Фізіологічні і мотиваційні аспекти вольових дій
Вольові дії пов’язані з діяльністю мозку і поряд з іншими сторонами психіки мають матеріальну основу у вигляді нервових процесів. Клітини, які розташовані в одному з пластів кори мозку називають „Клітинами Беца”. Усі ці клітини в залежності від їх місцезнаходження і функцій, які вони викуонують, можна поділити на 3 групи.
У верхній частині передньої передньої центральної звивини лежать клітини, які посилають імпульси до нижніх кінцівок.
В середньому відділі розташовані клітини, які посилають імпульси до рук.
В нижніх відділах розташовані клітини, які активізують м’язи язика, губ, гортані.
Усі ці клітини і нервові шляхи є руховим апаратом кори головного мозку.
Довільні рухи виконуються не ізольовано один від одного, а в складній системи цілеспрямованої дії. Це відбувається завдяки певної організації взаємодіїокремих частин мозку.
Існують структури, які спрямовують і підтримують цілеспрямованість вольової дії. Відомо,що вольова дія визначається певними мотивами, які повинні утримуватись протягом всього часу виконання рухів або дій.
Особливе значення у виконанні вольової дії має друга сигнальна система, яка здійснює всю свідому регуляцію людської поведінки. Друга сигнальна система активізує не тільки моторну частину поведінки людини, вона є пусковим сигналом для мислення, уяви, пам’яті; вона ж регулює увагу, викликає почуття і таким чином впливає на формування мотивів вольових дій. Це ті причини, які спонукають людину діяти. Усі мотиви вольових дій поділяються на дві основні групи: основні і побічні (Напр., для однієї людини прагнення до пізнання є основним мотивом написання дисертації, а досягнення певного соціального положення – побічним. В іншої людини, навпаки, досягнення певного соціального статусу є основним мотивом, а пізнання - побічним).
В основі мотивів вольвих дій лежать потреби, емоції і почуття, інтереси і нахили, і особливо наше світобачення, наші погляди, переконання і ідеали, які формуються в процесі виховання людини.
Структура вольової дії
Вольова дія (В.д.) починається з усвідомлення мети дії і пов’язаного з нею мотиву. Коли мета і мотив усвідомлені, то це прагнення до мети називається бажанням.
В залежності від степені усвідомлення потреб їх поділяють на потяг і бажання. Якщо бажання усвідомлено, то потяг завжди має неясний характер це, ніби, перехідний стан, який характеризується невизначеністю.
Не всіляке бажання призводить до дій. Перш ніж бажання перетвориться в безпосередній мотив, а потім в мету, воно оцінюється людиною через сисмтему цінностей людини, отримує певну емоційну забарвленість.
Під час формування мети особливу роль відіграє її зміст, характер і значення. Чим значущою є мета, тим більш сильним є прагнення, яке викликане нею.
Психічний стан, який характеризується зіткненням декількох бажань або декількох різних спонукань до діяльності, прийнято називати боротьбою мотивів. Завершуючим моментом боротьби мотивів є прийняття рішення, яке полягає у виборі мети і способів дій. Приймаючи рішення, людина проявляє рішучість; при цьому вона відчуває відповідальність за подальший хід подій.
Інтенсивність вольових зусиль залежить як від зовнішніх, так і від внутрішніх перешкод, на які наштовхується виконання вольової дії. Попри ситуат. Фактори існують і відносно стійкі фактори, які визначають інтенсивність вольових зусиль. До їх числа відносяться наступні: світобачення особистості, що виявляється у відношенні до тих чи інших явищ оточуючого світу; моральна стійкість, яка визначає здібність йти наміченим шляхом; рівень самоуправління і самоорганізації особистості. Усі ці фактри формуються в процесі розвитку людини, її становлення як особистості і характеризують рівень розвитку вольової сфери.