Рекомендації з підготовки до семінарського заняття

При відповіді на 1-ше питання слід порівняти:

• специфіку соціально-економічного розвитку;

• особливості суспільної свідомості;

• особливості формування та функціонування політичної організації;

• предтечі, характерні ознаки, концепції мислителів політико-правової думки Західної Європи та Візантійської імперії доби Середніх віків.

При викладі 2-го питання слід висвітлити:

1. Політичні погляди Ніколо Макіавеллі:

• типи держав;

• співвідношення моралі та політики, місце релігії в суспільстві;

• основні засоби політичного управління.

2. Політичні аспекти Реформації

• сутність Реформації;

• причини виникнення реформаційного руху;

• погляди основних ідеологів Мартіна Лютера, Томаса Мюнцера та Жана Кальвіна;

• суспільні та політичні наслідки реформаційного руху.

3. Соціально-політичний утопізм:

• причини появи та особливості течії соціально-політичного утопізму;

• утопії Т. Мора та Т. Кампанелли;

• політичні концепції К. Сен-Сімона, Ф. Фур’є та Р. Оуена.

При відповіді на 3-те питання, спираючись на Декларацію прав людини,та Конституцію України необхідно виділити і проаналізувати:

• права людини та права громадянина;

• соціальні, економічні, політичні та інші галузі права;

• функції держави щодо забезпечення реалізації прав людини та громадянина.

• відповідність реалізації прав офіційно задекларованим правовим нормам;

Питання для обговорення

1. Чому в добу Середніх віків політико-правова думка перебуває під величезним впливом церкви?

2. Як співвідносяться сила, мораль і право як засоби політики?

3. Які наслідки у сучасному світі мало поширення протестантської етики?

4. У чому полягають причини, які призводять до появи різноманітних політичних доктрин?

Рекомендована література

1. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 1. З історії політичної думки: від стародавності до наших днів / За ред. Кухти Б. – Л., 1996.- С. 72 – 108, 120 – 142.

2. Скиба В. Й., Горбатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичної думки.  К., 1996. -С. 172 – 234, 248 – 267.

3. Політологія. Курс лекцій: Навч. посібник / За заг. Ред. І. С. Дзюбка.  К., 1993.- С. 218 – 223.

4. Себайн Джорж Г.,Торсон Томас Л. Історія політичної думки. – К.,1997. -С.529 – 653.

Орієнтовні теми рефератів

1. Проблема ”людина-політика” в історії політичної думки.

2. Антидемократичні концепції політики (Платон, Н.Макіавеллі, А.Шопенгауер та ін.).

3. Принципи політичної діяльності володаря в концепції Н. Макіавеллі.

4. Доба Відродження як етап у розвитку політичної думки.

5. Політичні ідеї раннього християнства.

6. Трактування політики у працях французьких просвітників.

7. Політичні доктрини мислителів Північної Америки ХVІІІ ст. (Т. Пейн, О.Гамільтон, Т.Джеферсон).

Словник основних понять та термінів теми

Абсолютизм (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) — абсолютна влада, тобто необмежена самодержавна влада, деспотична форма правління, яка грунтується на сваволі можновладця і за якої верховна влада неподільно належить одній особі — монархові (королю, царю, імператору тощо).

Гуманізм (лат. humanus — людський, людяний) — філософський підхід, що в теоретико-світоглядний спосіб поєднує вчення про людину як визначальну мету і вищу цінність суспільства.

Клерикалізм (від лат. clericalis — церковний) — суспільно-політична практика здійснення церквою, релігійно-політичними партіями та іншими релігійними організаціями системи заходів на конфесійній ідеологічній основі, спрямованих на досягнення домінуючої ролі релігії й церкви в усіх сферах суспільного життя, а також на створення теократичної держави як необхідної умови врятування людства.

Парламент (від лат. parlare — говорити) — найвищий колегіальний законодавчий і представницький орган влади в державі з республіканською формою правління.

Плебісцит (від лат. plebs — простий люд і scitum — рішення, постанова) — у Стародавньому Римі — рішення плебейських зборів. Зараз — усезагальне опитування громадян з метою виявити їхню думку, волю й позицію щодо якогось спільного й значущого питання. Уперше плебісцит було проведено 1791 року при вирішенні питання про приєднання Авіньйону до Франції.

УТИЛІТАРИЗМ (від лат. utilitas – користь, вигода) – етичне вчення, за яким в основу вчинків людини покладено принцип вигоди; політичний принцип, за яким дії слід оцінювати на основі їх спроможності забезпечувати щастя найбільшої кількості людей.