Особливості залучення засуджених до праці у виправних центрах

Ст. 60 КВК України передбачено, що праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття, звільнення, переведення на іншу роботу і незалежно від усіх відрахувань засудженим належить виплачувати не менш як 75% загальної суми заробітку.

Засуджені залучаються до праці, як правило на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їх поведінкою.

Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість (мається на увазі у межах одного підприємства) може здійснюватися власником або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.

Відповідно до ст.15 Закону України „Про охорону праці” на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. У зв’язку з цим при перевірці виправного центру прокурору необхідно з’ясувати, чи виконується адміністрацією ця вимога Закону, яким чином організовано облік та розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Окремі посадові особи установ намагаються приховати факти виробничого травматизму з метою ухилення від відповідальності за їх допущення.

Формою такого приховування може бути формальне накопичення матеріалів (рапортів та пояснень відповідних осіб) про те, що засуджений ніби-то самовільно без відповідного завдання адміністрації виконував роботу, внаслідок чого одержав травму.

Викриттю фактів прихованого виробничого травматизму може сприяти перевірка прокурором виконання посадовими особами, які збирали матеріали за такою подією, вимог Положення про порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, що сталися у вільний від роботи час з особами, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Держдепартаменту від 05.04.2006 № 72.Зокрема щодо обов’язку складання протоколу огляду місця події, проведення належного службового розслідування, прийняття рішення в порядку, встановленому ст. 97 КПК України за фактом травмування.

Щодо залучення засуджених до праці на сторонньому виробництві.

Про можливість залучення засуджених до праці складається комісійний акт, в якому має бути зазначено повні дані щодо підприємства та його власників, характеристика об’єкта, найбільш небезпечні місця для можливого самовільного залишення об’єкта, відстань від виправного центру, кількість осіб, направлених на роботу, організація їх харчування, засоби зв’язку з черговою частиною установи, яким чином буде здійснюватись нагляд на виробництві – кількість співробітників установи що мають перебувати із засудженими до акту має бути додаток схема об’єкта та маршрут здійснення нагляду за засудженими. Затверджуються маршрути пересування і час руху засуджених до підприємства та назад. Визначається кількість службових осіб, що мають супроводжувати засуджених на роботу та здійснювати нагляд за їх поведінкою на підприємстві.

Відповідальна службова особа щогодини має доповідати до чергової частини виправного центру про обстановку на об’єкті та наявність засуджених. Ці дані відображаються у відповідному журналі повідомлень.

Забороняється обладнання спальних місць або проживання засуджених на виробничих об’єктах виправного центру та контрагентських об’єктах, забороняється ухилення засуджених від встановлених маршрутів пересування та використання їх в якості водіїв легкового транспорту.

Залучення до роботи за межами виправних центрів можливо лише після повного і всебічного вивчення їх особистостей, висновків працівників відділів нагляду та безпеки, соціально-психологічної служби і, як правило, не раніше 6 місяців перебування у виправному центрі.

Адміністрація має щоквартально вивчати практику працевикористання засуджених за межами установи з метою визначення доцільності подальшого їх використання на контрагентських об’єктах і надавати перевагу тим, на яких можливе працевлаштування більшої кількості засуджених при забезпеченні належних умов праці та нагляду за ними.

Вивід на роботу за розпорядком дня та за єдиною формою рознарядки з відповідними підписами осіб, які отримали та здали засуджених.