Алкоголізм
Історія алкоголю
Викрадач розуму - так іменують алкоголь з давніх часів. Про п'янкі властивості спиртних напоїв люди взнали не менше ніж за 8000 років до нашої ери - з появою керамічного посуду, що дав можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикорослого винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Так, відомий мандрівник Н.Н. Міклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не уміли ще здобувати вогонь, але знали вже прийоми приготування хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 століттях араби і назвали його «алкоголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез в 860 році. Перегонка вина для отримання спирту різко усугубляла пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вживання спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухаммедом (Магомет, 570-632 рр.). Ця заборона ввійшла згодом і в зведення мусульманських законів - Коран (7 вік). З тих пір протягом 12 сторіч в мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступники цього закону (п'яниці) жорстоко каралися.
Але навіть в країнах Азії, де споживання вина заборонялося релігією (Кораном), культ вина все ж таки процвітав і оспівувався у віршах.
В середньовіччі в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина і інших бродячих цукристих рідин. Згідно легенді, вперше цю операцію провів італійський чернець алхімік Валентіус. Випробувавши знов одержаний продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старих - молодими, стомленого - бадьорим, сумуючого - веселим.
З тих пір міцні алкогольні напої швидко розповсюдилися по країнах світу, перш за все за рахунок промислового виробництва алкоголю, що постійно росте, з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і т.п.). Алкоголь настільки швидко увійшов до побуту, що практично ні один художник, письменник або поет не обходив цю тему. Картини пияцтва спостерігаємо на полотнах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Злу силу алкоголізму розуміли багато передових людей свого часу. Відомий релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: «Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина».
Розповсюдження пияцтва на Русі пов'язано з політикою пануючих класів. Була навіть думка, що пияцтво є нібито старовинною традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: «Веселіє на Русі - є пити». Історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.І. Костомаров (1817 - 1885) повністю спростував цю думку. Він довів, що в Стародавній Русі пили дуже мало. Лише на деякі свята варили мед, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5 - 10 градусів. Чарка пускалася по кругу і з неї кожний відпивав декілька ковтків. В будні ніяких спиртних напоїв не вживалося, і пияцтво вважалося найбільшою ганьбою і гріхом.
Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення з-за кордону горілки і вина. При Івані IV і Борисі Годунові створювалися «шинки царя», що приносили масу грошей в казну. Проте, вже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так в 1652 році вийшов указ «продавати горілку по одній чарці людині». Заборонялося видавати вино п'яницям, а також всім під час постів, по середам, п'ятницях і неділях. Проте через фінансові міркування незабаром була внесена поправка, що фактично підтримувала пияцтво: «щоб великого государя казні учинити прибуток, пяниць з кухлевого двору не відгонити».
З 1894 року продаж горілки став царською монополією.
14 червня 1985 року ЦК КПРС оголосив війну пияцтву, яка потрясла всі основи суспільного життя. Бюджет втратив 50 мільярдів не нинішніх, а тих ще повноцінних рублів, в два рази зросло споживання самогону. Проте, саме до 1987 року зросла середня тривалість життя. Це відбулося без зменшення смертності від отруєнь і нещасних випадків. В результаті, як би ми не лаяли кампанію, вона зберегла життя приблизно 700 тисячам людей в СРСР, та і захворюваність знизилася.
За даними Держторгінспекції, в 1992 році кожна десята пляшка була фальсифікацією міцного напою, в 1993 - кожна четверта.
На сьогодні споживання спиртних напоїв на земній кулі характеризується колосальними цифрами.
Причини вживання алкоголю
Напевно, Ви неодноразово чули вираз: «вип'ємо, зігріємося». В побуті вважається, що спирт є хорошим засобом для зігрівання організму. Недаремно спиртне часто називають «міцними напоями». Вважається, що спирту властиві лікувальні дії не тільки при простудних, але і при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково - кишкового тракту, наприклад при язві шлунку. Лікарі ж, навпаки, вважають, що хворому на язву категорично не можна приймати алкоголь. Де істина? Адже невеликі дози спиртного дійсно збуджують апетит.
Або інше переконання, що існує серед людей: алкоголь збуджує, підбадьорює, покращує настрій, самопочуття, робить бесіду більш жвавою і цікавою, що важливо для компанії молодих людей. Недаремно спиртне приймають «проти стомлення», при нездужаннях, і практично на всіх святкуваннях.
Більш того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що швидко забезпечує енергетичні потреби організму, що в свою чергу важливо, наприклад, в умовах походу і т.п. А в пиві і сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів і ароматичних речовин. В медичній практиці використовують бактеріостатичні властивості спирту, вживаючи його для дезинфекції (при ін’єкціях і т.п.), приготуванні ліків, але зовсім не для лікування хвороб.
Отже, алкоголь вживають для підняття настрою, для зігрівання організму, для попередження і лікування хвороб, зокрема як дезинфікуючий засіб, а також як засіб підвищення апетиту і енергетично цінний продукт. Де тут правда і де помилка?
Один із з'їздів радянських лікарів, що проводив в свій час відомий лікар Пирогов, прийняв резолюцію про шкоду алкоголю: «...немає жодного органу в людському тілі, який би не піддавався руйнівній дії алкоголю; алкоголь не має жодної дією, яка не могла бути досягнута іншим лікувальним засобом, що діяв би корисно, безпечніше і надійніше, немає такого хворобливого стану, при якому необхідно призначати алкоголь на скільки-небудь тривалий час».
Отже думки про користь алкоголю - досить поширена помилка. Взяти хоча б очевидний факт - збудження апетиту після стопки горілки або вина. Адже це тільки на короткий час, поки спирт викликав «запальний сік». Надалі прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню. Адже спиртне паралізує дію таких важливих органів як печінка і підшлункова залоза.
Видатний психіатр і суспільний діяч, борець з алкоголізмом, академік Володимир Михайлович Бехтерєв (1857 - 1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: «вся річ у тому, що пияцтво є віковим злом, воно пустило глибокі корені в нашому побуті і породило цілу систему диких питущих звичаїв. Ці звичаї вимагають пиття і пригощання вином при всякому випадку».
Потреба в алкоголі не входить до числа природних життєвих потреб людини, як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому сам по собі алкоголь не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби» людини (наприклад, куріння) з'являється тому, що суспільство, по-перше, провадить даний продукт і, по-друге, «відтворює» звичаї, форми, звички і забобони, пов'язані з його споживанням. Зрозуміло, що ці звички не властиві всім однаковою мірою.