Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
op_labi.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
25.08.2019
Размер:
224.18 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

Інститут соціології, психології та управління

Кафедра управління та євроінтеграції

Лабораторні роботи

Виконав: студентка 3 курсу

групи 33 МО

спеціальності

«Менеджмент організації»

Ожема Аліна Миколаївна

Прийняв: Селезень Василь Дмитрович

Київ – 2011

Лабораторна робота №1

«Визначення освітлення у виробничих приміщеннях»

Оцінка штучного освітлення проводиться за допомогою описового, розрахункового та світлотехнічного методів.

Описовий метод передбачає визначення виду (еклектичне, гасове тощо) та системи (загальне, місцеве, комбіноване) освітлення, кількості світлоточок, типу ламп (розжарювання, люмінесцентні або газорозрядні), типу освітлювальної арматури (прямого, розсіяного, відбивного світла), її санітарного стану, висоти підвішування ламп тощо.

Інтенсивність штучного освітлення у випадку застосування в навчальному приміщенні ламп розжарювання повинна бути не менш, ніж 150лк, у випадку застосування люмінесцентних ламп —не менш, ніж 300лк.

Показники освітленості робочих місць різних приміщень

№ П/П Назва приміщень Освітленість робочих місць, лк

1. Читальні зали 300 2. Конференц-зали 200 3. Класи, аудиторії, навчальні кабінети, лабораторії 500 4. Кабінети та кімнати викладачів 400 5. Дитячі дошкільні приміщення, обідні зали, буфети 200 6. Житлові кімнати 100 7. Лікарняні приміщення: лікарняні палати, вестибюль, реєстратура, кімната чергового лікаря, ординаторська, перев’язочна, процедурна 200 50 200 300 300 300 200

Розрахунковий метод заснований на оцінці показників достатності та рівномірності освітлення. Достатність освітлення визначається за величиною питомої потужності, тобто за показниками кількості Вт, що припадають на їх приміщення. Для ламп розжарювання достатня питома потужність складає 36 Вт/м2, для люмінесцентних ламп — 24Вт/м2.

Кількісним показником рівномірності освітлення є відношення його найбільшого рівня до найменшого: у приміщенні він повинен становити не більше, ніж 3:1 на відстані 5 м від центру робочого місця, не більше, ніж 2:1 на відстані 0,75 м.

Освітленість, що створюється загальним освітленням, повинна становити не менше 10 % від величини комбінованого (тобто суми загального та місцевого) освітлення.

Рівномірність освітлення можна також визначити і за величиною площі приміщення, що припадає на одну світлоточку. Освітлення вважається рівномірним, якщо на кожну світлоточку припадає не більш, ніж 8-9м.

Світлотехнічний метод передбачає визначення освітленості робочих місць приміщення з використанням люксметра.

Розрахуємо освітленість виробничого приміщення методом коефіцієнта використання світлового потоку. Цей метод дозволяє визначити світловий потік, створений лампами, і розрахувати освітленість в робочому приміщенні або за заданим рівнем освітленості - потрібну кількість світильників. Основне рівняння методу:

F = Eskz / зn (1.1)

де F - світловий потік однієї лампи (знаходиться за табл.1), лм; S - площа приміщення:

S = () = 11,9 5,6 = 66,64 м2, (1.2)

k - коефіцієнт запасу, який враховує старіння ламп, запиленість та забруднення світильників; z - поправочний коефіцієнт, що характеризує нерівномірність освітлення (відношення мінімальної освітленості до середньої горизонтальної), z = 1,1; з - коефіцієнт використання світлового потоку освітлювальної установки у частках; п - кількість ламп, п = 4.

Коефіцієнт використання світлового потоку освітлювальної установки у певному приміщенні визначається за таблицею 2 з урахуванням відбивних властивостей повехонь приміщення та індекса приміщення. Індекс приміщення визначається за формулою:

і = а•b / (Нр• (а + b)),(1.3)

де а, b - відповідно ширина та довжина приміщення, м;

Нр - висота підвішування світильників над робочою поверхнею, м.

Нр = 3,2 - 0,8 = 2,4 м,

де 0,8 - висота столу.

Для визначення коеффіцієнту використання світлового потоку освітлювальної установки з необхідно визначити індекс приміщення і:

i = 11,9•5,6/(2.4•(11,9+5,6)) = 1,59

З урахуванням коеффіціентів відбиття стін та стелі (rстелі=70 rстін=40) з таблиці 2 визначаємо з=56%

Кількість ламп можна подати як добуток кількості ламп у світильнику на кількість світильників (nл ·nc).

Для визначення кількості світильників рівняння матиме вигляд:

nс = E·S·k·z /(F·з·nл) (1.4)

Згідно нормативних актів значення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300-500 лк.

З вихідних даних маємо k=1.4; z=1.1; nл=4;

nс = 500 · 66,64 · 1,4 · 1,1/(1150 · 0,56 · 4) = 19,92 ? 20 світильників.

Результат: отримане цілочисельне значення 20 світильників не порушує встановлених норм освітлення 300-500 лк., необхідних для забезпечення нормативних показників освітленості на робочих поверхнях у приміщеннях з робочими місцями, обладнаними комп'ютерною технікою.

Лабораторна робота №2

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ”

Тема: технічні засоби протипожежного захисту

Мета роботи:

ознайомлення з основними способами припинення горіння та видами вогнегасних речовин;

ознайомлення з первинними засобами пожежогасіння їх принципом дії, областю застосування, технічними характеристиками, рекомендаціями по оснащенню ними приміщень, їх конструкцією;

ознайомлення з основними відомостями про стаціонарні автоматичні установки пожежогасіння, системи пожежної сигналізації та системи протипожежного водопостачання.

Технічні засоби протипожежного захисту і. Основні способи припинення горіння:

  1. Охолодження зони горіння або речовин, що горять, нижче певних температур.

  2. Ізоляція вогнища горіння від повітря.

  3. Зниження концентрації кисню в повітрі шляхом розбавлен­ня негорючими газами.

  4. Хімічне гальмування (інгібування) швидкості реакцій окиснення (горіння) у полум'ї.

  5. Механічний зрив полум'я сильним струменем води, порошку чи газу.

  6. Створення умов вогнеперешкоди, за яких полум'я поши­рюється через вузькі канали, переріз яких менше діаметра, що гасить.

Первинні засоби пожежогасіння

Частіше використовують такі види первинних засобів пожежогасіння:

      • вогнегасники;

      • пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полот­на, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати);

      • пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Первинні засоби пожежогасіння можуть розміщуватися на пожежних щитах (стендах).

Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об'єкта з розра­хунку один щит (стенд) на площу до 5000 м2.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщаються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м -1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.

Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу «ПЩ».

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

      • захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів;

      • зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

Ручний пожежний інструмент, розміщуваний на щитах, необхідно пе­ріодично очищати від пилу, бруду та слідів корозії, а також відновлювати потрібні кути загострювання інструмента та пофарбування після викорис­тання на пожежі або практичного заняття.

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3.0 м3 та бути укомплектованими совковою лопатою. Конструкція ящика (вмістилища) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати попадання опадів. Для запобігання злежуваності піску його необхідно систематично спушувати.

Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водопроводу та за наявності горючих матеріалів, а також на території об'єктів, у садибах індивідуальних жилих будинків, дачних будиночків тощо, їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 м2 захищуваної площі.

Покривала з негорючих матеріалів повинні мати розмір не менш як 1x1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі зай­мання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2x1,5 м, 2x2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів А, В, (Е).

Пожежний інвентар має бути пофарбований в червоний та білий ко­льори, а пожежний інструмент - в чорний.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]