2.2. Методи теоретичних і емпіричних досліджень

Метод —це спосіб досягнення мети. Діалектичний матеріалізм учить, що метод поєднує суб'єктивні й об'єктивні моменти пізнання. Метод об'єктивний, тому що в розроблювальній теорії дозволяє відбивати дійсність і її взаємозв'язки. Таким чином, метод є програмою побудови і практичного застосування теорії. Одночасно метод суб'єктивний, тому що є знаряддям мислення дослідника й у якості такого містить у собі його суб'єктивні особливості.

До загальнонаукових методів відносяться: спостереження, порівняння, рахунок, вимір, експеримент, узагальнення, абстрагування, формалізація, аналіз і синтез, індукція й дедукція, аналогія, моделювання, ідеалізація, ранжирування, а також аксіоматичний, гіпотетичний, історичний і системний методи.

Спостереження — це спосіб пізнання об'єктивного світу, заснований на безпосереднім сприйнятті предметів і явищ за допомогою органів почуттів без утручання в процес із боку дослідника.

Порівняння — це встановлення розходження між

об'єктами матеріального світу або перебування в них загального, здійснюване як за допомогою органів почуттів, так і за допомогою спеціальних пристроїв.

Рахунок — це перебування числа, що визначає кількісне співвідношення однотипних об'єктів або їхніх параметрів, що характеризують ті або інші властивості.

Вимір — це фізичний процес визначення чисельного значення деякої величини шляхом порівняння її з еталоном.

Експеримент — одна зі сфер людської практики, у якій піддається перевірці істинність висунутих гіпотез або виявляються закономірності об'єктивного світу. Узагальнення — визначення загального поняття, у якому знаходить висвітлення головне, основне, що характеризує об'єкти даного класу. Це засіб для утворення нових наукових понять, формулювання законів і теорій.

Формалізація — відображення об'єкта або явища в знаковій формі якої-небудь штучної мови (математики, хімії і т. д.) і забезпечення можливості дослідження реальних об'єктів і їхніх властивостей через формальне дослідження відповідних знаків.

Аксіоматичний метод — спосіб побудови наукової теорії, при якому деякі твердження (аксіоми) приймаються без доказів і потім використовуються для одержання інших знань по визначених логічних правилах. Загальновідомої, наприклад, є аксіома про рівнобіжні лінії (не перетинаються), що прийнята в геометрії без доказів.

Аналіз — метод пізнання за допомогою розчленовування або розкладання предметів дослідження (об'єктів, властивостей і т.д.) на складові частини. У зв'язку з цим аналіз складає основу аналітичного методу досліджень.

Синтез — з'єднання окремих сторін предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємозалежні, вони являють собою єдність протилежностей. Розрізняють наступні види аналізу і синтезу: прямій або емпіричний метод (використовують для виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, найпростіших вимірів і т.п.); поворотний або елементарний-теоретичний метод ( що базується на представленнях про причинно-наслідкові зв'язки різних явищ); структурно-генетичний метод Таким чином, дедукція й індукція взаємо-зворотні методи пізнання, що широко використовують частки методи формальної логіки..

Важливими поняттями в теорії пізнання є: індукція — умовивід від фактів до деякої гіпотези (загальному твердженню) і дедукція — умовивід, у якому висновок про деякий елемент безлічі робиться на підставі знання загальних властивостей усієї безлічі. індукція - це методи єдиної подібності (передбачається, що єдина подібна обставина є причиною розглянутого явища); єдиного розходження (передбачається, що єдине розходження обставин є причиною явища); супровідних змін (зміна одного явища приводить до зміни іншого, тому що обоє ці явища знаходяться в причинному зв'язку); залишків (якщо відомо, що деякі із сукупності визначених обставин є причиною частини явищ, то залишок цього явища, викликається іншими обставинами).

Одним із методів наукового пізнання є аналогія, за допомогою якої досягається знання про предмети і явища на підставі того, що вони мають подібність з іншими. Ступінь імовірності (вірогідності) умовиводів за аналогією залежить від кількості подібних ознак у порівнюваних явищ (чим їхній більше, тим велику ймовірність має висновок і воно підвищується, коли зв'язок вивідної ознаки з якою-небудь іншою ознакою відома більш-менш точно). Аналогія тісно зв'язана з моделюванням або модельним експериментом. Якщо звичайний експеримент безпосередньо взаємодіє з об'єктом дослідження, то в моделюванні такої взаємодії ні, тому що експеримент виробляється не із самим об'єктом, а з його замінником. е

Системний аналіз складається з основних чотирьох етапів: перший полягає в постановці задачі — визначають об'єкт, мети й задачі дослідження, а також критерії для вивчення й керування об'єктом. Неправильна або неповна постановка цілей може звести нанівець результати всього наступного аналізу. Під час другого етапу окреслюються границі досліджуваної системи і визначається її структура: об'єкти й процеси, що мають відношення до поставленої мети, розбиваються на власне досліджувану систему і зовнішнє середовище. При цьому розрізняють замкнуті й відкриті системи. При дослідженні замкнутих систем впливом зовнішнього середовища на їхнє поводження зневажають. Потім виділяють окремі складові частини системи — її елементи, встановлюють взаємодію між ними і зовнішнім середовищем. Саме так будується, наприклад, така фундаментальна наука, як термодинаміка.