- •Початок Другої світової війни та зміна кордонів України. Окупація України військами Німеччини та її союзників
- •1. Україна у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни
- •2. Радянсько-німецький договір про ненапад
- •3. Початок Другої світової війни та вступ Червоної армії на територію Західної України
- •4. Входження Бессарабії і Північної Буковини до складу срср і урср
- •5. Радянізація західних областей України
- •6. Становище в урср у 1939 — першій половині 1941 р.
- •7. Початок Великої Вітчизняної війни
- •8.Відступ Червоної армії
- •Співвідношення сил на українській ділянці радянсько-німецького фронту (червень 1941 р.)
- •9.Мобілізаційні заходи та евакуація
- •11.Окупація України. Колабораціонізм.
ЧАСТИНА 1
Початок Другої світової війни та зміна кордонів України. Окупація України військами Німеччини та її союзників
1. Україна у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.
2. Радянсько - німецький договір про ненапад.
3. Початок Другої світової війни і вступ Червоної армії на територію Західної України.
4. Входження Бессарабії і Північної Буковини до СРСР і УРСР.
5. Радянізація нових територій.
6. Становище в УРСР у 1939 — першій половині 1941 рр.
7. Початок Великої Вітчизняної війни.
8. Відступ Червоної армії.
9. Мобілізаційні заходи та евакуація.
10. Воєнні події 1941 — 1942 років.
11. Окупація України. Колабораціонізм.
1. Україна у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни
Напередодні Другої світової війни етнічні українські землі перебували у складі п’яти держав з різним соціально-політичним устроєм. Це було одним із дестабілізуючих чинників політичного життя тодішньої Європи, перетворюючи «українське питання» на клубок серйозних суперечностей, а «українську карту» — на серйозний козир у великій дипломатичній грі.
Українське питання у вузькому розумінні — це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому — це питання про умови і механізм возз’єднання українських земель та про створення власної української держави.
Зацікавлені в українських землях були не тільки держави, що межували з ними, а й ті, які не мали безпосередніх кордонів з Україною. На той час існувало три групи країн, які намагалися долучитися до упорядкування українських територій.
Перша група — Англія, Франція та США.
Ці країни не володіли українськими землями, але вважалися лідерами у світовій політиці. «Українське питання» цікавило їх у площині збереження існуючих кордонів, визначених ними за Версальсько-Вашингтонськими домовленостями.
Другу групу представляла насамперед Німеччина. Вона не володіла українськими землями, проте мала масштабні плани щодо їх захоплення та використання. Керівництво рейху прагнуло захопити українські землі не тільки з метою підвищити життєвий рівень німецького населення, а насамперед, щоб забезпечити Німеччину ресурсами у війні за світове панування. Керівництво рейху мало намір використовувати українські землі і як зручний плацдарм для подальшого виходу в райони Закавказзя та Близького Сходу, до багатих родовищ нафти. Окрім того, А. Гітлер та його оточення розглядали Україну як територію, якою можна буде розраховуватися зі своїми союзниками у «східному поході». Зокрема Угорщині, що діяла спільно з Німеччиною, нацисти обіцяли Закарпаття. Румунію А. Гітлер спокушав землями Бессарабії, Північної Буковини, південними районами України.
До третьої групи входили СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина, Угорщина. Ці держави володіли українськими територіями і планували приєднати інші українські землі. Найбільш впливовою державою в цій групі був СРСР, його керівництво виступало із заявами про необхідність об’єднання усіх українських територій у складі УРСР.
Драматизм ситуації полягав у тому, що український народ самостійно не міг вирішити власну долю. У цей час все залежало від балансу інтересів різних, насамперед великих держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захистити.