Серед недоліків запровадження обов’язкового страхування слід зазначити такі:

- мінімальні вимоги до обов’язкового страхування часто бувають завищеними, що створює певні складності при здійсненні операцій перестрахування в інших країнах;

- вплив держави (протекція певних страховиків, встановлення додаткових умов ліцензування тощо);

- правила обов’язкового страхування усувають або у всякому разі значно скорочують повноваження страховика щодо запобігання страхувальником заподіяння шкоди (при добровільному страхуванні страховик може вимагати вжиття превентивних заходів, обумовити розмір страхового платежу, франшизи в залежності від превентивних заходів, прийнятих страхувальником тощо);

- негнучкість обов’язкового страхування, що не сприяє реальної оцінки ризику;

- контроль за дотриманням виконання вимог обов’язкового страхування вимагає додаткові витрати як з боку державних органів, так і страховиків (наприклад, останні повинні повідомити відповідний державний орган або відповідну установу про те, що договір страхування припинено, або надати докази його поновлення);

- обов’язкове страхування ліквідує почуття персональної відповідальності, що сприяє шахрайству;

- обов’язкове страхування може бути корисним тільки в тому випадку, коли контроль за застрахованими ризиками здійснюється з такою же старанністю, як і за добровільним;

- існування обов’язкового страхування стає причиною несприятливих рішень судами відносно ступеня відповідальності застрахованої особи, оскільки страхове відшкодування все рівно буде виплачено страховиком.

Основними принципами обов’язкового страхування повинні бути:

- законність, що передбачає проведення на основі законодавства, що встановлює порядок та умови здійснення видів обов’язкового страхування;

- загальність для груп страхувальників (фізичних або юридичних осіб), визначених законодавством;

- безперервність страхування тих майнових інтересів страхувальників, що підлягають обов’язковому страхуванню;

- обов’язковість виконання сторонами умов обов’язкового страхування;

- публічність здійснення обов’язкового страхування з урахуванням особливостей страхових ризиків і категорій страхувальників (застрахованих осіб).

1. Основы страховой деятельности: Учебник // Отв. ред. проф. Т.А. Федорова. – М.: Издательство БЕК. – 2004. – 776 с. 2. Заруба О. Страхова справа: Підручник. – К.: Товариство “Знання”, КОО. - 2004. – 321 с. 3. К.Є. Турбина Страхование: теория и практика. Учебное пособие – М.: Анкил, 2003 – с. 704. 4. Страхування: Підручник / Керівник авто. колективу і наук. ред. С.С. Осадець – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.

Використані джерела

1. Лівак П. Перспективи впровадження загальнообов’язкового медичного страхування в Україні/ П.Лівак, О.Рогова//Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №1. – С.62-66. 2. Мних М. В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: Підручник. – К.: Знання України, 2006. – 284 с. 3. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. Режим доступу: http://www.readbookz.com/books/15.html 4. Яковлева Т. Соціально-правові передумови запровадження обов’язкового медичного страхування / Т.Яковлева // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №11. – С.71-74. 5. Поліщук Є. Медичне соціальне страхування: проблема системи потребує системного вирішення // Соціальне страхування. – 2008. – №2 – С.13-16. 16. Єрмілов В. Питання медичного страхування в сучасній Україні: пройдені шляхи і перспективи // Соціальне страхування. – 2008. – №1 – С. 18 - 21.