«Фондовий ринок України:сучасний стан і перспективи його розвитку» Вступ

У даній роботі проведений аналіз фондового ринку України і визначені перспективи і тенденції його розвитку.

Необхідність вивчення фондового ринку обумовлена тим, що для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси і здійснюються на фондовому ринку. Таким чином, на фондовому ринку виникає кругообіг капіталу, причому у одних суб'єктів господарювання створюються заощадження, а інші відчувають потребу у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності. Україна зараз потребує інвестицій, як і будь-яка країна з економікою, що розвивається. Саме тому питання розвитку фондового ринку такі актуальні.

Розділ 1. Фондовий ринок як складова частина фінансового ринку

1.1 Загальна характеристика: поняття, структура, особливості фондового ринку

Фондовий ринок є невід’ємним та важливим елементом фінансової системи ринкової економіки.. В Україні фондовий ринок формально існує вже 20 років, з часу прийняття Закону України «Про цінні папери та фондову біржу». Але процес інституційного становлення, набуття необхідних якісних параметрів ринку ще далеко не завершений. Економісти та політики аналізують проблеми розвитку вітчизняного фондового ринку, виявляють бар’єри, що перешкоджають цьому розвитку, шукають можливості, як переорієнтувати фондовий ринок на вирішення нових завдань у процесі економічного розвитку, розробляють заходи економічної політики, спрямовані на усунення перешкод формування високоефективного фондового ринку.

Фондовий ринок є важливою складовою частиною фінансового ринка. Це можна побачити на рис.1[9,c.156]

Рис.1. Схема фінансового ринку

В економічній літературі даються різні визначення поняття "фінансовий ринок ":[9,c.157]

• сукупність кредитно-фінансових інститутів, які спрямовують потік грошових засобів від власників до позичальників і навпаки;

• механізм перерозподілу капіталу між кредиторами і позичальниками за допомогою посередників на основі попиту і пропозиції;

• грошові відносини, які складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах;

• загальне визначення ринків, де проявляються попит і пропозиція на різні платіжні засоби.

Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо:

– ринку банківських послуг – Національним банком України;

– ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

– інших ринків фінансових послуг – Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг).

У розвинутих країнах основою ринкової економіки є ринок цінних паперів як найефективніша форма обігу фінансових ресурсів. За обсягами він у середньому втричі перевищує грошовий і кредитний ринки, які поряд із ним також є складовими фінансового ринку та багатоаспектною соціально-економічною системою. Цінні папери відіграють важливу роль в інвестиційному процесі: з їх допомогою грошові кошти фізичних і юридичних осіб перетворюються на реальні матеріальні об'єкти, технології, обладнання.

Під фондовим ринком розуміють такий розділ фінансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови і відбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів в соціально-економічному просторі держави з врахуванням інтересів і потреб суспільства шляхом здійснення емісій коштовних паперів різними емітентами. [9,c.157]

Таблиця 1[5,c.57]

Аналіз поняття “фондовий ринок” за допомогою визначення родового поняття

Родове поняття	Визначення досліджуваного поняття
Сукупність відносин	Фондовий ринок, або ринок цінних паперів, є сукупність його учасників і правовідносин між ними з приводу розміщення, обороту й обліку цінних паперів та їхніх похідних
Система акумулювання	Фондовий ринок є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сферу, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільств підвищенню добробуту громадян за рахунок володіння та вільного розпорядження цінними паперами, підготовленість населення до ринкових відносин
Сукупність відносин	Фондовий ринок являє собою сукупність відносин цивільно-правового характеру, які опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів
Сукупність відносин	Фондовий ринок є економічною категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають під впливом попиту та пропозиції на залучений капітал у формі цінних паперів
Система акумулювання	Фондовий ринок є частиною ринку позикових капіталів, де здійснюють купівлю-продаж цінних паперів. Ф. р. акумулює грошові заощадження юридичних осіб і громадян та спрямовує їх на виробниче й невиробниче вкладання капіталів
Індикатор	За своєю сутністю й механізмом функціонування фондовий ринок є надчуттєвим індикатором, барометром стану економіки
Сукупність відносин	Фондовий ринок – сукупність економічних відносин із приводу випуску й обігу цінних паперів між його учасниками
Сукупність відносин	Фондовий ринок – сукупність економічних відносин між різними суб’єктами цього ринку щодо організації купівлі-продажу акцій, облігацій і спеціальних цінних паперів
Механізм обміну	Фондовий ринок – це механізм, що сприяє обміну фінансовими активами й існує для того, щоб звести разом покупців і продавців цінних паперів

У цілому фондовий ринок сприяє:

– акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери;

– структурній перебудові економіки;

– позитивній динаміці соціальної структури суспільства;

– підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами;

– психологічній готовності населення до ринкових відносин.

Головною метою фондового ринку кожної країни є становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку, регульованого державою і інтегрованого в світові фондові ринки. Фондовим ринком є сукупність стосунків цивільно-правового характеру, які опосередковують рух капіталів у формі коштовних паперів. Він доповнює в структурі фінансового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним.

