- •38. Загальні поняття та принципи основ фізіології та гігієни праці
- •39. Загальні підходи до оцінювання умов праці та забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці.
- •40. Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці
- •42. Повітря робочої зони: склад, джерела забруднення, дія на людину, засоби захисту органів дихання.
- •43. Вентиляція виробничих приміщень: поняття, параметри, системи.
- •44. Освітлення виробничих приміщень: поняття, параметри, системи.
- •45. Випромінювання оптичного діапазону,лазерне випромінювання: поняття, джерела, засоби захисту.
- •46. Електромагнітні поля та випромінювання: поніття, джерела, параметри, дія на людину, засоби захисту.
- •47.Іонізуючі випромінювання: поняття, джерела, параметри, дія на людину, засоби захисту.
- •48. Шум, ультразвук та інфразвук: поняття, джерела, параметри, дія на людину, засоби захисту.
- •49. Вібрація: поняття, джерела, параметри, дія на людину.
- •50. Типові заходи та засоби колективного й індивідуального захисту від вібрацій.
- •51. Санітарно-гігієнічні вимоги до планування та розміщення підприємств.
- •52. Вимоги до розташування виробничого і офісного обладнання та організації робочих місць.
- •53. Санітарно-захисні зони підприємства.
- •54. Надання першої долікарської допомоги при різних видах механічних травм.
- •55. Надання першої медичної допомоги при ураженні електрострумом.
- •56. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.
- •57. Безпека при експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки.
- •58. Безпека при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт.
- •59. Безпечна експлуатація електроустановок:електрозахисті засоби та заходи.
- •60. Електробезпека: дія електроструму на організм людини, види і причини електротравм.
- •61. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.
- •62. Засоби пожежогасіння, умови та порядок їх застосування.
60. Електробезпека: дія електроструму на організм людини, види і причини електротравм.
Статистика свідчить про те, що майже у всіх галузях промисловості та сільського господарства, де використовується електричний струм, має місце ураження людей.
Ураження струмом є несподіваним для потерпілого видом виробничого травматизму. Ця особливість пояснюється тим, що електричний струм неможливо виявити за зовнішніми ознаками, ні за звуком, ні за запахом. Ураження струмом виникає з такою швидкістю, що людина не спроможна самостійно звільнити себе від струмоведучих частин, при цьому спрацьовує невідповідність швидкості дії впливу та швидкості рефлексів людини (І.П. Павлов).
Ураження неізольованої від землі людини електричним струмом може виникати тоді, коли вона:
доторкнулася до однієї або двох фаз електроустановки під напругою;
наблизилась на небезпечну відстань до неізольованих струмоведучих частин електроустановки під напругою;
доторкнулася до металевих корпусів електрообладнання, що перебуває під напругою внаслідок пошкодження електричної ізоляції;
потрапила під крокову напругу, що виникає в місцях розтікання струму в землі і ін..
Основними причинами електротравматизму є:
порушення правил техніки безпеки при експлуатації електричного устаткування;
незадовільне огородження струмопровідних частин установки при випадковому до них доторканні;
незадовільне заземлення електроустановок та незадовільна ізоляція струмоведучих частин;
невідповідність машин, інструментів, кабелів і провідників умовами їх експлуатації;
робота машин біля ЛЕП, що перебувають під напругою;
низький рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу, незнання правил безпеки, відсутність належних засобів захисту.
Важливим завданням охорони праці лишається розробка і забезпечення відповідних заходів електробезпеки.
Електробезпека – це система організаційних і технічних заходів, що забезпечують захист людини від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичного струму.
Дія електричного струму на організм людини має різносторонній характер і різносторонні прояви – від слабих подразнень до смертельних наслідків.
Електричний струм , що проходить через тіло людини, може спричинити термічну, хімічну, світлову, механічну та біологічну дію.
Біологічна дія є виключною властивістю живої тканини. Вона проявляється сильним збудженням нервової тканини, що призводить до порушення внутрішніх біоелектричних процесів, які пов’язані з життєвими функціями організму. Зовнішній струм при взаємодії з біоелектричними процесами людини може викликати судоми м’язів, життєво важливих органів, у тому числі серця і легенів, що призведе до зупинки дихання і кровообігу.
Електричне ураження організму струмом буває місцевим (електричні травми) і загальним(електричні удари) коли уражається весь організм.
Характерними видами місцевих електричних травм є:
електричні опіки;
електричні знаки;
металізація шкіри;
механічні ураження;
електрофтальмія.
Залежно від умов виникнення опіки бувають трьох видів: струмовий (контактний), дуговий і змішаний, під дією струму і електричної дуги. “Ствол” електродуги має високу температуру – від 4000 до 150000С і вище. Очевидно, що людина яка потрапляє у таку ситуацію отримає опіки того чи іншого ступеню тяжкості. Тканини, що лежать на шляху струму,внаслідок великої кількості теплоти висушуються, обвуглюються і навіть безслідно щезають.
Внаслідок контакту з електромережею виникають електричні знаки. Шкіра в місці контакту затвердіває подібно до мозоля.
Металізація шкіри виникає внаслідок короткого замикання і потрапляння в глибину шкіри газоподібних або розплавлених часток металу, які розлітаються у всі сторони.
Механічні ураження є наслідком судомних скорочень м’язів під дією струму,що призводить до розриву кровоносних судин, м’язів, сухожилків, вивиху суглобів або перелом кісток. Вони виникають тоді, коли людина тривало перебуває під напругою 380В.
Електрофтальмія – ураження очей при горінні електричної дуги потужним ультрафіолетовим випромінюванням.
Електричний удар – це збудження живих тканин організму струмом, що супроводжується судомним скороченням м’язів. Це найнебезпечніший вид ураження, при якому порушується функціонування серцевої, дихальної і мозкової системи людини навіть без жодних зовнішніх ознак, що бувають при електротравмах.
Залежно від наслідків електричні удари умовно поділяються на чотири ступеня:
І – скорочення м’язів без втрати свідомості;
ІІ – скорочення м’язів з втратою свідомості, але зі збереженим диханням і роботою серцево-судинної системи;
ІІІ – втрата свідомості з порушенням дихання або роботи серця;
ІV – клінічна смерть, відсутність дихання і кровообігу.
Клінічна смерть – це перехідний стан від життя до смерті, який настає з моменту припинення діяльності серця і дихання. Хоча у людини відсутні всі ознаки життя, воно ще повністю не згасло - на дуже низькому рівні відбуваються обмінні процеси достатні для підтримування мінімальної життєдіяльності. Довгастий мозок зберігає здатність функціонування протягом 6-10 і більше хвилин. Це дозволяє вжити відповідних заходів, щоб відновити згасаючі або щойно згаслі функції організму.
Причиною смерті від електроудару може бути зупинка серця, дихання або електричний шок, коли струм діє на організм безпосередньо або рефлекторно через центральну нервову систему.
При надмірному збудженні організму людини електричним струмом виникає дуже важка нервово-рефлекторна реакція організму внаслідок чого виникає фібриляція серця або електричний шок.
Фібриляція серця – це такий стан, коли воно перестає скорочуватися як одне ціле у відповідній послідовності (спочатку пересердя, а потім шлуночок), настають окремі некоординовані посіпування серцевих м’язів (фібрил) і серце перестає працювати як насос.
Електричний шок має дві форми:
сильне нервове збудження;
глибоке гальмування і знесилення нервової системи
Шоковий стан знесилює людину, вона стає байдужою до оточуючого середовища при наявності свідомості протягом кількох хвилин або діб. Після чого настає одужання або смерть від повного згасання життєво важливих функцій організму.