Основні принципи життєдіяльності людства.

1. В процесі праці навантаження на природу не повинне перевищувати самовідновного потенціалу природних систем.

2. Управління світовою промисловістю повинне здійснюватися з урахуванням кінцевих природних ресурсів.

3. Повинен здійснюватися розвиток безвідходного виробництва.

У соціально-економічному і військово-політичному аспектах безпека розуміється як захист території держави від зовнішнього вторгнення, як захист національних інтересів способами зовнішньої і внутрішньої політики, як глобальна безпека від загрози ядерного самознищення.

У сучасних умовах безпека є складною категорією і характеризує собою сукупність умов, при яких відсутня небезпека для життєдіяльності.

БЖД, як наука, вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків дії на організм людини і природу, на підставі яких розробляються способи і засоби безпеки.

У системі державної діяльності БЖД є галуззю науково-практичної діяльності, направленої на наукові дослідження і реалізацію способів і засобів безпеки.

Основна аксіома БЖД - "про потенційну небезпеку". Життєдіяльність людини потенційно небезпечна і пов'язана з ризиком, проте небезпекою і ризиком можна управляти.

Розвіток безпеки життєдіяльності людини у суспільстві почався з появою її свідомості.

Безпека як категорія

Життєдіяльність - спосіб існування людини, є процес взаємодії з навколишнім середовищем.

Сучасний світ характеризується постійно зростаючим рівнем антропогенних і техногенних навантажень, інтенсивним перетворенням людиною біосфери - навколишнього середовища, в якому існують всі форми життя. Сучасне місце існування носить назву техносфери, а діяльність людини надає техногенний вплив на навколишнє середовище, тобто багато разів посилене сучасними технологіями і видами енергії в порівнянні з помірним антропогенним. Стан місця існування, тобто системи "чоловік - навколишнє середовище" може бути комфортним, допустимим, небезпечним (що перевищує допустимі рівні) і надзвичайно небезпечним (руйнівним).

Критерієм комфортності є оптимальні значення параметрів мікроклімату і освітлення за умови відсутності небезпечних і шкідливих чинників, таких як шкідливі речовини і різні види енергій.

Критерієм безпеки є допустимі значення концентрації шкідливих речовин і потоків енергій: ГДК, ПДД, ПДУ, ПДВ.

Небезпека – це імовірність зростання шкідливого чиннику у середі існування людини.

Пріхована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важкопередбачуваних розумів і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм людей.

Таксономія небезпек — класифікація та систематизація явищ, процесів інформації, об'єктів, які здатні завдати шкоди.

Ідентифікація небезпек — виявлення типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Номенклатура небезпек  перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками.

Квантифікація небезпек  введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Для деяких умов характерне стрімке наростання величин небезпечних чинників: концентрацій отруйних або вибухонебезпечних речовин, рівнів енергетичних параметрів, величини струму і т.д. Для небезпечних умов ритерієм безпеки є ризик.

Ризик (R)  це вірогідність виникнення негативної дії в місці існування людини. Величина ризику визначається на основі статистичних даних негативних або надзвичайних подій, що раніше відбулися:

R = R_доп

де Nчс – число надзвичайних подій, що привели до поразки людей, в рік; NО - загальне число подій в рік (або людей).

Допустимий прийнятний ризик Rдon<10-6, неприпустимий (неприйнятний) Rнд > 10-3. Перехідна область значень ризику від 10-3 до 10-6.

Класифікація ризику по роду небезпеки.

1. техногенні;

2. природні;

3. змішані.

Класифікація ризику по характеру діяльності.

1. підприємницькі;

2. фінансові і комерційні;

3. профессиональные;

4. інвестиційні ризики;

5. транспортні;

6. промислові.