Особливості фондового ринку такі:[5,c.62]

- фондовий ринок завжди виступає як ринок ризикових капіталів, де зростання та падіння курсів цінних паперів залежить від багатьох факторів, які слід постійно враховувати у практичній діяльності;

- курси цінних паперів, як і їхня емісія залежить від рентабельності та кон’юнктури виробництва, економічного стану, від стану ринку позичкових капіталів і рівня облікової ставки;

- із розвитком акціонерного капіталу зростає роль фондових бірж та позабіржового фондового ринку, де суперечності більш гострі, а їхній прояв глибший і сильніший. Позабіржовий фондовий ринок впливає на біржовий ринок і на всю банківську сферу своєю непередбачуваністю;

- прибуток акціонерних товариств стає відомим лише після річних звітів, тому іноді курси акцій залежать від очікуваних дивідендів. На підставі цього вони стають об’єктом спекулятивних дій, залежать від випадкових обставин, реклами, боротьби за зростання чи зниження курсів акцій;

- падіння курсів цінних паперів може бути таким стрімким та непередбачуваним, що спричиняє катастрофічну паніку. Фондові ринки закриваються, угоди не укладаються, банкрутства досягають найбільшого розмаху. Утримувачі цінних паперів, особливо дрібні інвестори, розорюються. Зиски мають тільки великі інвестори. В цьому процесі фондовий ринок стає інструментом централізації капіталу, а біржові кризи – методом цієї централізації;

- кризи призводять до різкого скорочення емісії цінних паперів та падіння попиту на позичковий капітал.

В економічній літературі фондовий ринок розглядається як частина ринку позичкових капіталів, де відбувається процес купівлі-продажу цінних паперів: акцій та облігацій, їхня емісія. [5,c.63] Розрізняють первинний ринок, де відбувається емісія та первинне розміщення цінних паперів, і вторинний ринок, де відбувається купівля-продаж, котирування, обіг, зміни титулів власності на цінні папери. Як правило, це фондова біржа та позабіржовий ринок, які об’єднує загальне поняття – фондовий ринок.

Рис. 1.2 Види ринку цінних паперів [9,c.160]

Фондовий ринок має складну структуру, де перехрещуються інтереси багатьох учасників, кожен з певною функціональною особливістю та метою діяльності. До них належать:[4,c.640]

1. Професійні учасники фондового ринку – юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснюють на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

2. Емітент – юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

3. Інвестор – юридична або фізична особа, що придбаває цінні папери від свого імені і за власні кошти. Відповідно до українського законодавства інвесторами можуть бути не тільки вітчизняні юридичні та фізичні особи, а й іноземні.

Інвестори поділяються:

– на індивідуальних (приватні особи);

– корпоративних (підприємства, організації, установи тощо);

– інституціональних (колективних).

Рис. 1.3 Інфраструктура ринку цінних паперів України [4,c.642]

З перерахованих груп інвесторів найбільш представницькою і впливовою є група інституціональних інвесторів. Ними можуть бути різні фінансові інститути: пенсійні фонди, страхові компанії, траст-компанії. З одного боку, вони залучають грошові кошти своїх клієнтів, а з іншого – значну частину залучених коштів без збитку для інтересів своїх клієнтів інвестують у різні фондові цінності. Емітенти й інвестори, як правило, рідко виходять самостійно на фондовий ринок. Частіше за все вони вдаються за допомогою до професійних посередників.

Українське законодавство як основного посередника на фондовому ринку затверджує інвестиційний інститут – юридичну особу, що створена в будь-якій організаційно-правовій формі відповідно до Господарського кодексу України.

Інвестиційний інститут може здійснювати свою посередницьку діяльність на ринку цінних паперів у ролі^:

– фінансового брокера;

– інвестиційного консультанта;

– інвестиційної компанії.

Крім того, на ринку цінних паперів професійними посередниками можуть бути й комерційні банки. Діяльність комерційних банків професійного посередника на ринку цінних паперів регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність". Конкретний перелік послуг і операцій з цінними паперами, які здійснює банківська установа, передбачається її статутом.

На ринку цінних паперів також здійснюють свою діяльність посередники, яких називають "ведмеді", "бики", "зайці". "Ведмідь" грає на зниженні ринкової ціни паперу. Прогнозуючи зниження цін, він бере папери у борг на певний строк з оплатою за дійсним курсом. Папери відразу реалізуються, поки ціна на них не знизилась. На момент розрахунку з кредитором папери падають у ціні і за цим зниженим курсом "ведмідь" виплачує борг за взяті папери, отримуючи прибуток у вигляді різниці ціни реалізації та ціни на момент сплати боргу.

"Бик" купує папери за готівку та чекає підвищення цін. За значного зростання курсу папери продаються, а "бик" має прибуток, який дорівнює різниці між ціною продажу й вартістю покупки цінних паперів. "Заєць" – посередник, який торгує паперами на неорганізованому ринку, що не мають офіційної реєстрації та твердої ціни. "Зайці" – історично перші посередники на ринку цінних паперів, який виник як вуличний ринок. Позабіржовий ринок наявний і сьогодні у формі телефонного ринку. На ньому продається істотна частина цінних паперів, а роль "зайців" виконують представники великих брокерських фірм.

Фондовий ринок — це дуже важлива складова ринкової економіки. В Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, оборот цінних паперів стає однією з основних галузей фінансової сфери, без якої даремно сподіватися на нормальне функціонування складного механізму ринкової економіки. Як відомо, реформування власності супроводжується структурною перебудовою народного господарства і зумовлює створення фондового ринку, а останній (як зворот­ний зв’язок) сприяє закріпленню результатів цього реформування.

Основним завданням фондового ринку на даному етапі трансформації економіки України має бути мобілізація тимчасово вільних коштів населення та господарюючих суб’єктів, перерозподіл цих коштів у ті сектори економіки,

що потребують додаткового фінансування для подальшого розвитку.