На практиці при розрахунку та оцінці коефіцієнта злочинності в кримінологічних цілях необхідно знати деякі статистичні, демографічно й інші особливості.

По-перше, злочини, взяті за той чи інший рік, представляють інтервальні ряди, що характеризують динаміку діянь, які підсумовуються протягом усього року. Неточності в цьому показнику можуть бути пов’язані лише з неповнотою і несумлінністю реєстрації злочинів¹.

По-друге, чисельність населення являє моментний ряд, що характеризує його лише на певну дату. На початку року чисельність населення одна, в середині - інша, а в кінці - третя. Коефіцієнт, розрахований на населення за станом на початок року, як правило, буде завищеним. Він буде більш адекватним, якщо його розрахувати на чисельність населення кінця року або на середньорічну чисельність населення, яка береться у вигляді півсуми чисельності населення на початку і в кінці року².

На точність визначення коефіцієнту впливають демографічні особливості певного регіону, зокрема кількість і співвідношення постійного і наявного населення. Це має особливе значення для регіонів з високим рівнем тимчасового населення. У великому місті частина «нелегалів» (осіб, які живуть без прописки і реєстрації) і приїжджих може складати до чверті і більше від кількості постійного населення, тобто чисельність постійного населення буде співвідноситися з сумою чисельностей нелегалів і приїжджих як 4:1. Це достатньо значний показник, наприклад, при кількості населення міста у 4 мільйони чол. Можна передбачити, що в ньому перебуває біля 1 мільйону «нелегалів» і приїжджих. При розрахунку коефіцієнта злочинності цього не можна не враховувати, наприклад, у Москві нині від третини до половини злочинів здійснюють тимчасові мешканці¹.

Важливо враховувати і те, що кримінальна відповідальність у нашій країні настає з 14 років (по обмеженому колу діянь) і з 16 років - за всі злочини. Питома вага неповнолітніх до 14 років у середньому в світі становить близько 35% всього населення. У країні з високою народжуваністю частка цих підлітків вище 40%, а з низькою, як у нас в Україні - близько або менше 20%. При порівнянні різних за народжуваності регіонів (країн) коефіцієнт злочинності бажано розраховувати на населення у віці кримінальної відповідальності, наприклад з 14 років і старше. В іншому випадку в регіоні з високою народжуваністю кількість злочинів на 100 тис. усього населення буде фактично заниженими, так як діти до 14 років суб’єктами злочинів не є і до кримінальної відповідальності не притягуються².

При розрахунку коефіцієнта злочинності замість загального числа врахованої злочинності при розрахунку коефіцієнта може бути взято загальне число розкритих злочинів, виявлених правопорушників, попередньо заарештованих, всіх засуджених, засуджених тільки до позбавлення волі, ув’язнених та ін. У цьому випадку будемо мати справу з чисельністю розкритих злочині на 100 тис. жителів, з числом виявлених правопорушників на ту ж кількість населення і т.д. При розрахунку коефіцієнта ув’язнених треба мати на увазі, що їх чисельність в місцях позбавлення волі також представляє собою моментний ряд: на початку року вона може бути однією, а в кінці року - іншою. При розрахунках коефіцієнта зазвичай береться число ув’язнених, які перебувають у місцях позбавлення волі за станом на 31 грудня аналізованого року або середнє арифметичне число з даних на початок і кінець року. Коефіцієнт ув’язнених може розраховуватися також на 100 тис. зареєстрованих злочинів або виявлених правопорушників. У цьому випадку він показує інтенсивність репресивності судової системи¹.

Для отримання більш диференційованої інформації, у разі потреби, наприклад/, для проведення профілактичних заходів у певному соціальному середовищі чи стосовно визначеного контингенту осіб коефіцієнт злочинності може бути розрахований по відношенню до неповнолітніх, жінок, чоловіків, раніше судимих, безробітних, студентів, військових та інших груп населення².

При системному підході для об’єктивної оцінки рівня окремих груп і видів злочинів розраховується коефіцієнт насильницьких, а також інших корисливих, економічних діянь або умисних вбивств, згвалтувань, крадіжок і т.д. На практиці сукупність різних коефіцієнтів допомагає більш об’єктивно оцінювати рівні злочинності та її видів і порівнювати їх у часі (по роках) і в просторі (по територіях).

3.3.Динаміка насильницької злочинності

Динаміка злочинності це — кримінологічна категорія, що означає зміни у стані, структурі, ха­рактері, географії злочинності, що відбувалися протягом певного пе­ріоду¹.

Основним показником динаміки є темп зростання або зниження кількості зареєстрованих злочинів. Цей показник пока­зує, у скільки разів або на скільки відсотків певна кількість злочинів або злочинців більша або менша за аналогічний показник, узятий за базу порівняння².

За базу порівняння може бути взятий показник першого року періоду, за який аналізується злочинність, або показ­ник кожного попереднього року. В першому випадку темп зростання або зниження обчислюється щодо постійної бази і називається базисним, а в другому — щодо змінної бази і називається ланцю­говим. Темп зростання або зниження злочинності характеризує ін­тенсивність зміни її рівня за одиницю часу. Цей показник може бу­ти обчислений за формулою³:

Т. б. = Зі х 100

З₀

де Зі — кількість злочинів, вчинених у певному році; З₀ — кіль­кість злочинів, вчинених протягом першого року даного ряду дина­міки.

Динаміка злочинності обчислюється в абсолютному числі приросту чи зниження рівня злочинів або у відносних числах (відсотках, середньорічних темпах приросту або зниження) цих змін, розрахованих до базового року, в тенденціях і закономірностях злочинності.

