- •Концепція курсу
- •Частина і
- •Навчально-тематичний план курсу «Соціологія девіантної поведінки». Аудиторна робота
- •2. Розподіл начальних годин
- •3. Навчально-методична карта навчальної дисципліни
- •4. Тематика лекційного курсу «Соціологія девіантної поведінки»
- •Тема 1. Вступ. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку: історична ретроспектива
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище. Суїцид та проблеми його подолання
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності.
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •5. Семінарські заняття
- •6. Теми рефератів
- •7. Вимоги до написання реферату
- •8. Теми контрольних робіт
- •9. Порядок поточного і підсумкового контролю
- •10. Розрахунок рейтингових балів за видами поточного (модульного) контролю
- •11. Тести.
- •12. Питання до заліку
- •Частина 2 Лекційний курс
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •1.1. Визначення девіантної поведінки
- •Фактори ризику девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки
- •1.2. Причини девіації
- •1.3. Критерії девіатної поведінки
- •1.4. Соціальні норми
- •1.5. Соціальні відхилення від поведінкової норми
- •1.6. Формальні й неформальні соціальні норми
- •1.7. Критерії соціальних норм
- •1.8. Соціальний контроль
- •1.10. Питання для самоконтролю
- •1.11. Використана література
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку.
- •2.1. Девіація: історична ретроспектива
- •2.2. Мислителі епохи Еллінізму про людську поведінку
- •2.3. Середньовічна філософія про поведінку людини
- •2.4. Філософи епохи Відродження про поводження індивіда
- •2.5. Характеристика поведінки людини у Новий час
- •2.6. Німецька класична філософія про поведінку людини
- •Этика Иммануила Канта
- •Категорический императив
- •2.7. Хх століття: девіантна поведінка
- •2.9. Питання для самоконтролю
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки
- •3.1. Історія соціології злочинності
- •3.2. Актуальність проблеми злочинності
- •3.3. Поняття злочину
- •3.4. Причини формування злочинності
- •3.5. Класифікація та типологія злочинців
- •3.7. Питання для самоконтролю
- •3.8. Використана література.
- •3.9. Історичний аспект пияцтва та алкоголізму
- •3.10. Актуальність проблеми алкоголізму
- •3.11. Причини вживання алкоголю
- •3.12. Види алкоголізму: характеристика
- •3.13. Молодіжне пияцтво та його наслідки
- •3.14. Соціальні проблеми алкоголізму
- •Питання для самоконтролю
- •3.17. Використана література
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •4.1. Історія проституції.
- •4.2. Актуальність проблеми проституції
- •4.3. Визначення проституції.
- •4.4. Проституція в Україні.
- •4.5. Сутинерство та звідництво
- •4.6. Категорії і типи представниць секс-бізнесу
- •Суспільне ставлення до проституції
- •4.9. Питання для самоконтролю
- •4.10. Використана література
- •4.7. Історія суїциду.
- •4.8. Актуальність проблеми суїциду
- •4.9. Засоби вчинення суїциду
- •4.10. Проблеми суїциду: позасуспільні чинники самогубств
- •4.11. Соціальні чинники самогубств
- •4.12. Причини самогубств
- •4.13. Причини підліткового суїциду
- •4.15. Питання для самоконтролю
- •4.16. Використана література
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •5.1. Історичні аспекти наркотизму
- •5.2. Актуальність проблеми наркоманії
- •5.3. Поширення наркотиків
- •5.4. Шляхи залучення до наркотиків.
- •5.5. Вплив наркотиків на людину
- •5.6. Типи споживачів наркотичних речовин
- •5.8. Питання для самоконтролю
- •5.9. Використана література
- •5.10. Історія віл/снід
- •5.11. Актуальність проблеми поширення віл/снід
- •5.12. Шляхи зараження віл-інфекцією
- •10 Основних факторів, які необхідно знати про віл-інфекцію та снід
- •5.14. Питання для самоконтролю
- •5.15. Використана література
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •6.1. Актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки
- •6.2. Технології профілактики девіантної поведінки
- •6.3. Профілактика злочинної поведінки
- •6.4. Профілактика алкоголізму
- •6.5. Профілактика проституції
- •6.6. Профілактика суїцидальної поведінки
- •6.7. Профілактика наркотичної залежності і віл/сніДу
- •6.9. Питання для самоконтролю
- •6.10. Використана література
- •Частина 3 Довідкова інформація Законодавство про віл/снід
- •Частина 1
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки.
