НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут міжнародних відносин

Факультет міжнародної інформації і права

Кафедра журналістики

„ Відродження у Німеччині та Нідерландах”

Виконала

студентка 211 групи

ІМВ НАУ

Мерзлюк Юлія Борисівна

Викладач

Назаренко Галина Іванівна

Київ 2011

Загальна характеристика доби

Культура гуманізму в Німеччині та Нідерландах утвердилася вже наприкінці XV ст. і протягом першого тридцятиліття XVI ст. переживала період найвищого піднесення. Своєрідні історичні умови, які склалися на той час, визначили особливості літературного розвитку в цих країнах.

Уже в XV ст. у Німеччині існувало чимало багатих і сильних міст, позначених розквітом торгівлі і культури. Але розвиток різних частин країни відбувався нерівномірно, зв'язок між ними був недостатній, тому економічне зростання окремих частин не сприяло національному об'єднанню і посиленню централізації. «В той час як в Англії і Франції піднесення торгівлі і промисловості привело до об'єднання інтересів в межах всієї країни і тим самим до політичної централізації, в Німеччині цей процес привів тільки до групування інтересів по провінціях, навколо суто місцевих центрів, і тому до політичної роздробленості, яка скоро особливо міцно закріпилася внаслідок витіснення Німеччини з світової торгівлі. В міру того, як відбувався розпад суто феодальної імперії, розривався і взагалі зв'язок між імперськими землями; володільці великих імперських ленів стали перетворюватися в майже незалежних володарів, а імперські міста, з одного боку, і імперські рицарі, з другого, почали укладати союзи то одні проти одних, то проти князів або імператора» .

В умовах розпорошеності країни зростали могутність і свавілля феодальних князів, занепадало дрібне дворянство й рицарство. У неймовірно тяжкому становищі опинилося трудяще населення: селянські маси нещадно експлуатувалися і феодальними князями, і рицарями; відбувалося швидке соціальне розшарування та зростання кількості експлуатованих робітників у містах.

У країні відкрито господарював папський Рим. Католицькі князі церкви втручалися в світські справи, претендували на керівництво духовним життям країни, безсоромно оббирали її населення, викликаючи ненависть у всіх шарах німецького суспільства. В країні створилася сильна антикатолицька опозиція, на грунті якої в 1517 р. спалахнув рух Реформації. В умовах гострого незадоволення народних мас своїм соціальним становищем цей рух переріс у Велику селянську війну 1523-1525 pp. Але Реформація тільки на першому етапі мала прогресивний характер. Німецьке бюргерство, налякане розмахом народної соціально-визвольної боротьби, признало владу феодальних князів, які розгромили народний рух і утвердили своє панування, зберігаючи і надалі роздробленість країни. Протестантизм утратив будь-які риси вільнодумства і став не менш ханжеським і фанатичним, ніж католицизм. Уже з 30-х років у Німеччині починається період засилля феодальної реакції.

Уже на початку XV ст. помітний перехід до літератури нового типу: вона проймається сміливим вільнодумством, наповнюється новим змістом, стає соціально визначеною.

Початок гуманістичного руху в Німеччині припадає на середину XV ст. Другу половину віку визначають як період раннього гуманізму. У цей час починається розповсюдження гуманістичної вченості. Університети починають звільнятися від впливу церкви, в них все більшого значення надається філології, зростає інтерес до античності, до італійської ренесансної культури. Величезне значення для розвитку культури мав винахід книгодрукування в середині XV ст. И. Гуттенбергом. Розпочалась публікація перекладів з італійської літератури (наприклад, у 1472 р. був виданий німецький переклад «Декамерона»), а також творів античних авторів, що сприяло поширенню гуманістичних поглядів і формуванню основ німецького гуманізму. Німецькі гуманісти опановують класичну латинську , мову, якою користуються і в своїх дослідженнях, і в художній творчості.

Період зрілого Відродження в Німеччині охоплює кінець XV-перше тридцятиліття XVI ст. Гуманісти величезну увагу приділяють філологічним дослідженням, вивченню античної культури. Антикатолицькі настрої викликають у них великий інтерес до питань релігії і спонукають до перегляду текстів «священних книг» і до очищення їх від інтерпретації католицькою церквою. Своєю діяльністю гуманісти значною мірою сприяли релігійній реформації, яка невдовзі стане їхнім запеклим ворогом.

У цей період на основі гуманістичного світосприйняття відбувається стрімкий розвиток образотворчого мистецтва, вершину якого становить творчість [205] одного з титанів Відродження Альбрехта Дюрера. Картини і гравюри Дюрера, твори великих митців його покоління - Грюневальда, Гольбейна, Кранаха, Альтдорфера - пройняті ренесансним інтересом до людини і реального світу, духом визвольної боротьби. Саме вони і становлять найвище художнє досягнення німецького Відродження.

На цей же недовготривалий період припадає і розквіт німецької гуманістичної літератури. Напружене соціальна й антикатолицька боротьба в країні зумовила войовничу антикатолицьку та антифеодальну спрямованість німецької літератури. Провідну роль відігравала в ній сатира, основними жанрами стали памфлети, пародії, комедії, сатиричні діалоги, епіграми. Джерелами їх були антична література, особливо сатиричні її жанри, національна середньовічна література і фольклор.