Динаміка злочинності - комплексний якісно-кількісний показник. Вона відображає зміну злочинності в часі. У часі змінюється як стан (рівень) злочинності (кількісний показник), так і її структура (якісний показник). За часовий інтервал звичайно приймається рік. Але зміна злочинності може відстежуватися за п’ятиріччя, що згладжує її динаміку, по місяцях і навіть по днях, що дає можливість виявити всі її коливання. Вибір інтервалу залежить від мети і характеру дослідження злочинності. Зіставлення по роках абсолютних даних, узятих в порівнянні з показниками попереднього року, дає змогу визначити збільшилася чи зменшилася злочинність і як само¹.

На практиці динаміка злочинності в абсолютних показниках розглядається рідко: абсолютні показники громіздкі, їх зіставлення по роках вимагає відповідних обчислень, вони мінімально наочні. Тому динаміка рівня злочинності, як правило, виражається у відносних показниках, у відсотках, розрахованих або до першого, як його називають базовим, року (нерухома база), або до попереднього (ланцюговий спосіб, рухлива база), які приймаються за 100%. Вважається, що динаміка злочинності, виражена у відсотках, більш зрозуміла і наочна. Вона також може бути зображена графічно².

Для потреб кримінологічної практики використовується інтегрований показник зростання чи зниження злочинності, а саме: середньорічні темпи її приросту чи зниження. Цей показник розраховується за допомогою спеціальних складних таблиць, оскільки розрахунок середніх арифметичних обчислень, зокрема розподілу загального приросту на кількість років є спрощеним і неправильним Переклад абсолютних показників у відносні, зокрема у відсотки, коефіцієнти і рази дає можливість більш наочно зіставляти динаміку рівня злочинності по окремим географічним регіонам, як по світу, так і всередині країни – по її різним адміністративно-територіальним одиницям¹. Дійсно, в абсолютних показниках дуже важко зіставити динаміку злочинності, яка в одній країні може обчислюватися мільйонами, а в іншій - сотнями. Але якщо дані про злочинність базового року в тій і іншій країні прийняти за 100%, то порівнянність темпів зростання та зниження злочинності стає достатньою.

Найбільш адекватно динаміка злочинності може бути відображена у змінах коефіцієнта злочинності, а саме: кількості злочинів на 100 тис. жителів. Це зумовлено тим, що зростання чи зниження злочинності нерідко прямо пов’язані із збільшенням або зменшенням чисельності жителів за рахунок високої народжуваності (смертності) або міграції населення. Розрахунок динаміки злочинності з урахуванням механічних змін чисельності населення допомагає більш об’єктивно виявити картину дійсного зростання або зниження злочинності².

Для практичної роботи правоохоронних органів важливо відстежувати динаміку питомої ваги виявлених правопорушників по різним демографічним і іншим групуванням: правопорушників жінок, неповнолітніх, раніше судимих, безробітних, осіб, які вчинили злочини в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, групової та організованої злочинності, сільської та міської злочинності, вуличної злочинності, злочинів, скоєних із застосуванням вогнепальної зброї та вибухових речовин, і т.д. Частки багатьох з названих груп злочинів в останні роки інтенсивно зростали, що свідчить про серйозні негативні зрушення в структурі реєстрованої вітчизняної злочинності. На їх формування може позначитися зростання латентності інших злочинів, в тому числі середньої та невеликої тяжкості. У зв’язку з цим загальне зростання злочинності зовні може і не викликати особливої тривоги, тоді як внутрішні зрушення свідчать про серйозне погіршення кримінологічної обстановки ¹.

За даними Міністерства Внутрішніх Справ України у порівнянні з попереднім роком, у 2011 році кількість злочинів загальнокримінальної спрямованості збільшилася на 30%. Протягом 2011 року було зареєстровано 500902 злочини, у 2010: 434678, динаміка становить 15,2%².

Серед злочинів загально кримінальної спрямованості вулична злочинність за минулий рік зросла на 13%. На третину збільшилася кількість злочинів, скоєних раніше судимими, на 16% - скоєних групою осіб, на 13% - неповнолітніми. Одночасно значно погіршилася розкриваність: на 52% збільшилася кількість нерозкритих злочинів, в тому числі на 44% - тяжких та особливо тяжких³.

Кількість постраждалих від злочинів в Україні в 2011-му також зросла в порівнянні з попереднім аналогічним періодом. У 2010-му в перерахунку на десять тисяч населення рівень злочинності склав 57,2 злочину, а в 2011-му - 69,9. Якщо розподілити ці дані по окремих сферах, то кількість правопорушень проти людей похилого віку збільшилася на 66,7%, по відношенню до іноземців - на 66%, керівників підприємств - на 91,3%, працівників фінансово-кредитної сфери - на 157,2%. Збільшилася кількість злочинів, скоєних проти дітей. У порівнянні з попереднім роком приріст склав 34,5%. При цьому дорожньо-транспортних пригод, потерпілими в яких стали неповнолітні, стало більше аж на 97,3%⁴.

Ще один дуже промовистий показник злочинності в тому, що приріст рецидивних злочинів в Україні в порівнянні з 2010 р. склав на 31,7%¹.

За даними Міністерства внутрішніх справ України, зростання кількості кримінальних злочинів сталося в усіх регіонах країни.

Проте, що стосується власне насильницької злочинності у її найбільш небезпечних проявах, то картина є дещо іншою, а точніше їх кількість зменшилася. Так, серед зареєстрованих злочинів умисних вбивств (та замаху на умисні вбивства) у 2010 році було 2478 осіб, у 2011 – 2356 осіб. Динаміка становить - 4,9. У тому числі з цих злочинів за вчинення яких особам пред’явлено обвинувачення або у порядку ст. 430 КПК направлено до суду (особи встановлені) у 2011 р. становить 2173 особи, динаміка від’ємна становить - 132.