3. Турбота про здоров'я й виживання - моральний імператив сучасності. Проблеми біоетики

Зміни навколишнього середовища не проходять безслідно. Вони, безумовно, відбиваються на стані організму людини - від порівняно легких недугів до генетичних змін. У першу чергу, цей вплив пов'язаний із забрудненням. Величезна кількість захворювань свідчить про порушення гармонії, обміну речовин, регуляції процесів у організмі. Від забруднення повітря й води страждають органи дихання й травлення. Руйнація захисного озонового шару викликає онкологічні захворювання. Такими ж є наслідки й радіаційного забруднення. Отрутохімікати, добрива, вібрації, шуми, випромінювання, інші забруднення “збивають з пантелику” захисний механізм організму людини і змушують його реагувати надзвичайно сильно і часто не на джерело небезпеки, а на продукти харчування або ліки, - виникають так звані алергії. Малорухомий, з великими нервовими перевантаженнями спосіб життя робить захворювання хребта і серцево-судинної системи найпоширенішими серед мешканців міст. До цього списку слід долучити алкоголізм, наркоманію і тютюнопаління.

Алкоголізм є часто найвагомішою причиною розлучень, алкоголь спричинює агресивність: 75% вбивств і нападів, 50% насильства в сім'ях, 50% самогубств у США, 86% вуличних правопорушень в Україні здійснюються в стані сп'яніння. Усвідомлення цієї небезпеки, а також бажання і уміння людини західної цивілізації організувати своє життя (“робити себе”) примушують ставитися до такого роду слабкостей вкрай негативно і навіть обмежувати права курців. Накладаються заборони або обмеження на паління у місцях громадського користування, що було неможливо 50-70 років тому, оскільки встановлено: від паління більшою мірою страждають оточуючі (так зване “пасивне паління”). Багаторічні дослідження, до того ж, показали, що тютюн, як і будь-який наркотик, викликає залежність і змінює спадковість.

Про інфекційні захворювання можна сказати, що це, в цілому, питання освіти й гігієни, так би мовити, “чистих рук” і, врешті-решт, залежить від рівня матеріальної забезпеченості суспільства. З іншого боку, епідемічні спалахи останніх років показують, що мікроорганізми не розрізняють більш чи менш забезпечені цивілізації. Можливо, справа у рухомості сучасного людства. Уразливими виявляються й ізольовані крихітні народи, і великі нації, що захищені добре розвиненою системою медичного обслуговування. Індустрія, необхідна для високого рівня життя, у той же час забруднює довкілля і послаблює імунітет. Отже, за всіх культурних і біологічних обставин, багаті країни здатні забезпечити своїм громадянам більш тривале і безболісне життя: санітарно-гігієнічні умови, повноцінне харчування, вітаміни, сучасну медичну допомогу - з одного боку, а з іншого, що не менш важливо, - культ здоров'я як частину життєвої програми окремої людини й суспільства в цілому.

Сучасна цивілізація надає певні можливості здорового існування, а тому інакше, ніж раніше, ставить питання щодо життя і смерті - центральне для будь-якої етичної системи. В наш час право розпоряджатися своїм життям означає й право розпоряджатися своєю смертю у випадку страждань від невиліковної хвороби. У Північній Австралії, Нідерландах прийнято закон про право на добровільну евтаназію (безболісну смерть) за допомогою і під наглядом лікарів. Певно, у нашій культурі у цьому питанні відбуваються значні зміни, і його вирішення залежить не лише від матеріальних, технічних умов даної цивілізації, а й від основних тенденцій розвитку сучасної моралі.

Проблема евтаназії як проблема кінця людського життя та права людини на смерть тісно пов'язана з іншими проблемами біоетики - проблемою початку суто людського життя (проблемою абортів), проблемою трансплантації органів, проблемою ставлення до неповноцінних, зокрема “божевільних”, проблемою проведення експериментів на людях тощо.

Науково-технічні досягнення останніх років другого тисячоліття, поява нових галузей медицини є наочним доказом того, що в принципі відкриття засобів захисту й лікування найнебезпечніших захворювань (серцево-судинних, онкологічних, СНІДу тощо) дуже близько. Справа полягає не стільки у можливостях, скільки в умінні суспільства побачити й оцінити проблему, у бажанні допомогти стражденним (оскільки засоби лікування надто дорогі). Іншими словами, проблема полягає у милосерді, у рівні розвитку моральної культури людської спільноти.