Тема 9. Судова влада та її органи

План

1. Поняття судової влади.

2. Судові органи та судові системи зарубіжних країн.

3. Конституційний принцип здійснення судової влади.

1. Поняття судової влади.

Судова влада - це одна з трьох гілок державної влади, необхідний елемент кожної демократичної держави.

В порівняння з виконавчою і законодавчою владами, судова влада виглядає більш слабкою. Вона не являється виразником народного суверенітету, оскільки судді частіше за все призначаються (хоча є країни, в яких суддів обирають). Лише виборним представникам, які засідають в парламенті, надані повноваження виражати народний суверенітет. Крім того, завданням судової влади не є прийняття загальнообов'язкових норм поведінки, яке є завданням законодавчої влади, а розгляд конкретних справ на основі правових норм, які приймає парламент.

Судова влада не порівнюватись по характеру та обсягу діяльності з виконавчою владою, вона не має силових механізмів. Той виконавчий апарат, який є судової влади (судові виконавці, пристави) лише слідкує за виконанням судових рішень.

З другого боку, це дуже сильна влада, бо лише вона може здійснити такі заходи, які не вправі вчиняти ні законодавча, ні виконавча влада - позбавити людину майна, свободи, навіть життя, відібрати дитину у недостойних батьків. Крім того, сила цієї влади полягає в неухильному виконанні закону, в повазі до суду та судового рішення. Закони багатьох країн передбачають особливий склад злочину — неповага до суду, яка підлягає суворому покаранню

В країнах з англосаксонською системою права роль судової влади більш значна, оскільки вона формує прецедентне право, яке є джерелом конституційного права.

Основна функція судової влади — різні конфлікти в суспільстві в різних сферах (кримінально-правовій, цивільно-правовій, в сфері трудових відносин тощо) на основі права.

Ціль судової влади — забезпечення застосування норм права. Судова влада здійснюється через судові органи, які утворюють судову систему.

Основні задачі судової влади - забезпечення прав і своббд людини та громадянина; вирішення спорів різного характеру; контроль за законністю актів органів виконавчої влади тощо.

Особливості судової влади:

• державна влада суду має конкретний характер (суд розглядає та вирішує конкретні справи та спори);

• державна влада суду здійснюється в особливій процесуальній формі, встановленій законом чи дотримання при здійсненні судової влади має принципове значення. Якщо порушена форма процесу, рішення суду, навіть правильне судом вищого рівня відміняється);

• судова влада належить не судовому закладу, а судовій колегії, яка діє в процесі. Колегія може складатись з 3-5 професійних суддів, з одного або декількох професійних суддів та 5-6-9-12-24 присяжних; одного професійного судді та двох народних засідателів. Народні засідателі в процесі мають однакові повноваження з суддею. Присяжні, як правило, приймають участь лише в кримінальному процесі та вирішують питання про винність або невинність підсудного (вирішують питання не права, а факту). Міру покарання визначає суддя.

• суд вирішує та розглядає ті чи інші справи у відповідності з законом та правосвідомістю членів судової колегії;

• судова влада, як незалежна гілка влади передбачає суддівське самоврядування (ради суддів, кваліфікаційні суддівські колегії тощо). Лише вони можуть вирішувати питання про усунення

• суддів від роботи, про накладення на них стягнень, переводі на інше місце роботи тощо;

• суд діє на території певного судового округу, який не співпадає з адміністративно-територіальним поділом. Це виключає вплив на суд місцевої влади;

• в своїй діяльності суд спирається не на політичні мотиви, тимчасові мотивації, а на норми права - аполітичність СУДУ;

Склад судових органів. Судові органи можуть включати різних державних службовців: прокурорів (при судах), судових слідчих, працівників канцелярії судів , судових слідчих, секретарів судових засідань тощо. Судді. Прокурори, судові слідчі узагальнено в багатьох країнах узагальнено називаються магістратами ( вони можуть приймати участь в судовому засіданні). Але основна роль належить судді:

Як правило, до суддів пред'являються певні вимоги:

- вища юридична освіта;

- певний стаж роботи на інших юридичних посадах;

- високі моральні якості та незаплямована репутація;

- мати певний життєвий досвід - підвищений вік (Франція - не прийнято призначати суддями осіб, молодших 40 років, Україна -25).