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •Частина 3 Довідкова інформація
5.11. Актуальність проблеми поширення віл/снід
СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті. Масове поширення цієї хвороби в усьому світі та й в Україні створює загрозу особистості, громадській та державній безпеці. Розпочавшись з поодиноких випадків інфікування ВІЛ та захворювань на СНІД наприкінці 80-х років минулого століття, пандемія охопила всі країни і континенти. Останнім часом ВІЛ/СНІД поширюються серед населення світу надзвичайно високими темпами. Кордони не є перепонами для «чуми ХХ століття». На превеликий жаль Україна займає одне з перших місць в Європі за кількістю ВІЛ-інфікованих: майже 90% з них особи від 15 до 49 років. Починаючи з 1987 року (за станом на 1 грудня 2005 року) в Україні офіційно зареєстровано 87 159 ВІЛ-позитивних людей. За статистичними даними Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІД МОЗ України, у 2004 році у країні зареєстровано 38 637 ВІЛ-інфікованих, серед них – понад 2000 дітей. 2 332 дорослим та дітям поставлено діагноз СНІД. 1 200 дорослих та 40 дітей померли від цієї хвороби”.
Протягом 2007 року в країні було зареєстровано понад 17,5 тис. нових випадків ВІЛ-інфекції, що становить 38,8 на 100 тис населення. Незважаючи на запроваджені заходи націлені на профілактику ВІЛ, темпи поширення хвороби залишаються досить високими. Так, кількість нових випадків ВІЛ-інфекції у 2006 році в порівнянні з 2005 роком зросли на 17%, а в 2007 році у порівнянні з 2006 роком рівень приросту склад 10%. Станом на 1 січня 2008 року і Україні зареєстровано 122 тис. випадків зараження ВІЛ-інфекцією, у тому числі майже 22,5 тис. випадків захворювання на СНІД та 12,5 тис. випадків смерті від захворювань, обумовлених СНІДом. Провідними супутніми хворобами при ВІЛ-інфекції є туберкульоз (легеневий і позалегеневий), а також захворювання центральної нервової системи (так званий нейрон-СНІД).
Станом на 1 листопада 2008 року в Україні зареєстровано 137 973 випадків інфікування ВІЛ. Загалом за період епідемії захворіло на СНІД 26 013 громадян, померло – 14 705 осіб. Кількість ВІЛ-інфікованих, які перебувають під диспансерним наглядом в Україні станом на 1 жовтня 2008 року, становила 89 547 осіб. Показник поширеності ВІЛ-інфекції дорівнює 193,1 на 100 тис. населення. Для порівняння відмітимо, що на 1 липня 2007 року цей показник дорівнював 17,4 на 100 тис. населення. Лише У Миколаївській області у 2008 році проживало біля 5 тис. ВІЛ-інфікованих і ще 2,5 тис. осіб мають сіропозитивну реакцію і щорічно збільшується кількість нових випадків ВІЛ-інфекції приблизно на 400 осіб (див. табл. 1).
Таблиця 1.
Зведені дані епідеміологічної ситуації з ВІЛ-інфекції у Миколаївській області з 1992 до 2005 рр. (дані на 01.07. 2005 р.)
