Особ. Перекладу тексту укр. Мовою

1.Пере́клад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі.. Розрізняють такі форми перекладу:( усний, письмовий, опосередкований, авторизований, автоматичний). Переважання тієї чи іншої моделі перекладу пов'язане з жанром тексту оригіналу і його стилем чи, радше, з тим, в якій мірі можливі прямі відповідності між мовним оформленням смислу у вихідній мові і мові перекладу.

Черг. В системі службових частин мови

2 .У текстах ділових паперів для усного та писемного призначен-ня, як і в інших жанрах літературної мови, широко використовуються службові слова, зокрема, прийменники й сполучники. Особливістю для деяких з них є принцип чергування. Тож правильне вживання прийменників та сполучників робить текст легким у вимові, м'яким для слухового сприймання. Адже збіг голосних або приголосних звуків є незвичним явищем для української мови. То-му практикується принцип чергування окремих прийменників та сполучників. Це є однією з характерних фонетичних рис національної мови.

Речення з відок. Членами звертаннями

3. 3-поміж відокремлених членів речення в мові офіційно-ділових документів уживаються відокремлені означення та обставини, виражені відповідно дієприкметниковими й дієприслівниковими зворотами, а також відокремлені прикладки, пов'язані з іменниками — власними назвами та задорученнях, актах тощо. Вони виділяються з обох боків комами. Прикладка, пов'язана з іменником — загальною назвою, відокремлюється тире.  Прості речення в текстах офіційномою вираження звертання є кличний відмінок. Уживання називного відмінка замість кличного є порушенням грама-тичної норми української літературної мови. Якщо звертання складається з двох окремих слів, то їх необхідно вживати в кличному відмінку. Від цих звертань потрібно відрізняти ті, що виражені складними іменниками, які становлять єдине поняття й пишуться через дефіс. У кличному відмінку в них вживається лише другий компонент.  Прості речення в текстах офіційно-ділових документів можуть ускладн-ватися вставними словами і словосполученнями, які забезпечують логічний зв'язок між частинами тексту (виступу, звіту, доповідної записки). До них налевставні словосполучення, які вказують на джерело повідомлення.

Пряма непряма мова діалог

4.В офіційно-діловому стилі чуже мовлення передають здебільшого непрямою мовою, тобто складнопідрядним реченням з підрядною з'ясувальною частиною. Діалог використовують переважно в усному діловому спілкуванні. Цитування трапляється зрідка, наприклад у промовах, рішеннях (у документах).

Правила спілк. Фахівця

5. Правила спілкування:

-Доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата.

-Необхідно виявляти доречну у певній ситуації ввічливість (враховувати стать, вік, службовий чи суспільний статус тощо). –

-Потрібно знімати надмірну категоричність

-Мовцеві треба вміти вибирати тему для розмови, доречну в кожній ситуації, яка є цікавою, зрозумілою партнерові.

- Мовець повинен стежити за логікою розгортання тексту, за тим, щоб висновки не протирічили задуму бесіди.

-Мовець повинен пам'ятати, що межа смислового сприйняття і концентрації уваги у слухача – обмежені

-Мовцеві необхідно постійно відбирати мовні засоби відповідно до вибраної тональності тексту, орієнтуючись не тільки на адресата, але й на ситуацію спілкування загалом, на офіційність або неофіційність ситуації.

 -Мовець повинен пам'ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, сприймає жести, міміку, пози, загальну манеру триматися при розмові й культуру поведінки.