Суди формуються різними способами. В багатьох штатах США судді вибираються громадянами. В більшості країн судді призначаються, але у вищих судах це відбувається, як правило, за участю різних гілок влади. В США федеральні суди призначаються Президентом зі згоди Сенату. Японія — члени Верховного Суду призначаються імператором за поданням Кабінету Міністрів. В Італії та Франції - судді призначаються по конкурсу органами суддівського самоврядування - верховними Радами Магістратури. В Великобританії -Лордом-Канцлером ( Міністром юстиції) без конкурсу, але за порадою комісії, яка знаходиться при ньому. Зазвичай суддів призначають пожиттєво. але фактично вони займають свої посади до досягнення певного віку (Великобританія - 72 роки; Японія - 65 років) або на певний термін (в перший раз на 5-10 років, в другий раз - пожиттєво).

Ассізи. шеффени. присяжні засідателі ( в ряді країн не старіше 70 років) добираються муніципальними радами із достойних громадян. Складається їх загальний список (цей список може бути складений за поданням політичних партій або шляхом "сліпого вибору" з картотеки виборців), а потім згідно з жеребкуванням ці особи приймають участь в судовому засіданні.

Статус суддів

1. незмінюваність. Це означає, що суддю не можна змістити з посади до закінчення певного терміну чи віку. Виняток - ті випадки, коли суддя скоїв злочин чи поводився неналежним чином ( принцип: "Суддя займає посаду доти, поки добре себе поводить"). Суддя може піти у відставку за власним бажанням. Зміна партій при владі не впливає на становище суддів;

2. Судці незалежні та підкоряються лише закону;

3. Принцип деполітизації та департизації суддів;

4. Принципи несумісності посад;

В судових закладах виключаються родинні зв'язки. Види судових органів.

1. Органи досудового розгляду. Наприклад, медіатори, консиліатори (посередники, примирювачі) у Франції та Італії. Це мирові судді по малозначним справам, які призначаються муніципалітетами з числа колишніх державних службовців, що вирішують дрібні спори між сусідами тощо. В Індії - народні суди (вони, крім того, розглядають справи по транспортних правопорушеннях). Соціалістичні та постсоціалістичні країни - товариські суди. В КНР - це народні примирителі при общинах (7 млн. чол.) та комісії "примирителів" (985 чол.). в Казахстані та Киргизстані роль органів досудового розгляду виконують суди аксакалів (суди старійшин) та суди звичаєвого права. По суті, роль судів досудового розгляду, але більш авторитетних, виконують в США адміністративні судді, які існують при державних установах, а у Великобританії - адміністративні трибунали. Як правило, їх відносять до

2. адміністративних судів, але вони не утворюють єдиної системи адміністративної юстиції. Крім того, вони розглядають не лише адміністративні спори, але й інші питання - трудові, податкові спори, спори про квартирну плату, питання, пов'язані з охороною здоровя. Складаються вони не з державних службовців (за виключенням США), а з громадських діячів, юристів, їх рішення можуть бути відмінені державними судами.

3. Суди загальної юрисдикції (загальні суди). Розглядають кримінальні справи. Цивільні та трудові спори тощо. В деяких постсоціалістичних країнах вони виконують функції адміністративної юстиції. До судів загальної юрисдикції відносяться мирові судді. Які в ряді країн заробітну плату не отримують. Можуть не мати юридичної освіти та можуть займатись іншою оплачуваною діяльністю (наприклад, комерцією). Система загальних судів завжди включає різні ланки (вертикаль) від верховних до низових.

4. Спеціальні суди : військові, суди по справах малолітніх, по земельним та водним спорам, комерційні (по торговим спорам) тощо. Судді в цих судах іноді окрім юридичної, мають і іншу спеціальну освіту, в судах по трудових спорах - профспілкові діячі. Справи в таких судах розглядаються колегією суддів без засідателів, процес прискорений, нерідко спеціальні суди є ніби відділами при загальних судах.

5. адміністративні суди - особлива ланка спеціальних судів. Розглядають спори та конфлікти громадян з чиновниками та органами держави з питань управління в зв'язку порушеннями прав громадян. Ці суди іноді створюються при міністерствах чи інших органах управління (США. Великобританія), але зазвичай складають цілісну систему (вертикаль), як і загальні суди. В адміністративні суди не можна подавати позов, якщо чиновник не порушив закон, оскільки при вирішенні конкретних справ чиновники мають право та свободу діяти самостійно в межах закону (дискреційні повноваження). Інколи такі суди розглядають порушення чиновниками професійної етики - Іспанія.

6. Мусульманські суди розглядають справи лише з питань, які вказані в священних книгах (Корані та Сунні) та серед єдиновірців.

7. Суди звичаєвого права - племінні суди, в яких приймають участь вожді та старійшини. Вони розглядають конфлікти та спори між сусідами про використання землі, лісів, пасовищ, деякі питання сімейного права на основі звичаїв племені. Кримінальні справи такі суди розглядати не можуть, їх рішення не визнаються, якщо вони суперечать закону.