Період |
Обстежено (осіб) |
Рівень ВІЛ-інфікованості |
Зареєстровано хворих на ВІЛ- інфекцію |
%ВІЛ-інфікованих, яким встановлено діа- гноз ВІЛ/СНІД |
||
Абсолютне число |
На 100 обстежених |
|||||
1992 р. |
163 458 |
1 |
0,0006 |
1 |
100 |
|
1993 р. |
159 777 |
- |
- |
- |
- |
|
1994 р. |
81 673 |
5 |
0,006 |
- |
- |
|
1995 р. |
52 034 |
779 |
1,50 |
706 |
90,8 |
|
1996 р. |
51 378 |
2 107 |
4,10 |
172 |
8,2 |
|
1997 р. |
30 588 |
1 214 |
3,97 |
313 |
25,8 |
|
1998 р. |
39 872 |
1 037 |
2, 60 |
581 |
56,0 |
|
1999 р. |
27 295 |
441 |
1,62 |
354 |
80,3 |
|
2000 р. |
34 486 |
817 |
2,37 |
453 |
55,5 |
|
2001 р. |
39 864 |
977 |
2,45, |
412 |
42,2 |
|
2002 р. |
51 038 |
1 073 |
2,10 |
535 |
49,9 |
|
2003 р. |
50 867 |
1 130 |
2,22 |
607 |
53,7 |
|
2004 р. |
53 276 |
1 353 |
2,54 |
726 |
53,7 |
|
2005р. (І півріччя) |
27643 |
739 |
2,7 |
383 |
51,8 |
Як видно з наведених даних ситуація є невтішною. За період епідемії в області найбільш високі показники захворюваності на СНІД були зареєстровані у 1998 році (85 осіб), у 1999 році (131 особа), у 2004 році (143 особи). Станом на 1 липня 2005 року від СНІДу в області померло 463 чол. За прогнозами фахівців у 2010 році у Миколаївській області ВІЛ-інфікованими будуть 20 тис. чол. та 2,5 тис. можуть померти. В Україні у 2011 році майже 43 тис. осіб загинуть від ВІЛ/СНІДу, а 46 тис. дітей залишаться сиротами, через смерть їх батьків від «чуми ХХІ ст.». Сьогодні з ВІЛ/СНІДом в Україні проживає майже 0,5 млн. чол. (1% дорослого населення). ВІЛ-інфекція проникла у всі регіони нашої держави. Особливо небезпечною є ситуація в Одеській та Дніпропетровській областях, де показник поширення ВІЛ-інфекції становить 414,2, у Донецькій області – 395,6, у Миколаївській області – 378,9, у м. Севастополь – 309,4, в АРК – 239,1, у м. Києві – 194,4. Епідеміологічна ситуація у Харківському регіоні також залишається напруженою – щорічно в області реєструється від 450 до 500 випадків зараження. За статистичними даними у 2006 році у світі було понад 40 млн. людей носіями ВІЛ/СНІДу: Північна Америка – 950 000, Карибський басейн – 420 000, Латинська Америка – 420 000, Євразія – 8 150 000, Африка та Близький схід – 29 000 000, Австралія і Нова Зеландія – 15 000. 14 млн. дітей вже стали сиротами. У 2008 році вже 50 млн. чол. були вірусоносіями, а 20 млн. хворими на СНІД. Щоденно інфікується 15-16 тис. (кожних 6 хв. з’являєтся ВІЛ-інфікований) і помирає 8 тис. осіб.
Великою проблемою є те, що більше 90% ВІЛ-носіїв молоді люди працездатного і дітородного віку [3] Їх середній вік 30 років. А також той факт, що продовжує зростати кількість виявлених ВІЛ-інфікованих осіб серед вагітних (0,34%) та потенційних донарів (1,13%) [2].
Проблема полягає у тому, що далеко не всі люди усвідомили небезпеку поширення ВІЛ-інфекції. Вчені порівнюють її з айсбергом, у якого видно лише верхівку, а підводна частина залишається недосяжна для очей. Глибоководна частина – це люди, у яких поки-що немає проявів хвороби і вони живуть активним життям, будучи носіями небезпечної хвороби. За оцінками вчених, таких осіб у 50-100 разів більше ніж виявлених хворих на СНІД. В разі збереження наявних тенденцій розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу та відсутності адекватних заходів протидії, у недалекому майбутньому епідемія може суттєво вплинути на поглиблення й без того важкої демографічної кризи, погіршення якості продуктивних сил суспільства та інші складові забезпечення соціально-економічного розвитку держави.