багата талантами. Країна відома своїм багатоголосним співом і мелодійними піснями. Заслужене визнання отримали грузинські фільми. Символом Грузії, що уособлює країну, став талановитий художник Ніко Піросмані.