4. Твердження

1. Загальна характеристика твердження та його будова

2. Твердження й речення

3. Види тверджень

4. Поділ атрибутивних тверджень за якістю й кількістю. Розподіленість термінів

5. Відношення між атрибутивними твердженнями

6. Твердження відношення

7. Твердження існування

8. Модальні твердження

9. Запитання

10. Складні твердження, їх види та відношення між ними

11. Два аспекти істинності тверджень у повідомленнях ЗМІ

12. Джерела перевірки істинності тверджень підчас редагування текстів

13. Співвідношення між істинністю тверджень і видом літератури

14. Особливості перевірки істинності фактичних тверджень

1. Загальна характеристика твердження та його будова

Твердження — це одна з форм мислення.

Твердження — це така форма мислення, яка розкриває зв’язок між предметом і його ознакою або зв’язок між кількома предметами.

Зв’язок розкривається через зв’язку () або через предикат (нп: співає, читає тощо).

Різні форми запису (див. їх вище):

— всі S  Р чи деякі S  Р;

— [P (x)];

— [P (x, y)].

Зв’язок між предметом (предметами) та їх зв’язком (предикатом) може або стверджуватися, або заперечуватися ( чи ).

Стосовно відношення до реального світу твердження може мати (у формальній двозначній логіці) лише два значення: істинність або хибність.

2. Твердження й речення

Твердження

Не всі речення є твердженнями. Твердженнями є лише розповідні речення. Спонукальні, питальні, окличні, звертальні, називні та деякі інши види речень твердженнями не є.

Згідно з однією з точок зору, в реченнях:

— Він є студентом;

— He is a student;

— Er ist ein Student;

Реалізовано одне й те саме твердження. (Інша точка зору твердить, що це — різні твердження).

Відмінності між реченням і твердженням.

1. Речення — матеріальне; твердження — ідеальне.

2. Одне й те саме твердження може бути реалізоване в різних за формою реченнях. Нп:

— акула — хижа риба;

— хижаками є акули;

— всі акули — хижі риби;

— всі акули — хижаки.

3. Твердження завжди має три компоненти, а речення — від 1 до n слів (нп: Світає).

4. У деяких мовах зв’язку можуть опускати (нп: трава — зелена); в логіці це неможливе.

3. Види тверджень

Твердження:

— прості: P (x); P (x, y);

— складні: P (x) І P (x, y); P (x) АБО P (x, y); тощо

1) Марс і Юпітер — планети сонячної системи (можна розкласти на два простих: Марс — планета сонячної системи І Юпітер — планета сонячної системи);

2) Якщо тіло має питому вагу меншу, ніж вода, то воно не потоне (тіло має питому вагу меншу, ніж вода І воно [тіло] не тоне).

Інша класифікація:

— твердження атрибутивні (Яблуко є червоним);

— твердження існування (Існують чорні лебеді);

— твердження відношення (Іван є братом Петра).

Атрибутивні твердження поділяють:

1. За якістю:

— стверджувальні;

— заперечувальні.

2. За кількістю:

— одиничні (Місць — супутник Землі);

— часткові (Деякі люди є редакторами);

— загальні (Кожна [всі] жива людина має серце).

4. Поділ атрибутивних тверджень за якістю й кількістю. Розподіленість термінів

Об’єднаний поділ за кількістю та якістю:

— загальностверджувальні (позначають А; Аsp);

— частковостверджувальні (позначають І; Іsp);

— загальнозаперечувальні (позначають Е; Еsp);

— частковозаперечувальні (позначають О; Оsp).

Терміни S чи P називають розподіленими (позначають +), якщо в твердженні їх узято в повному обсязі, та нерозподіленими (позначають -), якщо їх узято в неповному обсязі.

Нп: Аs⁺p^-